До недавнього часу в Україні людьми у в’язниці (окрім, власне, самих засуджених та їхніх родичів з близькими) ніхто і ніколи особливо не переймався. Тому «каторжний» тезис, винесений у заголовок цього тексту, над яким пропонував замислитись Віктор Гюго у своїх «Знедолених», особливої уваги у українців не викликав. Про ув’язнених на суспільному рівні згадували лише під час оголошення амністії або бунту, про який ставало відомо завдяки ЗМІ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Але з часів «Знедолених» і у Франції, і в багатьох інших європейських країнах змінилися і часи, і ставлення до ув’язнених. Потроху і наша країна стає на цей шлях. Принаймні, нинішня керівна команда Мін’юсту наполегливо працює над змінами не стільки у пенітенціарній системі, скільки у її філософії. І навіть більше — над змінами у ставленні суспільства до ув’язнення як єдиного виду покарання. І робить це різноманітними шляхами: від законопроєкту щодо альтернативних видів покарання, який має бути переданий на розгляд Верховної Ради найближчим часом, до продажу в’язниць як одного з варіантів пошуку коштів для покращення умов тих, хто зараз сидить, від вже широко відомих платних камер у СІЗО до створення документального фільму «Не Про Ґрати».
Його зняла Марина Мармеладзе у рамках проєкту ЄС «Право-Justice». Це фільм не для Мін’юсту і не про Мін’юст, і навіть не про в’язницю. Насамперед, він для українського суспільства, щоб воно могло замислитися над речами, які вже є очевидними для багатьох країн Євросоюзу, до стандартів життя в якому ми так прагнемо.
«Не Про Ґрати» — це три переплетені між собою долі реальних людей, історії фактичних злочинців, які замість в’язниці відбувають покарання на пробації. І нічого поганого ані з ними, ані з суспільством під час цього ще дещо незвичного для більшості українців процесу не відбувається. Автори фільму (до речі, було б непогано, якби його показали «головні кнопки країни») намагаються переконати, що пробація ефективніша за ув’язнення. З точки зору по-справжньому цивілізованого і технологічного суспільства, яке таким чином показує свою гуманність до людей, котрі оступилися.
«Пробація — це не про прощення злочинів, а про більш дієве покарання за нетяжкі злочини», — наголошують у Мін’юсті. Його очільник Денис Малюська констатує, що наразі система виконання покарань в Україні сфокусована на ізоляції людини, на фізичному унеможливленні вчинення нею повторного злочину протягом певного періоду. Але ж основний фокус, що підтверджується міжнародним досвідом, має бути на ресоціалізації злочинця, корегуванні його поведінки у суспільстві. «Така незбалансованість системи і внутрішня нелогічність призводять до того, що в Україні і кількість рецидивів, і рівень злочинності загалом залишаються високими. Наше завдання — змістити фокус системи виконання кримінальних покарань і забезпечити безпеку суспільства», — зазначив пан Малюська.
На підтвердження цих слів директор держустанови «Центр пробації» Олег Янчук наводить такі цифри: з близько 22 тис. досудових доповідей, поданих цьогоріч до суду, 80% свідчили про те, що люди, які вчинили правопорушення і стосовно яких було складено ті доповіді, можуть бути виправлені в суспільстві. «Відсоток рецидиву серед людей, які перебувають під наглядом пробації, наразі становить 1,3%, ще близько 3% осіб ухиляються від відбування покарання або порушують умови покарання, не пов’язаного з позбавленням волі», — констатує пан Янчук. А ось відсоток рецидиву серед тих, хто вийшов з буцегарні, у 10 разів вищий — 30%. Відчуйте різницю!
Мін’юст у своєму законопроєкті щодо альтернативних видів покарання передбачає, що пробація застосовуватиметься і як основне, і як додаткове покарання. У першу чергу, вона розрахована на ті випадки, де наразі суд у якості покарання призначає обмеження волі або арешт. Ця категорія — нетяжкі злочини. «Пробацією ми не замінюватимемо позбавлення волі. В якості ж додаткового покарання вона може бути застосована, якщо суд призначив людині інший вид покарання, наприклад, виправні роботи чи штраф, — пояснює заступник міністра юстиції Олександр Банчук. — Насамперед, застосування пробації дозволить врахувати індивідуальні ризики кожної конкретної особи і в результаті зробить покарання більш ефективним. А по-друге, дозволить скоротити витрати на пенітенціарну систему».
Щодо витрат, то як на мене, лише одна цифра, яку привела заступниця міністра Олена Висоцька з цього приводу, б’є наповал: «Один в’язень в установах виконання покарань «коштує» держбюджету понад 10 тис. грн на місяць». Погодьтесь, багато хто з тих, хто наповнює держбюджет своїми податками, такої місячної зарплатні чи пенсії не має.
Той же місяць на пробації коштує лише 900 грн, адже ми з вами не витрачаємо кошти на утримання ув’язненого, його харчування, лікування, комунальні послуги для установи, де він знаходиться... Додайте до цього той факт, що людина, яка оступилася, відбуває покарання у нормальному, а не тюремному середовищі, і в неї набагато більше шансів залишитися саме нормальною людиною, а не нести небезпеку суспільству. Тому в Мін’юсті впевнені, що пробація набагато ефективніше працюватиме в інтересах безпеки суспільства, ніж збільшення строків покарань.
До речі, Служба пробації в Україні діє з 2015 р. З початку нинішнього року через неї пройшли 105 тис. правопорушників. 58 тис. перебувають на обліку органів пробації на даний час.
Звичайно, проблем ще вистачає, і вирішувати їх потрібно. Наприклад, окремі народні депутати застерігають, що у пробації не треба керуватись виключно матеріальними вигодами. Так, ризики, звичайно, є. Керівник проєкту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас зазначає, що європейська практика в питаннях виконання покарань передбачає підхід управління такими ризиками. Саме він і лежить у основі пробації. В Україні він ще мало застосовується.
Читайте також: «Системна жінка з Мін'юсту».
Але дорогу здолає той, хто іде. І знаєте, мабуть краще йти не до каторги, а від неї. Так набагато більше шансів залишитись і нормальною людиною, і нормальним безпечним суспільством.
Подивитись фільм «Не Про Ґрати» можна тут.