Внесення змін до законодавства з процедур банкрутства завжди було примітним та дещо хвилюючим питанням у законотворчій діяльності України. Не стало винятком і підписання Президентом України ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» (далі — Закон 3985-IX), яке відбулось 22.10.2024. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Законом 3985-IX не лише було доповнено Кодекс України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ) новою книгою «Превентивна реструктуризація», але й внесено зміни до вже діючих норм, у зв'язку з чим Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім положень про превентивну реструктуризацію, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Така затримка у набранні чинності не є чимось надзвичайним та здійснена з метою приведення у відповідність існуючих нормативно-правових актів та розробки нових, які врегулюють порядок роботи законодавчих новел, надання громадянам та юридичній спільноті можливості з’ясувати чим же насправді є новий закон: революцією у банкрутстві із впровадженням прогресивної процедури превентивної реструктуризації, формальним виконанням міжнародних домовленостей чи новим механізмом для зловживань з боку недобросовісних учасників банкрутних правовідносин. Перше, на що варто зважати, так це на передумови для прийняття Закону 3985-IX. Директива Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 щодо превентивної реструктуризації, погашення заборгованості та дискваліфікації, а також з питань підвищення ефективності процедур реструктуризації, неплатоспроможності, погашення боргів та внесення змін до Директиви (ЄС) 2017/1132 (Директива про реструктуризацію та неплатоспроможність) була прийнята ще 20.06.2019 (з текстом Директиви можливо ознайомитись за посиланням). Директива ЄС 2019/1023 розрахована на держав-членів ЄС містить вказівки і рекомендації для її введення у національне законодавство та загалом уособлює добрі наміри: боржникам допоможемо без банкрутства, зацікавленим особам надамо можливість взяти участь у житті боржника, неефективне управління дискваліфікуємо, винних покараємо. У 2023 році між Україною як позичальником, Національним банком України як агентом позичальника та Європейським Союзом як кредитором укладено Кредитну угоду та Меморандум про взаєморозуміння від 16.01.2023 (з текстом Кредитної угоди та Меморандуму можливо ознайомитись за посиланням). Відповідно до п. 3 підрозділу «Макрофінансова стабільність» розділу «Умови політики» Додатку І до Меморандуму «Вимоги до звітності та умови політики» вдосконалення режимів банкрутства юридичних осіб (корпоративного банкрутства) та неплатоспроможності фізичних осіб шляхом підготовки законодавства, яке дозволяє фізичним особам повне погашення боргу відповідно до основних принципів Директиви ЄС 2019/1023 про превентивну реструктуризацію, і шляхом ухвалення дорожньої карти для діяльності з розбудови потенціалу для підтримки впровадження кодексу про банкрутство є однією з умов для отримання Україною другого та наступних грошових траншів за згаданою Кредитною угодою (перший транш Україна отримала одразу після підписання Меморандуму —17.01.2023). Україна зазнає військової агресії з боку рф, потреба в коштах надкритична, тому 12.10.2023 у Верховній Раді України реєструють проєкт Закону щодо імплементації Директиви ЄС 2019/1023. Враховуючи дату підписання Меморандуму та дату підписання Президентом України Закону 3985-IX, працювали над ним майже 2 роки, що правда імплементація директиви пройшла «за нашими правилами»: дещо з директиви імплементували; здійснивши імплементацію створили певну правову невизначеність; деякі моменти з директиви пропустили; імплементували дещо не передбачене директивою. Основним нововведенням Закону 3985-IX є доповнення КУзПБ новою книгою «Превентивна реструктуризація», яка поділена на 8 розділів, що містять в собі всього 29 статті, які: вводять нові терміни, які до цього не використовувались у національному законодавстві, зокрема: «найкращі інтереси кредиторів», «нове» й «допоміжне» фінансування», «залучені кредитори», «адміністратор превентивної реструктуризації», «концепція/план превентивної реструктуризації», «крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації»; встановлюють процедуру призначення, відсторонення адміністратора превентивної реструктуризації, встановлюють вартість його послуг; визначають правові підстави для звернення із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації; передбачають заходи захисту боржника; містять вимоги до змісту та порядку схвалення плану реструктуризації; передбачають підстави для закриття процедури превентивної реструктуризації. Насправді все нове завжди викликає цікавість та багато запитань, так і з Законом 3985-IX, запитань вдосталь, тому розглянемо найпоказовіші моменти. Під превентивною реструктуризацією розуміється система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов’язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації. Господарський суд розглядає заяву про відкриття процедури превентивної реструктуризації протягом п’яти днів з дня її отримання. Боржник зобов’язаний подати до суду заяву про затвердження плану превентивної реструктуризації не пізніше ніж за сім календарних днів до дати заключного засідання, яке має відбутися не раніше двох та не пізніше шести місяців з дня постановлення ухвали про відкриття процедури превентивної реструктуризації; враховуючи обставини / складність процедури заключне засідання може бути відкладено з граничним строком не більше 12 місяців з дати відкриття процедури превентивної реструктуризації. Заходами, які містить план превентивної реструктуризації, можуть бути: 1) реорганізація або перепрофілювання активів боржника; 2) реструктуризація зобов’язань боржника, зокрема відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини, зміна відсоткової ставки за договорами позики чи кредитами, зміна порядку чи способу виконання зобов’язань;3) залучення нового фінансування; 4) продаж частини майна боржника; 5) продаж цілісного майнового комплексу боржника; 6) заміщення активів; 7) виконання зобов’язань боржника власниками (учасниками, акціонерами) боржника; 8) збільшення статутного капіталу боржника за рахунок додаткових внесків (із залученням додаткових вкладів); 9) зміни в організації праці боржника; 10) інші заходи. Суд закриває процедуру превентивної реструктуризації якщо протягом 12 місяців з дати її відкриття не затверджено план превентивної реструктуризації. Превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до затвердженого судом плану, який є обов’язковим для всіх залучених кредиторів, у тому числі тих, які голосували проти його схвалення. За результатами виконання плану боржник або адміністратор превентивної реструктуризації подає до суду заяву про затвердження звіту про виконання плану превентивної реструктуризації, яка розглядається судом протягом 10 днів з дня її надходження. Фактично в КУзПБ встановлено строк, необхідний для розроблення та схвалення плану реструктуризації, однак не регламентовано строки вжиття заходів, передбачених в плані реструктуризації. Щодо процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство До прийняття Закону 3985-IX заходи спрямовані на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника містилися в ст. 5 КУзПБ регулює санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказана стаття корелюється з п. 9 ст. 20 ГПК України, за якою до юрисдикції господарських судів віднесено справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. Прийнятим законом ст. 5 КУзПБ не була виключена, однак п. 9 ст. 20 ГПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої до юрисдикції господарських судів віднесено справи щодо процедури превентивної реструктуризації. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, розпочаті до дня введення в дію Закону 3985-IX, здійснюються відповідно до положень цього Кодексу в редакції, що діяла до введення в дію зазначеного Закону. Здавалося б нічого такого, імплементуємо нову процедуру і відносимо її до юрисдикції господарського суду, але ж до юрисдикції якого суду тепер відносяться справи про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство? Можливо превентивна реструктуризація покликана замінити досудову санацію? Питання чи можливо розпочати нові судові процедури згідно ст. 5 КУзПБ з урахуванням змін, внесених Законом 3985-IX до ст. 20 ГПК України, залишається відкритим. Щодо обов'язку бухгалтера / аудитора повідомляти про виявлені ознаки неплатоспроможності Частина 2 ст. 4 КУзПБ у новій редакції передбачає обов’язок аудитора або бухгалтера повідомляти боржника про виявлені ознаки неплатоспроможності протягом 10 днів з моменту виявлення, але жодної відповідальності за невиконання такого обов’язку законом не передбачено. Частиною 6 ст. 34 КУзПБ передбачено обов’язок боржника у місячний строк звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виявлення ознак неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності), а порушення такої вимоги є підставою для притягнення до солідарної відповідальності органу управління боржника (директора). Отже, новий обов’язок аудитора або бухгалтера повідомляти боржника про виявлені ознаки неплатоспроможності (за невиконання якого не передбачено відповідальності) дозволяє недобросовісним органам управління боржника побудувати правову конструкцію ухилення від солідарної відповідальності, оскільки можливість боржника виконати обов’язок передбачений ч. 6 ст. 34 КУзПБ знаходиться у залежності від виконання обов'язків аудитором або бухгалтером. Щодо дій боржника у випадку загрози неплатоспроможності Пункт 4 ст. 33-4 КУзПБ у редакції Закону 3985-IX передбачає, що заява про відкриття процедури превентивної реструктуризації повинна містити, в тому числі, викладення обставин щодо неплатоспроможності боржника або її загрози. Водночас, якщо боржнику відомо про такі обставини, то на виконання обов’язку встановленого ч. 6. ст. 34 КУзПБ він зобов’язаний у 30-ти денний термін звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Питання того, який шлях є правильним для боржника, чи буде звернення із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов’язку встановленого ч. 6, ст. 34 КУзПБ залишаються відкритими. Щодо підстав для відмови у відкритті процедури превентивної реструктуризації Згідно з п. 2, ч. 2, ст. 33-5 КУзПБ у редакції Закону 3985-IX господарський суд відмовляє у відкритті процедури превентивної реструктуризації, якщо щодо боржника постановлено ухвалу господарського суду про прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Але оприлюдненню підлягають повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство, а не про прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто господарський суд приймаючи рішення про відкриття або відмову у відкритті процедури превентивної реструктуризації повинен буде моніторити ЄДРСР на предмет наявності ухвали про прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство? А чим закріплено такий обов’язок суду? Щодо умов правочину про залучення проміжного фінансування Відповідно до п.4, ч.3, ст. 33-9 КУзПБ у редакції Закону 3985-IX умови правочину щодо залучення проміжного фінансування повинні відповідати звичайним ринковим умовам. При цьому незрозумілим залишається: які ринкові умови є звичайними (чи можуть бути «звичайними» ринкові умови в країні яка воює, або відновлюється після війни), який орган чи особа уповноважена визначати звичайні ринкові умови, та який порядок її залучення до участі у процедурі превентивної реструктуризації? Щодо суб'єктів ініціювання позову про визнання недійсними правочинів в процедурі превентивної реструктуризації Положенням ч. 2, ст. 33-8 КУзПБ у редакції Закону 3985-IX передбачено, що у разі вчинення боржником правочинів з порушенням вимог цієї Книги такі правочини за позовом кредитора можуть бути визнані судом недійсними. Незрозумілим залишається за позовом якого кредитора, залученого до процедури превентивної реструктуризації чи за позовом незалученого також? А якщо заінтересована особа (не кредитор) доведе, що правочин порушує її права та інтереси? Щодо введення терміну «фраудаторний правочин» Законом 3985-IX вперше на законодавчому рівні застосовано термін «фраудаторний правочин». За відсутності законодавчого визначення терміну «фраудаторний правочиний» його використання почалось у 2017 році та відповідно до практики Верховного Суду означає правочин, вчинений боржником на шкоду кредитору. Фраудаторний правочин може бути визнано недійсним на загальних підставах, передбачених ЦК України, та на спеціальних згідно КУзПБ. Закон 3985-IX вводить в КУзПБ термін «фраудаторний правочин», не надаючи його визначення, та здійснює розмежування таких категорій правочинів як: правочини, що не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; фраудаторні правочини; правочини. які підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 42 КУзПБ. Таке руйнування логічно-змістовно зв'язку між ознаками фраудаторності та підставами для визнання правочину недійсним неминуче породить правову невизначеність у окресленому питанні та практично нівелює більше семи років напрацювань Верховного Суду. Закон 3985-IX насамперед покликаний імплементувати Директиву ЄС 2019/1023, однак окремі її рекомендації не знайшли свого відображення у згаданому законі. У зв'язку з чим формування однозначних підходів щодо реалізації запропонованих Законом 3985-IX змін до КУзПБ в частині превентивної реструктуризації буде покладено на судові органи. Варто зауважити, що Закон 3985-IX з-поміж іншого вніс значні зміни щодо чинних норм КУзПБ, зокрема щодо питань, які наразі є спірними та мають неоднакове правозастосування. Щодо розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, податкових спорів Однією з новацій Закону 3985-IX стало віднесення до юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. До прийняття Закону 3985-IX Верховний Суд притримувався правової позиції, що спір між платником податків, який перебуває у процедурі банкрутства, та податковим органом належить юрисдикції адміністративного судочинства. Щодо переліку судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у межах справи про банкрутство Закон 3985-IX доповнив ч. 3 ст. 9 КУзПБ, яка містить перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, ухвалою про затвердження плану санації у справі про банкрутство та ухвалою про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Одночасно в ч. 2 ст 33-6 КУзПБ зазначено, що касаційному оскарженню підлягають ухвали про затвердження чи про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації та ухвали про закриття процедури превентивної реструктуризації, що не узгоджується з ч. 3 ст. 9 КУзПБ. Нова редакція ч. 3 ст. 9 КУзПБ передбачає, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню. Вказана норма в редакції Закону 3985-IX розширює право на судовий захист, порівняно з чинною редакцією ч. 3 ст. 9 КУзПБ. Щодо дії мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора Законом 3985-IX внесені суттєві зміни до ч. 6 та ч. 8 ст. 42 КУзПБ, які розв'язали ряд існуючих розбіжностей, уточнивши строки дії мораторію щодо задоволення забезпечених та конкурсних вимог. Зокрема, згідно ч. 6 та ч. 8 ст. 42 КУзПБ в редакції Закону 3985-IX: передбачено, що дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів; право забезпеченого кредитора звернути стягнення на предмет забезпечення поза межами справи про банкрутство; визначено правові підстави за наявності яких розпорядника майна, кредитори або боржник можуть ініціювати перед судом клопотання про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів. Аналогічні зміни внесені й до ч. 5 ст. 121 КУзПБ, що регулюють дію мораторію у справах про неплатоспроможність. Щодо скасування арештів в ліквідаційній процедурі Законом 3985-IX ст. 59 КУзПБ доповнено ч. 6, відповідно до якої постанова про визнання боржника банкрутом є підставою для скасування всіх арештів та інших обмежень щодо майна такого боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні) та вчинення відповідних реєстраційних дій. До вказаних змін питання щодо зняття арешту в кримінальному провадженні у зв'язку з визнанням боржника банкрутом залишалося спірним та регулювалося фактично судовою практикою Верховного Суду. Щодо розширення осіб, які визнаються заінтересованими стосовно боржника На відміну від чинної редакції КУЗПБ, Закон 3985-IX значно розширив перелік осіб, які визнаються заінтересованими щодо боржника й відповідно щодо кредитора та арбітражного керуючого. Зокрема, відповідний перелік доповнено особами, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 КУзПБ визнано недійсним. У такому разі віднесення особи до заінтересованої потребуватиме відповідного судового рішення (про визнання недійсним фраудаторного правочину) та матиме наслідком зміни в роботі зборів / комітету кредиторів. Щодо кредиторів, які втратять право вирішального голосу під час голосування на комітетах і зборах кредиторів Відповідно до ст. 47 КУзПБ в редакції Закону 3985-IX конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів. Положення КУзПБ в редакції згідно із Законом 3985-IX застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Впровадження відповідних змін може докорінно змінити існуючий розподіл голосів у відкритих справах про банкрутство та вплинути на їх кінцевий результат. Підсумовуючи, необхідно визнати, що зміни в законодавстві з процедур банкрутства свідчать про те, що інститут неплатоспроможності є живим та затребуваним на національному рівні. Законодавчі нововведення надають учасникам банкрутних правовідносин нові можливості для того, щоб отримати задоволення своїх вимог або ж інструментарій для того щоб залишитись на плаву. Разом з тим питання дієвості та можливість застосування таких механізмів багато в чому залежатиме від формування судової практики, що на деякий час відтермінує прогнозованість та передбачуваність таких процедур безпосередньо для їх учасників.
15 листопада 2024, 18:40