До початку повномасштабної війни я мав адвокатську практику в місті Херсоні. В моєму провадженні було кілька десятків кримінальних справ. Серед них було багато справ про тяжкі та особливо тяжкі злочини, часто обвинувачені у цих справах перебували під вартою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Після окупації Херсону я із родиною був змушений виїхати й зараз проживаю у Королівстві Таїланд. До військової служби я непридатний за станом здоров’я, а тому вирішив залишитися в Таїланді.
Найпершим питанням стало те, що робити із поточними справами. Рекомендувати клієнтам змінювати адвоката? Дуже нечесно щодо клієнта. Якщо справа триває кілька років, або вже на стадії апеляції чи касації, заміна адвоката може бути фатальною для справи. Ти вже вивчив десятки томів, допитав свідків, маєш стратегію, пам’ятаєш сотні дрібниць. Якщо передати справу — новий адвокат, по суті, повинен буде вивчити не лише всю справу, але і всю історію її розгляду. А ще він вже не зможе вигадати свою стратегію — а повинен буде слідувати тій, яку розпочав я. Новий адвокат має витратити багато часу, щоб вивчити справу — засідання будуть відкладатися, клієнт буде залишатися під вартою.
Ще кілька років тому іншого виходу би не було. Але останні роки вивели рівень цифровізації в Україні на надзвичайно високий рівень.
Я вивчав, як працюють подібні системи за кордоном — і скрізь рівень зручності та повноти набагато нижчий. У США, наприклад, можна ознайомитися із будь-якими матеріалами справи, але за ціною в 10 центів за аркуш. В Європейському суді з прав людини електронний кабінет дозволяє лише обмінюватися повідомленнями із судом, але не бачити ні матеріалів справи, ні документів інших осіб. У багатьох країнах ЄС максимум, який ти можеш отримати від електронного суду — це копії судових рішень.
Тут же я швидко з’ясував, що у мене є повний арсенал інструментів для продовження роботи. Можливість подавати процесуальні документи? Без проблем. Ознайомитися із документами інших сторін чи рішенням суду — також можливо. Інколи необхідно нагадувати секретарям про необхідність додавати скановані копії до карток документів, але це, скоріш, через не звичність до такого режиму роботи.
Найголовніше — відеоконференції. Попри війну, якість зв’язку в Україні залишився на достатньому рівні — я можу абсолютно повноцінно брати участь у судових засіданнях, допитувати свідків, навіть знайомитися із матеріалами проваджень. Якщо копії в мене вже є — я слідкую по них за суддею, якщо ж немає — секретар за кілька секунд може відправити копію нового документа через чат відеоконференції.
Найбільшою проблемою було те, що у 2022 році доступ до урядових сайтів України із-за меж України був заблокований. Доводилося використовувати VPN, що знижувало зручність роботи та призводило до «лагів» — коли суддя ставить запитання, ти його чуєш через 3 секунди, починаєш відповідати — треба ще 3 секунди, щоб тебе почули, а за цей час суддя вже починає питати «Чи мене чутно?».
Я не одразу здогадався, що проблему можна вирішити. Спробував звернутися із листом до ДП ІСС. І на моє здивування мені відповіли, що проблема буде вирішена. В мене запитали деяку технічну інформацію, а за кілька днів я вже вперше вийшов на відеоконференцію без будь-яких додаткових хитрощів.
Із всіх моїх клієнтів лише 1 відмовився від продовження роботи в дистанційному режимі. Всі інші справи успішно продовжуються (або вже закінчилися).
Може сказати, що дистанційний судовий розгляд дисциплінує. Ти привчаєшся казати чітко та по суті справи, готуєшся до засідань таким чином, щоб називати суддям номер сторінки та тому — бо вже не можна просто підійти та показати судді, що ти маєш на увазі.
Деякі складні юридичні аргументи стає простіше написати у форматі письмових пояснень — і, як з’ясувалося, так набагато простіше і суддям, і іншим учасникам справи. Якщо ти хочеш донести до суду нові позиції Верховного Суду — то краще зробити це письмово, а не усно цитуючи десятки номерів справ.
Найважчим було почати співпрацювати із Київським апеляційним судом. Через те, що цей суд використовує свою власну систему документообігу, довгий час не відбувалося його інтеграції із «Електронним судом». На щастя, минулого року і Київська апеляція приєдналася до електронного судочинства — стало можливо як подавати документи, так і брати участь в судових засіданнях дистанційно.
Зі складнощів, що залишилися — це неможливість порадитися із клієнтом «конфіденційно». Хоча, до речі, у мене був випадок, коли суддя погодилася надати можливість мені спілкуватися із клієнтом через навушник окремим телефоном, який до суду привіз мій помічник.
Можу відмітити ще одну цікаву справу — коли мені вдалося із потерпілим прямо в режимі відео конференції укласти угоду про примирення. Задоволені були всі, навіть прокурор.
Найскладніше в режимі «онлайн» шукати нових клієнтів. Людям важко звикнути, що адвокат не сидить поруч у залі суду, що він не «шелестить паперами» і не підходить до судді щось показати у документах.
Насправді ж мій досвід показав, що все це не потрібно і справи можна ефективно слухати та вигравати дистанційно.
Для мене і для багатьох моїх клієнтів Електронне судочинство стало реальним порятунком. І навіть ті недоліки, які все ще є в системі – вони не такі значні й, частіше, пов’язані із перевантаженням судової системи, а не із недосконалістю системи. Наприклад, було б дуже корисно мати можливість знайомитися із матеріалами кримінальних справ через «Електронний суд» — але тут треба дочекатися, коли почнуть скановані матеріали в суд подавати прокурори. До речі, в одному процесі, прокурор за власною ініціативою подав всі матеріали у відсканованому вигляді — за що йому були вдячні всі учасники процесу і справу ми розглянули досить швидко.
Другий недолік це те, що записи судових засідань не завжди доступні для замовлення через «Електронний суд». Хотілося б більшої автоматизації цих процесів, щоб секретарям не потрібно було «в ручну» переписувати диски із записами.
А третє — це побажання. Можливо, був би сенс встановити в усіх залах суду один мікрофон безпосередньо поруч із суддею, бо часто мікрофонів у залі не вистачає і виявляється, що саме біля судді його і не має.
Наостанок хочу поділитися цікавою історією. В одному провадженні моя підзахисна, до якої було застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в якийсь момент дуже злякалася за своє майбутнє і втекла із суду. Мені вдалося переконати суддю та прокурора, що не треба стягувати з неї заставу, а треба дати шанс мені її переконати повернутися. Аргументом було те, що підзахисна не звикла, що в залі суду вона сидить одна, а адвокат щось говорить «із телевізора». Суддя аргумент сприйняв і дав мені цілий місяць на те, щоб переконати мою підзахисну повернутися. Все пройшло успішно, вона повернулася до зали суду і ми продовжили слухання. І сьогодні вона перебуває на волі.
Відзначу, що часто і прокурори почали користуватися «Електронним судом» і беруть участь в судових розглядах дистанційно. Випадків, коли засідання зриваються через не явку прокурора, на мій погляд, поменшало. На останок хотілося б побажати всім, хто працює над проєктом «Електронний суд» не зупинятися на досягнутому, але, найголовніше, запроваджуючи нові функції не зламати те, що вже дуже добре працює.
Судова влада загалом і ДП “ІСС” зокрема, впроваджуючи електронний суд, роблять надзвичайно корисну справу і вже допомогли великій кількості людей продовжити працювати та зекономити дуже багато часу.