Почнемо зі спойлера: суддю можна притягти до відповідальності, якщо для цього існують реальні правові підстави.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Від самого проголошення незалежності України в суспільстві панувала думка, що судді є недоторканою кастою, їх неможливо притягти до відповідальності навіть за відверті зловживання. Проте сьогодні це помилкова думка. Варто зупинитися на двох видах відповідальності судді: кримінальній та дисциплінарній. Детально розглянемо аспекти відповідальності суддів саме за ті порушення, які випливають з огляду на здійснення ними правосуддя.
Кримінальна відповідальність за ухвалення завідомо неправосудного рішення
До червня 2020 р. ст. 375 Кримінального кодексу України було передбачено відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. За весь час існування цієї статті так і не було встановлено чітких критеріїв того, що ж саме можна вважати неправосудним рішенням. Це призвело до того, що переважну більшість внесених до ЄРДР кримінальних проваджень за ст. 375 КК України так і не було доведено до вироків. Такі провадження здебільшого використовувалися не з метою притягнення судді до відповідальності, а виключно для тиску на суддів з використанням механізмів, закладених у Кримінальному процесуальному кодексі України.
Вища рада правосуддя неодноразово висловлювала позицію, що сама по собі наявність кримінального провадження щодо судді не створює необхідності у його відстороненні від здійснення правосуддя. Ключовим для відсторонення судді було набуття ним статусу підозрюваного чи обвинуваченого. Разом з тим, у своїх звітах ВРП не одноразово закликала виключити ст. 375 КК України для мінімізації тиску на суддів за виконання покладених на них державою функцій правосуддя.
У решті решт 55 народних депутатів звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати ст. 375 КК України такою, що не відповідає Конституції України. 11 червня 2020 р. КСУ ухвалив рішення №7-р/2020, яким ст. 375 КК України визнано неконституційною. Як і очікувалося, КСУ мотивував своє рішення здебільшого тим, що ст. 375 КК України дійсно створювала передумови до втручання в незалежність судової гілки влади. При цьому КСУ цілком обґрунтовано зазначив, що будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді має ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачуваними, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя.
Таким чином, КСУ створив умови, за яких тиск на суддів може суттєво зменшитися. Водночас відповідальність суддів за дисциплінарні проступки продовжує існувати. Особливості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності розглянемо далі.
Дисциплінарна відповідальність
За загальним правилом, дисциплінарна відповідальність — це обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і нести передбачені дисциплінарні стягнення. До суддів як найнятих державою працівників дисциплінарні стягнення застосовуються відповідно до правил, встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Ч. 1 ст. 106 цього закону встановлено значну кількість підстав для дисциплінарної відповідальності судді, до яких, зокрема, віднесено й безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання копії судового рішення для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Окремо слід підкреслити, що ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що скасування або зміна судового рішення не призводить до дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Вказаними приписами законодавства окремо встановлено, що судді ухвалюють рішення за своїм внутрішнім переконанням, а скасування таких рішень не веде до притягнення їх до відповідальності.
Процедура притягнення судді до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку виглядає наступним чином:
1) будь-яка особа (особисто, через адвоката або керівників/представників) звертається до Вищої ради правосуддя зі скаргою на вчинення суддею дисциплінарного проступку за встановленою формою;
2) дисциплінарна палата ВРП попередньо оцінює скаргу та вирішує питання про відкриття дисциплінарного провадження;
3) дисциплінарна палата ВРП розглядає дисциплінарну справу у відкритому засіданні із запрошенням скаржника та судді, щодо якого розглядається така справа;
4) після розгляду справи дисциплінарна палата простою більшістю голосів (усього в палаті 5 членів) прий має рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Слід зазначити, що у зв'язку з карантинними заходами по всій території України дисциплінарна палата ВРП допускає можливість проведення засідань в режимі відео конференції через особисті засоби зв'язку учасників справи. З інформації, яка надається Вищою радою правосуддя, вбачається, що в серед ньому за календарний рік до дисциплінарної відповідальності притягуються щонайменше 50 суддів, до яких у т. ч. застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
З особистого досвіду можу додати, що механізм притягнення судді до дисциплінарної відповідальності дійсно працює, хоча розгляд кожної окремої скарги може продовжуватися близько року. Крім того, суддя, щодо якого прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення, наділений правом оскаржити таке рішення до дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а потім і у Верховному Суді.
Висновки
Судді мають бути повністю незалежними та дійсно ухвалювати рішення винятково за своїм внутрішнім переконанням, суворо дотримуючись норм матеріального та процесуального права. Та, на жаль, трапляються випадки, коли судді з тих чи інших причин недобросовісно виконують покладені на них державою високі обов'язки. Відтак, держава обов'язково повинна мати діючі механізми контролю та покарання суддів, які відходять від принципів судочинства. Практика знає досить мало випадків, коли суддю притягували до кримінальної відповідальності, а єдиним діючим механізмом притягнення судді до відповідальності на сьогодні є подання скарги до Вищої ради правосуддя. Чи достатньо цього, покаже лише час.