В межах аналітично-інформаційного забезпечення діяльності контролюючих органів податкова інформація збирається в передбаченому ПК України порядку, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання функцій та завдань, покладених на контролюючі органи. Проте в Україні склалась негативна практика щодо використання такої інформації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Верховний Суд (далі – ВС, Суд) у постановах №820/7754/13-а від 22.08.2018 р., №804/14087/13-а від 08.08.2018 р., №826/19174/13-а від 16.05.2018 р., №806/5710/14 від 23.05.2018 р., №804/9932/14 від 16.05.2018 р., №813/8411/13-а від 25.04.2018 р. підтримав позицію, сформовану ВСУ у постановах №21-99а15 від 03.11.2015 р., №2479а15 від 10.11.2015 р. та №2944а15 від 17.11.2015 р., зазначивши:
«Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Це однаково стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до наявних інформаційних систем. Таким чином, інформація, внесена до інформаційних систем контролюючих органів, є відображенням дій працівників контролюючих органів, а тому не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі збирання такої інформації не визнані протиправними у встановленому порядку».
Однак важко погодитися з таким висновком Суду, оскільки кожна особа, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. №2939-VI, має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону. Цьому праву корелює передбачений п. 4 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону обов’язок осіб, які володіють інформацією, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Проте контролюючі органи не лише не виконують вимоги Закону №2939-VI, але й використовують відомості з інформаційних баз даних у процесі своєї діяльності. Наприклад, відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок існують такі підстави для висновків: документи, визначені ПК України; податкова інформація (яка відповідно до ст. 74 ПК України зберігається в інформаційних базах даних контролюючих органів); експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Попри очевидну неналежність (ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV), контролюючі органи часто використовують таку інформацію як доказову базу в судових провадженнях з платником податку.
Таким чином, виникає ситуація, коли використовуються недостовірні відомості про платника податків, який позбавлений права будь-яким чином вплинути на ситуацію. До того ж інформація з інформаційних баз даних контролюючих органів може стати підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків або його контрагента на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Однак Суд продовжує підтримувати позицію свого попередника і визнавати дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, лише службовою діяльністю працівників податкового органу, а також такими, що не створюють для платника податків самостійного наслідку.