В юридичній практиці доволі часто виникають спірні моменти у процесі задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вважаю, що до основних причин, які є джерелом відповідних спорів, можна віднести такі: зловживання своїми правами державними/приватними виконавцями; безвідповідальність/халатність іпотекодержателів; некоректне відображення інформації в держреєстрах щодо накладених обтяжень на майно.
Спеціальним законом, який регулює іпотечні правовідносини, є Закон України «Про іпотеку». Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, у порядку, встановленому цим Законом. З одного боку, ця норма закону є однозначною та зрозумілою, але слід звернути увагу також на Закон України «Про виконавче провадження», в якому передбачена процедура задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
У ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів чи посадових осіб (далі – рішення), – це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів та осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
У ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені права сторін виконавчого провадження. Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Варто зазначити, що відповідним Законом вузько виписані права іпотекодержателя, якщо він не є стороною виконавчого провадження. Тобто тут справа лише в руках іпотекодержателя: це або подача відповідних клопотань виконавцю, або звернення до суду в разі порушення своїх прав.
Звертаю увагу, що ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на заставлене майно. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, можна зробити висновок, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, то не потрібно піднімати паніку. В такому випадку необхідно зайняти активну позицію та у разі наявності простроченої заборгованості зі сторони іпотекодавця прийняти рішення про доцільність реалізації предмета іпотеки в межах виконавчого провадження. Тобто у разі проведення об'єктивної незалежної експертної оцінки предмета іпотеки можна сміливо йти на реалізацію такого майна через електронні торги. До того ж кошти від реалізації іпотечного майна в повному обсязі будуть направлені виконавцем іпотекодержателю, що прямо передбачено ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження».
Також слід пам'ятати, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду в порядку, передбаченому законом.