Медіація в Україні може набрати значних обертів, коли вступить у силу законопроєкт №3504 про медіацію. Було проаналізовано прогалини законопроєкту, і відправною точкою для цього стали кращі європейські практики. Аналіз підготували українські та міжнародні експерти. Автор цієї статті був одним з цих міжнародних експертів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Медіація — що це?
Оскільки не всі чітко розуміють, що таке медіація, в законопроєкті значну увагу приділено визначенню цього поняття. Закон передбачає, що медіація — це конфіденційна форма вирішення спорів, що не має нічого спільного з судовим засіданням. Вона відбувається за участі нейтральної третьої сторони — медіатора, який допомагає сторонам врегулювати спір мирно, швидко та без тривалого, а часом і дорогого судового розгляду.
Медіатор допомагає сторонам визначити питання, через які між ними виникають непорозуміння, та розглянути різні шляхи вирішення спору. Він допомагає сторонам досягти домовленостей у конфіденційному форматі, але — і це надзвичайно важлива частина визначення — сам не вирішує питання. Для того, щоб сторони домовилися про варіант врегулювання спору, медіатор може конфіденційно спілкуватися зі сторонами, часом навіть без присутності іншої сторони (чого суддя ніколи не може робити у випадку врегулювання справи в суді).
Якщо в результаті застосування медіації не було досягнуто мирової угоди, медіатор має припинити свою діяльність. Потім інша особа, яка не виступала медіатором у спорі, може продовжувати працювати зі справою. Слід підкреслити, що за жодних обставин особа, яка виступала медіатором, не може продовжувати працювати зі справою в іншій ролі.
Приваблива альтернатива
Проєкт закону про медіацію спрямований на врегулювання медіації у цивільних, кримінальних та адміністративних справах. Цивільні справи включають сімейні та бізнес-справи, а також інші спори, що стосуються, зокрема, праці, пошкодження майна чи інших інтересів, оплати комунальних послуг (електроенергія, вода та газ) та багатьох інших споживчих питань. З проєкту можна побачити, що медіація приваблива для всіх, хто бере участь у спорі, тому можна очікувати, що її будуть дуже часто використовувати. Врешті-решт, через медіацію сторони отримують повноваження, що дозволяє їм домовитись про спосіб врегулювання їх спору, і їм не потрібно «делегувати» вирішення справи судді.
Що не менш важливо, медіація дозволяє уникнути неприємних емоцій, які часто залишаються по закінченню розгляду справи в суді, оскільки у такому випадку немає сторони, що виграла, та сторони, що програла — вони разом погоджують варіант вирішення спору. Обидві сторони беруть активну участь у досягненні такого варіанту, і це особливо корисно, якщо відносини між сторонами будуть продовжуватися, наприклад, у ділових відносинах або відносинах батьків після розлучення.
Медіація також приваблива для судів та адвокатів. У багатьох юрисдикціях суди надають перевагу медіації, оскільки це допомагає їм зменшити навантаження, і як наслідок, вони можуть вчасно розглядати справи. Судді отримують можливість приділити час справам, які не можуть бути вирішені іншим способом і дійсно потребують їхньої уваги. Крім того, медіація корисна адвокатам, оскільки завдяки їй вони надають своїм клієнтам індивідуальні юридичні послуги. Вони можуть активно долучатися до додаткової галузі права, тож недивно, що у багатьох країнах юристи рекламують себе як адвокати і, наприклад, також медіатори у сімейних справах. Оскільки їхні клієнти не можуть програти справу під час застосування медіації, вона збільшує вірогідність того, що клієнти будуть задоволені наданими послугами.
Підсумовуючи, медіація створює переваги для всіх, хто в ній бере участь.
Коли проводити медіацію
В ідеалі медіація повністю замінює судовий розгляд. У такому випадку сторонам не треба сплачувати судовий збір та зазнавати зайвих затримок, а працівники апарату суду та судді не витрачають час та ресурси. Очевидно, що для цього потрібно, щоб сторони усвідомлювали доступність медіації на ранній стадії, наприклад, якщо вони отримують інформацію з інформаційних кампаній через публічні ЗМІ або від юристів, таких як адвокати та інші надавачі правничої допомоги. Сторони та їх адвокати повинні переконатись, що за позовом не спливе строк позовної давності, коли врегулювання через медіацію виявиться неможливим, і справу доведеться передавати до суду. На відміну від судового розгляду, ініціювання медіації автоматично не зупиняє строки позовної давності.
Також у багатьох європейських юрисдикціях трапляється, що сторони отримують інформацію про медіацію лише після того, як їх справа потрапила до суду, оскільки судді інформують сторін, що медіація є хорошою альтернативою судовому розгляду. Законопроєкт забезпечує правову підставу для того, щоб суддя інформував сторони про медіацію.
Просування медіації
Враховуючи всі переваги медіації, дивно, що в Україні її не використовують частіше. Проєкт закону про медіацію спрямований на те, щоб змінити цю ситуацію. Він допомагає поінформувати широку громадськість про медіацію як альтернативу судовим процесам. Поінформованість слід також підвищувати через проведення цілеспрямованих інформаційних кампаній у публічних ЗМІ, а крім того, через суддів, адвокатів та інших надавачів правової допомоги, що інформують окремих учасників судового процесу про їх можливості. Це стане реальністю лише у випадку, якщо правники самі переконаються у перевагах медіації. Тому доцільно, щоб медіація стала частиною навчальних програм вищих навчальних закладів та інших форм юридичної освіти та навчання. Це не означає, що всіх юристів слід обов'язково готувати як медіаторів, однак вони повинні, принаймні, отримати базові знання щодо цього типу вирішення спорів, щоб уміти надавати поінформовану консультацію клієнтам та сторонам, що ведуть судовий процес.
Забезпечення приміщень для медіації також може збільшити її популярність. У деяких регіонах України існує можливість проводити медіацію в судах (кабінети медіації). Надання схожого приміщення та деяких інших ресурсів при судах може бути хорошим варіантом, але такі приміщення можуть надаватися і в інших місцях, подалі від судів, у нейтральному місці. Особливо за часів Covid-19 слід пам’ятати, що електронна медіація є альтернативою медіації за фізичної присутності сторін. Електронна медіація також корисна у тих населених пунктах, де медіаторів недостатньо. Для належного функціонування електронної медіації слід забезпечити безпечну цифрову інфраструктуру, а медіаторам може знадобитися додаткове навчання.
Слід вивчити інші стимули для використання медіації. Сторонам, які вирішили застосувати медіацію після передачі справи до суду, можна, наприклад, повертати частину судового збору. Очевидно, що це перший крок, але є й сильніші фінансові стимули. Вагомий стимул — надання безоплатної медіації у певних справах. Доступність безоплатної правничої допомоги для незаможних осіб, які хочуть скористатися медіацією, також корисна. Досить сильним стимулом для бізнесу може бути підвищення обізнаності про те, що при медіації забезпечується конфіденційне вирішення спорів, особливо коли спір стосується комерційної таємниці та інших делікатних питань, які вони не хочуть публічно вирішувати в суді.
Нарешті, стимулом може бути швидке виконання домовленостей. Це може спрацювати, якщо угода, укладена за результатами медіації, яка відповідає нормам законопроєкту, набуватиме чинності протягом короткого часу (наприклад, суд відразу затверджує ці угоди без додаткових процедур).
Якість
В Україні надання послуг медіації не організоване централізовано, акцент робиться на самоврядуванні медіаторів. Це корисно, якщо існує жорсткий контроль якості. Зрештою, якість відіграє вирішальну роль для формування довіри серед широкої громадськості.
Законопроєкт встановлює мінімальні вимоги до підготовки медіаторів. Тільки медіатори, які відповідають мінімальним кваліфікаційним вимогам, будуть вноситися до офіційних реєстрів медіаторів (публічні веб-сайти), щоб громадськість знала, що обирає кваліфікованого медіатора, коли звертається до цих реєстрів. Слід встановити тимчасові та перехідні положення для медіаторів, які наразі працюють на задовільному рівні і яким треба дати трохи часу, щоб вони відповідали новим вимогам до рівня підготовки. Можна подумати й над тим, щоб пов’язати ці реєстри з центральним веб-сайтом, щоб гарантувати легкий онлайн-доступ до списків медіаторів тим, хто працює у різних географічних регіонах. Інший варіант — зарезервувати визначення «медіатор» для тих, хто відповідає необхідним вимогам до освіти.