Сучасний український ринок як ніколи актуальний для інвестицій. З урахуванням величезного потенціалу України й низьких цін в умовах кризи та девальвації гривні, вітчизняна економіка приваблива для іноземних капіталовкладень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як великі холдинги, так і невеликі аграрії часто зіштовхуються з однією проблемою: недостатністю оборотних коштів, а також закамуфльованих коштів для розширення бізнесу. Зрозуміло, що способом отримання «швидких» грошей є залучення фінансування ззовні.
На сьогодні основними джерелами залучення інвестицій є:
- банківське кредитування;
- окремі фінансові програми компаній або груп компаній;
- виведення акцій на міжнародні фондові біржі (IPO);
- кредитування Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР);
- фінансування Міжнародної фінансової корпорації (IFC);
- залучення коштів від приватних інвестиційних фондів та/або інвесторів (українських та іноземних).
Банківське кредитування є найбільш розповсюдженим класичним способом отримання коштів. Однак, на противагу тому ж Європейському Союзу, в якому привабливі відсоткові ставки можуть бути на рівні 5-7% річних, українські підприємці змушені страждати від дуже високих процентних ставок (понад 25% річних), складних умов кредитування та ризику подальшої девальвації гривні з одночасним збільшенням відсоткових ставок. Окрім того, сьогоднішня ситуація з ліквідацією банків також не приносить жодної стабільності й часто робить використання цього механізму недоцільним. До того ж проблеми багатьох підприємств із правовим статусом їх земельного банку також ускладнюють використання кредитування: на практиці більшість банків не готові надавати кредитування аграріям у разі, якщо договори оренди їх земельних ділянок не зареєстровані відповідно до чинного законодавства.
Останнім часом все більш розповсюдженими стають окремі фінансові програми альтернативного залучення оборотних коштів для аграрних виробників. Зокрема, кілька років тому одна з великих міжнародних компаній в рамках співпраці з українським комерційним банком запустила спільну вексельну програму кредитування аграрного сектору, яка передбачає можливість отримати відстрочку платежу до 9-ти місяців за допомогою послуги авалювання векселя, згідно з яким банк гарантує продавцю оплату за виписаним векселем. В рамках програми заявлена ставка в 1% річних, однак з урахуванням додаткових платежів вона досягає 14-15% (що у будь-якому випадку вигідніше, ніж процентні ставки класичного кредитування).
Для виведення акцій на міжнародну фондову біржу (IPO) необхідно мати зрозумілу та прозору корпоративну структуру групи компаній, чіткий план розвитку бізнесу й проведений консолідований аудит компанії зі світовим іменем (бажано з Великої Четвірки). Все це потребує тривалих підготовчих дій, чимало часу та значних коштів.
Якщо ж казати про ЄБРР, то він завжди активно співпрацював з Україною в рамках реалізації багатьох інвестиційних проектів і на сьогодні є провідним міжнародним фінансовим інвестором нашої держави. Так, за офіційною статистикою, станом на кінець травня 2016 р. ЄБРР узяв на себе зобов'язання щодо надання понад €11,6 млрд в рамках 364 проектів по всій країні.
Як і у випадку з ЄББР, IFC передусім зацікавлена у реалізації великих проектів. Однак, не зважаючи на це, IFC також багато робить для розвитку малого та середнього бізнесу. Прикладом є проект IFC «Аграрні розписки в Україні» у партнерстві зі Швейцарською Конфедерацією, який спрямований на максимальне поширення серед невеликих агровиробників інформації про значні переваги й практичні особливості цього інструменту залучення коштів, а також стимулювання його використання.
На сьогодні як в Україні, так і за кордоном діє низка інвестиційних фондів, які зацікавлені та готові вкладати кошти у вітчизняні перспективні проекти. На практиці вони здійснюють фінансування проектів шляхом придбання частини акцій відповідних компаній або ж наданні коштів під лояльні відсотки.
Протягом останніх кризових років все більше можна почути слова про те, що Україна активно шукає інвесторів, які були б зацікавленні у вкладенні коштів у реальний сектор економіки нашої держави. На жаль, кількість ефективно реалізованих проектів можна порахувати на пальцях, що часто пояснюється глобальними кризовими явищами та відсутністю належних коштів у іноземних компаній. Однак наша практика показує протилежну ситуацію: попри наявні ризики, матеріальних ресурсів більше ніж достатньо, проте самі іноземні інвестори змушені шукати реальні проекти в Україні, у які вони могли б ефективно вкласти свої кошти та не отримати «кота в мішку».
Українським підприємствам важливо пам’ятати, що для залучення інвестування необхідно ретельно готуватися і навести лад у своєму бізнесі. Так, корпоративна структура має бути максимально простою, а структура власності – чіткою та зрозумілою. Наприклад, 20 тис. га може спокійно керувати одна компанія. Це досить прагматичний приклад, але у нас в країні чимала кількість випадків, коли холдинг із 20 компаній працює з 20 тис. га, – це просто зайві витрати.
Важливо також мати професійного фінансиста, який має досвід роботи в міжнародній аудиторській компанії та володіє міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, щоб такий спеціаліст готував фінансову діяльність компанії або холдингу для подальшого залучення інвестування.
Важливість зазначених підготовчих дій підтверджується практикою. Так, один з великих міжнародних інвестиційних фондів зацікавлений у фінансуванні аграрного сектору України під досить лояльні відсотки – 8% річних. Розмір інвестиції – 1-3 млн доларів США. Проблема у тому, що знайти в Україні упорядкований аграрний проект з нормальним бізнес-планом (про який мало хто з аграріїв взагалі замислюється) не так то й легко.
Мені дуже подобаються слова Посла США в Україні Джеффрі Пайєтта, які він сказав після церемонії підписання угоди про залучення інвестицій на будівництво зернового терміналу в морському торговому порту «Південний»: «Україна вже є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції, але вона повинна стати сільськогосподарською наддержавою».
На мою думку, Україна має величезний потенціал для нарощування виробництва й переробки сільськогосподарської продукції та подальшого збільшення своєї частки на світовому товарному ринку.
Інвесторів, які готові вкладати кошти в українські проекти, досить багато, як і вільних інвестиційних коштів. Таким інвесторам потрібно, по-перше, забезпечити більш-менш стабільні умови для роботи в країні; по-друге, кожен, хто бажає залучити інвестицію у свій бізнес, спершу має його належним чином упорядкувати та «запакувати у презентаційну обгортку» для інвестора.