22 травня ц.р. у другому читанні був прийнятий законопроект №1165, який ввів процедуру громадського обвинувачення при розслідуванні корупційних злочинів. Якщо не замислюватися над змістом положень і про те, як вони будуть реалізовуватися в українських реаліях, то йдеться про можливість громадян ініціювати розслідування злочинів і частково виступати в ролі обвинувачувача.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Автори законопроекту розраховують, що даний механізм стане дієвим інститутом, альтернативним кримінальному переслідуванню корупційних злочинів, що мають публічний характер і громадський резонанс.
Якщо читати положення по суті, то вони містять ризики, як для посадових осіб, які можуть бути звинувачені в корупційних діяннях, так і для тих, хто буде виступати громадським обвинувачувачем.
Досить небезпечним є дозвіл на громадськеобвинувачення за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди (стаття 368 КК) і за провокацію підкупу (стаття 370 КК). Адже вибудувати діалог таким чином, щоб на записі він звучав, як вимагання хабара не так вже й складно. Оскільки ніхто не може гарантувати, що в діях громадського обвинувачувача можуть бути такі мотиви як помста, бажання усунути політичних конкурентів - посадових осіб (суддів, прокурорів, слідчих і т.д).
Також, не варто забувати, що запис розмови може бути вирваний з контексту. Саме з цих причин до технічних засобів і умов, в яких вони використовуються, в законодавстві передбачені спеціальні вимоги. В даному випадку вони нівелюються доповненою ч. 4 ст. 87 КПК, яка дозволяє непомітну для співрозмовника фіксацію розмови, наприклад, на мобільний телефон, після чого громадський обвинувачувач може:
- подати заяву про скоєння злочину посадовою особою, самостійно провести експертизу на предмет визначення того, що слова чи дії посадової особи дійсно були вимовлені (вчинені) і зафіксовані саме цим технічним засобом;
- вимагати як у слідчого, прокурора, так і безпосередньо в суді відсторонити посадову особу від посади;
- вимагати як у слідчого, прокурора, так і безпосередньо в суді застосування будь-яких інших заходів забезпечення кримінального провадження, в т.ч. взяття посадової особи під варту;
- отримувати копії всіх матеріалів слідства;
- вимагати завершити розслідування на швидку руку.
Більше того, громадський обвинувач у кримінальному провадженні одночасно може бути і свідком, і постраждалим, та іншим учасником провадження. При цьому слідчий і прокурор фактично повинні діяти під керівництвом громадського обвинувача, бо, в іншому випадку, він може обійти їх і звертатися безпосередньо до суду (згідно доповненої ч. 7 статті 132 КПК).
Якщо врахувати рівень корупційних ризиків у нашій країні і уявити яких масштабів може набути практика ініціювання кримінального провадження громадським обвинувачувачем, яким може бути і громадський активіст, і журналіст, і пенсіонер, то виникає побоювання щодо спроможності правоохоронних органів забезпечити захист всім тим, хто захоче взяти на себе згадану місію.
Запропоновані зміни можна було б вважати позитивними, якби не виникало сумнівів щодо зловживань з їх застосуванням, оскільки є ризики в ряді випадків, що вони будуть задовольняти не правові потреби, а політичні й особисті мотиви.