09 квітня 2015, 17:22

Податкові нововведення – чи виправдались очікування законотворця?

Опубліковано в №14-15(460-461)

Віта Форсюк
Віта Форсюк «Jurimex, ЮК» адвокат, керівник практики податкового права, експерт Taxlink

Ситуація з податковим компромісом яскраво підтвердила справедливість прислів’я відносно кінцевого пункту призначення дороги, вимощеної благими намірами.  Характерна  поспішність останніх  податкових змін призводить до того, що позитивні очікування законодавця, повністю нівелюються практичними проблемами у правозастосуванні.  В результаті платники податків, як звичайні споживачі таких законів, не отримують  того позитивного ефекту від нововведень, що обіцяли йому законодавці. 


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Відповідно до даних, оприлюднених Державною фіскальною службою України,  станом на 03.03.2015 скористатись  процедурою податкового компромісу виявило бажання лише 1067 платників податків, що свідчить про досить обережне ставлення платників податків до можливості застування цієї процедури. Зазначена  проблема пов’язана не лише з певною не досконалістю самого закону, але й з традиційними спробами податкових органів щодо «творчого» тлумачення норм підрозділу 9розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Серед основних побоювань платників  податків,  що  зупиняло  їх від застосування  податкового компромісу, було потенційна  можливість порушення кримінальних справ за статтями 191, 364-1 и 367 Кримінального кодексу України та можливості збільшення  податковими органами суми зобов’язання  з операцій,  що не були  заявлені в  компроміс, однак у базах податкової з будь-яких причин вважаються як «ризикові».

Не додало прозорості та зрозумілості процедурі   досягнення податкового компромісу і затвердження ДФС України Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу від 17.01.2015 №13, положення  яких порівняно з  законом  вже традиційно звужували права  платників та  податків та розширювали повноваження   податкових  органів. 

Наразі більшість спірних питань спробував роз’яснити  Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політки в своєму листі від 10.03.2015 №04-27/10-598, позиція якого не лише досить лояльна до платників податків, але й максимально відповідає положенням Податкового кодексу України.   

Приклад  із практики

Наші  клієнти зіштовхувалися зі спробами відмови їм у податковому компромісі з  мотивів  формальної не відповідності заяви  про  досягнення податкового компромісу зазначеним Методичним рекомендаціям. Поширеною практикою для податкових органів було  також намагання розширити підстави та предмет перевірки поза межі господарських операцій та контрагентів, за якими подано уточнюючий розрахунок. Зокрема ігнорувались вимоги Податкового кодексу України про єдину підставу для проведення перевірки платника податків під час подання ним уточнюючого розрахунку у вигляді факту не проведення документальної перевірки за періоди, за які платником подано уточнюючі розрахунки, а  також,  що  предметом  такої перевірки  є виключно питання щодо витрат, що враховуються під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

Щодо нової податкової реформи – досконалість, доцільність, ефективність.

  На мою думку, проведення  нової податкової реформи поза контекстом реформування фінансової системи України просто не доречно. Зараз наша фінансова система вимушено переживає трансформацію своєї ідеології дивного гібриду «держави  загального добробуту», яка при середньому навантаженні на доходи фізичних осіб  передбачала досить широке фінансування соціальних потреб. Відмова від формату «welfare state» – це по суті загальна тенденція фінансової політики США та країн Євросоюзу, які за останнє п’ятиріччя суттєво скорити  свої витрати на утримання соціальних програм  та  утримання  державних структур. 

Водночас, чи не основна проблема нашої податкової системи – це не  лише розмір ставок податків, але й заплутаність та складність адміністрування податків. Фактично    подальше реформування податкового законодавства має відбуватись з  трьох напрямів: у  сфері корпоративних податків у вигляді розвитку вже запровадженого трансферного ціноутворення,  відмови податкових  органів від загального контролю за всіма платниками податків на користь контролю за чітко визначеними критеріями ризику, та  максимальне скорочення неефективних податкових пільг, у сфері оподаткування  доходів осіб – введення  загального декларування доходів фізичних осіб, з одночасним запровадженням можливості подачі декларацій онлайн та введення  електронного сервісу  «pre-populated tax returns», що передбачає надсилання податковим органом фізичним особам  проектів декларацій, складених  на основі даних  третіх осіб (банків,  фінансових компаній тощо), які платники податків можуть погодити, відмовитись від такої декларації  чи внести певні зміни. Третім напрямом повинно стати реформування процедури адміністративного оскарження рішень податкових органів, інквізиційна механіка побудови якої показала свою повну неефективність для платників  податків, шляхом передачі права на  розгляд скарг платників податків від податкових органів вищого рівня до інших незалежних державних органів; та запровадження механізму фінансової відповідальності податкових органів перед платниками податків за не правомірні рішення. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати