Це рядки з вірша Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі...», який нещодавно став знаменитим на всю Україну завдяки судді Малиновського райсуду Одеси Олександру Гарському.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Крадіям автомобільних аксесуарів, замість цілком очевидного терміну покарання, він присудив умовний та зобов'язав їх прочитати повісті «Пригоди Тома Сойєра» і «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Біле Ікло» Джека Лондона, а також «Минають дні, минають ночі...» Тараса Шевченка.
Нагадаю тим, хто ще, можливо, не знає суті справи. На лаві підсудних опинилися двоє молодих людей 19 і 23 років, які за своїм рівнем розвитку та освіти, на думку Гарського, фактично є неповнолітніми, адже не усвідомлюють належним чином того, що сталося і до чого призведе обвинувальний вирок.
Він детально з'ясував усі обставини життя обох підсудних та встановив, що вони не є небезпечними для суспільства. На крадіжку їх штовхнула необхідність знайти гроші на квиток у Білгород-Дністровський, де старшому з них оформляли житло як сироті. Він працював на будівництві в Одесі, йому платили 500 грн на тиждень. Однак бригадир їх витратив…
Суддя на прохання прокурора призначив покарання з випробувальним терміном. Водночас він скоротив цей термін з трьох до одного року. На його думку, рік під пильним наглядом держави змусить молодих людей бути більш обережними, стриманими та законослухняними.
Цей одеський прецедент навіть не для юридичного співтовариства, а загалом для українського суспільства є надзвичайним. На жаль. Адже в розвинутих демократіях світу подібні речі практикують вже давно. Наприклад, британський суд якось засудив наркодилера до написання есе про шкоду марихуани у 5 тис. слів. Такий м'який вирок йому був винесений через травму плеча, оскільки з нею злочинець не міг виконувати обов'язкові роботи у буцегарні. Німецький суд засудив до в'язання светрів 88-річну бабцю за нічну атаку на колеса автівок на її вулиці.
В американському штаті Огайо є легендарний (за іншою версією – дивний) суддя Майк Ціконетті, який взагалі пропонує обвинуваченим на вибір: тюремний термін або власний «креативний» вирок. Чоловіка, у якого знайшли заряджений пістолет, він направив у морг, щоб той дивився на трупи. Підлітків, які прокололи шини шкільного автобуса, він зобов’язав влаштувати пікнік для учнів молодших класів. Пару, яка займалася сексом на пляжі, він примусив вибачитися у місцевих газетах за порушення порядку. Після сильних снігопадів в Огайо Циконетті виніс низку вироків, у яких ув'язнення замінив прибиранням снігу. «Що може бути краще, ніж прибрати сніг для пенсіонерів?», – обґрунтував він своє рішення. Варто зауважити, що «правосуддя Циконетті» працює.
Справи у 18-річного юнака, який викрав касети з порномагазину (його суддя зобов'язав сидіти біля стін магазину з пов'язкою на очах і табличкою «Я не бачу зла»), йдуть добре. Також зробив свої висновки чоловік, який назвав поліцейського свинею. За вироком Циконетті, він повинен був дві години стояти в центрі міста з килимком, прикрашеним табличкою з написом «Це не офіцер поліції». Позитивно вплинув вирок на двох підлітків, які осквернили статуетку Христа написом «666». Вони повинні були пройти з віслюком вулицями міста з табличкою «Просимо вибачення, що були такими віслюками».
«У мене п'ятеро дітей, – пояснює суддя свій підхід. – Їх можна пороти чи шльопати, але що це дасть? Більшість людей хочуть бути добрими, але їм заважають дрібні перешкоди чи погані звички. Ми повинні змінити ці звички та позбутися перешкод. Це наша робота». Незвичайний підхід судді Циконетті був належним чином оцінений, він отримав місце президента Асоціації американських суддів.
На відміну від українського Верховного Суду, куди вже легендарний (за іншою версією – дивний) одеський суддя Олександр Гарський подавав свою кандидатуру, але у відповідь отримав листа такого змісту: «Ви не відповідаєте критеріям». Гарський дійсно не відповідає критеріям Верховного Суду. Однак це зараз. З огляду на його вироки, в яких він цитує Михайла Булгакова, Льва Толстого, Олександра Коні… Проте «минають дні, минають ночі...». Тема пробації, палким прихильником якої він є, потроху набирає обертів в українському судочинстві.
Гарський не вперше замість конкретного терміну ув’язнення засуджує до «Тома Сойєра». В його послужному списку є випадок, коли обвинуваченого раніше п'ять разів судили за крадіжки. 12.12.2019 р. він вийшов на волю, а рівно через місяць потрапив за ґрати вшосте, тому що зрізав 70 метрів кабелю вартістю 900 грн. Фактично, це ст. 185 ч. 3, якою передбачається ув’язнення до шести років (рецидивіст, не зняті судимості...).
Однак Гарський пише: «Суд встановив, що ОСОБА_1 має лише середньо-спеціальну освіту. За спеціальністю не працює. З раннього віку залишив свою родину, оскільки не зміг знайти спільну мову з батьком. З матір'ю та рідною сестрою підтримує стосунки у телефонному режимі. Своєї сім'ї не створив та дітей не має. Неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності… Станом на день вчинення зазначеного правопорушення ніде не працював і не мав місця постійного проживання. Наразі має постійну, хоча й неофіційну роботу вантажником на металобазі в м. Одесі та місце проживання у кімнаті знайомої... Поміщення такої хворої особи в умови ізоляції навіть на невеликий проміжок часу може призвести до непоправних змін у стані його здоров'я і призвести до смерті обвинуваченого… Однак загальновідомим є факт, що ні лікування, ні будь-якого людського догляду, ні належних побутових умов в установах виконання покарань, на жаль, не існує».
В результаті Гарський дає підсудному ще один шанс: три роки з випробувальним терміном та курс пробації за програмою «Зміна прокримінального мислення».
Важливо зазначити, що Гарський не грає у людяність. Коли потрібно, він буде жорсткішим ніж прокурор. Обвинувачений – раніше засуджений за вбивство. Вийшовши на волю, зарізав людину, з якою пив горілку. Провину визнав, у суді покаявся. До речі, він також має невиліковні хвороби.
Однак суддя відмовився приймати каяття підсудного. На думку Гарського, воно було нещирим. «ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин проти особи виключно у зв'язку з відсутністю розуміння цінності життя… Недостатньо повідомити суду голий факт каяття… Людина, яка допустила порушення закону, наслідком якого є непоправне зло щодо іншої людини, повинна перебувати у такому пригніченому душевному стані, що виражатиметься навіть у мовчанні. Таке моральне хвилювання, яке пов'язане з позбавленням життя іншої людини, не можна приховати. Суд у діях, емоціях і висловлюваннях ОСОБА_1 не побачив такого морального стану, який міг би призвести стороннього спостерігача до думки про щире каяття… Дії обвинуваченого в цьому випадку є очевидним нехтуванням загальнолюдськими цінностями… Можна зробити висновок про відсутність у свідомості останнього не лише розумного бажання до співіснування, але й про звірині та тваринні інстинкти, які керують особою як засобом знищення… Очевидно, він не зробив всіх належних висновків для себе після минулого покарання», – написав він у вироку і замість 9 років ув’язнення, які просив прокурор, дав 11 років.
Ще одна, остання на сьогодні, справа Гарського. Старшого солдата-контрактника, учасника АТО, судять за дезертирство. Під час розгляду справи суддя дізнався, що у підсудного дитина-інвалід і той залишив військову частину, щоб заробити грошей на дорогі хірургічні операції. «Коли держава опинилася у занадто складних умовах, ОСОБА_1 самостійно, без будь-яких зайвих умовиводів взяв на себе відповідальність і боронив Україну, беручи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечуючи захист і незалежність суверенітету та територіальну цілісність держави. Коли ж через деякий час завдяки певним життєвим обставинам та власне своєї безпечності і неуважності сам потребує мінімальної допомоги і розуміння обставин життя, що склалися з ним, та що він не є особою, яка не заслуговує на довіру, держава віддячує йому покаранням у вигляді позбавлення волі…Те, як система правосуддя відповідає на злочин, має серйозні наслідки для майбутнього держави, — пише суддя, — У даному випадку така відповідь на правопорушення, на думку суду, буде сприяти зміцненню громадянського суспільства, оскільки суд врахував, окрім вимог закону, ще і потреби окремої людини, яка опинилась в скрутному становищі», - робить висновок Гарський і виносить обвинувальний вирок, але без реального терміну.
Всі справи Гарського, звичайно, є у відкритому доступі. Їх можна читати, вивчати, робити висновки, «брати/або не брати на озброєння». Насправді, суть не стільки в ньому, скільки в тому, що завдяки таким навіть не суддям, а людям, є віра в те, що з правосуддям в Україні зрештою все буде гаразд. Якщо можна не позбавляти волі, то потрібно не позбавляти. Якщо ж доведеться, то принаймні умови утримання (зараз Міністерство юстиції України над цим працює) будуть нормальними, а ставлення до ув’язнених буде… хоча б не таким, як у Росії.