18 вересня 2017, 12:05

Прогрес чи марнування часу?

Опубліковано в №38 (588)

Роман Оксанич
Роман Оксанич «Suprema Lex, АО» адвокат, керівник практики банківського та фінансового права

Відповідно до Угоди про асоціацію, Україна взяла на себе зобов’язання провести структурні реформи в таких сферах: демократія, права людини, верховенство права, якісне державне управління.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Право громадянина на судовий захист є одним із основних прав, гарантованих Конституцією України. Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються виключно судами України і є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Право кожного громадянина оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є важливою гарантією реалізації конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед громадянином.

Статистика показує, що однією із проблем в адміністративній сфері, є низький відсоток виконання судових рішень, що ухваленні не на користь суб'єкта владних повноважень, і він становить всього 10-15%.

Постає справедливе питання, чи є держава правовою, якщо рішення судів не виконуються самими державними органами? Відповідь очевидна, - ні.

Замість того, щоб почати керуватися принципами верховенства права, обов'язковості виконання судових рішень, законодавець планує прийняти ще один законопроект, який начебто, повинен поставити крапку в цій, на мій погляд, фундаментальній проблемі.

Отож, 07.09.2017 р. у ВРУ зареєстровано проект закону №7088 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення ефективного виконання судових рішень)». Як зазначає законодавець, даним законопроектом, ми поступово наближуємо українське законодавство до норм законодавства країн-членів Європейського Союзу, так як запропоновані норми відповідають рекомендаціям, демократичним принципам та передовій практиці ЄС, а також законопроект підвищує ефективність адміністративного судочинства щодо своєчасного та належного виконання судових рішень з боку суб’єктів владних повноважень.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік), стали частиною національного законодавства України, відзначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції (право на справедливий суд) втрачають сенс, а отже країна-учасник порушує приписи Конвенції та свого внутрішнього законодавства. Тому, реальне виконання рішення суду суб'єктом владних повноважень є завершальним етапом захисту прав громадян, що безпосередньо сприяє зміцненню авторитету держави та втіленню законів у життя.

Тобто, якщо проаналізувати пояснювальну записку до законопроекту можна зробити висновок, що Україна за роки своєї незалежності в особі державних органів, їх посадових осіб є основним порушником прав громадян, Конституції, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, а із прийняттям даного законопроекту норми конституції справді стануть нормами прямої дії. Виглядає, м’яко кажучи, непереконливо.

Так, законопроектом пропонується внести зміни та доповнити низку статей Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір».

В кодексі адміністративного судочинства пропонується ст. 160 доповнити двома пунктами, які передбачають обов'язок та відповідальність суб’єкта владних повноважень, а саме зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Також, в ст. 267 КАСУ пропонується передбачити право позивача протягом 30 днів після набрання законної сили судовим рішенням подати до суду, який прийняв постанову в адміністративній справі, заяву про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання  судового рішення. Суд протягом 10 днів з дня одержання заяви постановляє ухвалу, якою зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого прийнято судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвала суду про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання  судового рішення або про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржена в апеляційному та/або касаційному порядку, в діючій редакції КАСУ передбачено лише оскарження в апеляційному порядку.

У випадку не подання звіту, повторного неподання звіту або невиконання судового рішення суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

В ЗУ «Про судовий збір» заплановано передбачити, що за подання заяви про зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення судовий збір не сплачується.

Вважаю, в разі прийняття відповідного законопроекту ВРУ, жодних змін в процесі забезпечення ефективного виконання судових рішень суб’єктом владних повноважень він не принесе. Як показує практика, в Україні діє своєрідне ноу-хау, а саме, щоб діяв закон потрібно прийняти ще декілька законів які забезпечать виконання цього закону. Залишається надія на наших партнерів із ЄС, які все таки примусять закріпити верховенство права в Україні, як це не принизливо звучить.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати