30 вересня 2022, 12:24

Особливості застосування стандартів доказування у кримінальних провадженнях АП ВАКС

Семен Ханін
Семен Ханін «АМБЕР, ЮК» керуючий партнер, адвокат, к.е.н., заслужений юрист України, член Правління ААУ

IАпеляційна палата ВАКС винесла ухвалу від 22.09.2022 у справі 991/1960/22 щодо скарги про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Обґрунтовуючи ухвалу, колегія суддів зазначила: 


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


«Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при вжитті заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27.01.2022 зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті) та «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа 11 – 132сап21).

Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України».

Велика Палата ВС у Постанові від 27.01.2022 у п. 56 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду з урахуванням змісту ч. 5 ст. 234 КПК України звертає увагу на те, що під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами, як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті) та «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження). Зокрема, для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення».

Йдеться про вирішення питання про санкціонування обшуку житла. У Постанові Велика Палата ВС не погоджується з висновками ВРП та її дисциплінарного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, що ухвалою санкціонував обшук житла. У п. 55 згаданої Постанови цитується позиція скаржника (судді, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності): «На думку скаржника, наявність процесуального статусу особи у кримінальному провадженні не є вирішальною та обов`язковою під час вирішення питання про надання дозволу на обшук. Також скаржник зазначає, що під час санкціонування обшуку додержано стандарту «достатня підстава».

Головне питання

- Як згадана Постанова Великої Палати Верховного Суду стосується скасування повідомлення про підозру (це ж не захід забезпечення кримінального провадження)?

- Що має значити додане до згаданої Постанови Апеляційною палатою ВАКС речення: «Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України»?

- Чи не суперечить додане до згаданої Постанови Апеляційною палатою ВАКС речення: «Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України» точному змісту п. 56 Постанови Великої Палати Верховного Суду?

- Захист у скарзі до Апеляційної палати ВАКС зазначав таке: «Саме достатність доказів згадується в п. 1 ст. 94 КПК України: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». Тобто для повідомлення особі про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності – достатні та взаємопов’язані докази цього кримінального правопорушення для повідомлення особі про підозру». Апеляційна палата ВАКС тезою: «Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України» не погоджується з КПК  чи як слід її розуміти?

IIАпеляційна палата ВАКС винесла ухвалу від 22.09.2022 у справі 991/1960/22 щодо скарги про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Обґрунтовуючи ухвалу, колегія суддів зазначила:  «В контексті доводів сторони захисту про те, що вказаний висновок слідчого судді не узгоджується з практикою Апеляційної палати ВАКС у іншому провадженні, колегія суддів наголошує, що наведена в оскаржуваній ухвалі позиція відповідає усталеній практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо оцінки доказів з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування, про що зазначалося вище/ Натомість позиція окремих суддів Апеляційної палати ВАКС, висловлена у інших провадженнях, не має преюдиційного значення та не є обов’язковою для врахування іншими суддями під час апеляційного розгляду інших справ».

Захист у скарзі до Апеляційної палати ВАКС зазначав таке: «Із змісту ухвали Апеляційної палати ВАКСУ (справа 991/8424/21 провадження 11-сс/991/23/22) від 12.01.2022 вбачається, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення порядку збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами».  

Головне питання

- Що саме зі змісту ухвали Апеляційної палати ВАКСУ (справа 991/8424/21 провадження 11-сс/991/23/22) від 12.01.2022 суперечить «усталеній практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо оцінки доказів з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування»?

- Не зрозуміле застосування терміну «позиція окремих суддів» до ухвали Апеляційного суду.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати