Нещодавно у своїй постанові від 18.02.2015 Верховний суд України зробив правовий висновок щодо визнання права власності на нежитлові приміщення, зокрема на новостворене нерухоме майно, що набувається за договором інвестування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Щодо новостворених об’єктів, частини 2, 3, 4 ст. 331 ЦК України передбачають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та у разі потреби необхідності державної реєстрації майна і прийняття його в експлуатацію.
Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і поширюватися об'єктами та результатами інвестицій, враховуючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Тобто право власності інвестора на об’єкт його інвестування є чітко встановленим чинним законодавством України та не потребує додаткового його визнання судом.
Згідно із наявною інформацією щодо судової справи, постанову в якій було винесено, забудовник передав нежитлове приміщення інвестору-позивачу, та звернувся до виконавчого комітету, який на той час був відповідальним за державну реєстрацію майна, для оформлення права власності. Виконавчий комітет у свою чергу прийняв рішення про оформлення такого права власності.
Стаття 392 ЦК України передбачає, що позов при визнання права власності може бути пред’явлено, якщо право власника майна оскаржується або не визнається, а з огляду на те, що орган виконавчої влади не відмовив у реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно, є очевидним, що таке право власника було визнано.
Отже, суд цілком справедливо дійшов висновку, що у позивача не було жодних обставин подавати позов до суду про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, так і суд не може визнавати необхідність захисту прав шляхом визнання права власності.
Якби в оформленні права власності під час звернення до виконавчого органу було відмовлено, то тоді в інвестора-позивача виникала б необхідність і правове обґрунтування захисту своїх прав шляхом визнання права власності на нерухоме майно у судовому порядку. А так, набуття права власності за договором інвестування є правомірною підставою.
Цей висновок Верховного суду України є цілком обґрунтованим, виваженим і таким, що надалі сприятиме правильному обґрунтуванню справедливого і законного вирішення спорів щодо захисту порушених, оскаржуваних та невизнаних прав громадян на об’єкти нерухомості, зокрема на новостворене нерухоме майно, яке набувається за договором інвестування.
Нагадаємо, що Верховний Суд України зробив правовий висновок у справі про визнання права власності на нежитлові приміщення.