Поява електронних книг є еволюцією людських відносин, спілкування та обміну інформацією, проявом неминучого вдосконалення будь-яких процесів людства. Проте процес передачі даних тепер набуває трохи інших аспектів у зв’язку з тим, що разом з його вдосконаленням вдосконалюється та ускладнюється і процес врегулювання відносин між джерелом (авторами) та «споживачами» такої інформації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До порівняно недавнього часу звичайна паперова книга була певним апогеєм розвитку способу збереження та передачі інформації, результатом багатолітніх еволюційних процесів від наскельних малюнків до появи письменності. Книга є поєднанням способу збереження та передачі інформації, а передавати її людство навчилося раніше, ніж її зберігати (поява мови).
І от тепер з’явилася е-книга, яка може поєднувати усі складові інформації – звукове та візуальне/графічне відтворення і текстову передачу. Це є своєрідним проривом. Проте яким чином врегульоване питання авторських прав та забезпечення інтересів власників об’єктів інтелектуальної власності? І на якій стадії розвитку цей процес у нашій країні?
Із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій використання паперових носіїв інформації втрачає актуальність. Так, країни Європейського Співтовариства та США вже давно запровадили електронні документи у різних сферах життя, зокрема, створюючи електронні бібліотеки. Із найбільш відомих проектів створення електронних бібліотек:
1971 р. – проект «Гутенберг» – громадська (добровільна) ініціатива з оцифрування, архівування і поширення культурних творів. Заснована М. Хартом і є найстарішою універсальною електронною бібліотекою.
1990 р. – бібліотекою конгресу США започатковано проект «Пам’ять Америки», у рамках якого надавався вільний доступ до електронних матеріалів по історії США.
2002 р. – проект Google.
21 квітня 2009 р. – офіційне відкриття Всесвітньої цифрової бібліотеки.
2010 р. – початок великомасштабного проекту IMPACT по покращенню доступу до історичних текстів.
Перелік можна продовжувати, однак для порівняння наведемо певні дані по Україні.
У 2007 р. прийнято Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», у якому одним з головних пріоритетів було визначено прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, у якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя. Законом встановлено, що загальнодоступна інформаційна інфраструктура держави формується шляхом, зокрема, створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо.
Однак правове регулювання діяльності електронних бібліотек в Україні на сьогоднішній день не визначене. Неврегульовані питання процесу створення електронних продуктів. Законодавство України досі не тільки не містить нормативного визначення поняття «оцифровки», але й не встановлює жодних стандартів та вимог до цього процесу. Відсутні також правові норми, що регламентують процеси надання і використання електронної інформації, права, обов’язки і відповідальність персоналу електронної бібліотеки.
Звичайно, добрі наміри по створенню електронних бібліотек не повинні порушувати права інтелектуальної власності, зокрема майнові та немайнові авторські права. Але практичне отримання відповідних дозволів авторів чи правовласників на неврегульований процес оцифровки також не врегульовано.
В той же час, на наш погляд, нинішня ситуація на Півдні та Сході України наочно відображає важливість електронного документу, оскільки безпека архівних, бібліотечних фондів, архівів органів державної влади та суб’єктів господарювання знаходяться під великою загрозою. Тому нагальним питанням є вирішення Верховною Радою України нового скликання проблеми діяльності, зокрема, електронних бібліотек, що може забезпечити, перш за все, збереження культурних цінностей нації.