Досить часто банківські установи, отримавши позитивне рішення суду щодо стягнення на їхню користь заборгованості з боржників, у процесі виконання рішення суду відступають свої вимоги третім особам – іншим банківським установам, колекторським фірмам тощо. Однак не в усіх випадках суд задовольняє заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Це пов’язано з тим, що судами неоднаково застосовуються ст. 512, 514, 515 ЦК України, ч. 1 ст. 378 ЦПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі – ВССУ) погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесії) не є правонаступництвом (ухвала ВССУ від 21.05.2013). Аналогічні висновки зроблено у судових рішеннях касаційної інстанції від 20.12.2011, 19.12.2012, 30.01.2013 та ін. Крім того, у деяких справах ВССУ погодився з висновками попередніх інстанцій, фактично підтвердивши, що заявником про заміну сторони у виконавчому провадженні може бути тільки державний виконавець і сторона виконавчого провадження, а не особа, до якої перейшло від кредитора право вимоги.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Своє слово в суперечці судових інстанцій сказав Верховний Суд України, розглядаючи заяву про перегляд рішення касаційної інстанції. Правова позиція ВСУ полягає в тому, що відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні (крім випадків, визначених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов’язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов’язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, а саме пп. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв’язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, через що припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою зацікавленої сторони зобов’язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора права та обов’язки в зобов’язанні, у т.ч. й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Іншими словами, правова позиція найвищої судової інстанції полягає в тому, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова ВСУ від 20.11.2013: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/35794479).