Офіційне визнання Верховною Радою України Російської Федерації державою-агресором матиме далекосяжні наслідки як для самої України, так і для зовнішньополітичної ситуації в усьому світі. Разом з тим, слід зауважити, що фактично Росія визнавалась українськими органами державної влади агресором ще до ухвалення Верховною Радою відповідного рішення. Зокрема, про те, що Росія здійснює акти агресії проти України і на її території неодноразово заявляв президент України, а також відповідні заяви робив представник України в ООН. Власне кажучи, сам факт окупації Криму Росією та його подальша анексія також були явними актами агресії відповідно до Визначення агресії 1974 року. Так само актами агресії з боку Росії є направлення нею на територію України банд терористів, найманців та російських військовослужбовців.
![]() |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Принагідно треба сказати, що в теорії та на практиці міжнародного права використовуються такі правові терміни, як «війна», «агресія», «збройний напад» та «застосування сили у міжнародних відносинах», кожний із яких має власне значення. Хоча усі вони можуть мати певні спільні риси.
Мабуть, головним наслідком визнання Верховною Радою України Росії державою-агресором є кінець правової невизначеності у цьому питанні. Тепер Україна має всі необхідні правові підстави, щоб звертатися до ООН, Ради Європи, ОБСЄ та ЄС , а також до наших союзників та партнерів по допомогу у протидії російській агресії. Окрім того, якщо в України з’явиться реальна можливість звернутися до міжнародних судових органів (наприклад, до Міжнародного Суду ООН у рамках деяких міжнародних договорів, а також до Міжнародного кримінального суду чи Європейського Суду з прав людини) за захистом своїх прав, порушених внаслідок агресії Росії, тоді факт офіційного визнання цієї агресії може мати важливе юридичне значення.
Не слід забувати й про те, що Україна як жертва агресії з боку Росії має право звернутися до Ради Безпеки ООН з вимогою захистити її на основі Статуту ООН (статті 39, 40, 41, 42 та 51 Статуту ООН).
Разом з тим, факт офіційного визнання Росії як держави-агресора потребуватиме вирішення низки питань. Насамперед таких, як: чи розриватиме Україна дипломатичні відносини з державою-агресором, а також, яку саме модель правового регулювання економічних відносин з Росією обере Україна. Інакше кажучи, зараз перед Україною, якщо йдеться про економічні відносини з державою-агресором, вимальовуються кілька можливих моделей: 1) континентальна модель, яка передбачає те, що війна – це лише стан відносин між державами, який не торкається питань приватно-правового обігу та торгівлі з приватними особами держави-агресора; 2) англо-американська модель, згідно з якою стан війни передбачає введення тотальної заборони на торгівлю з ворогом.
Можливо, Україна обере якийсь інший, компромісний варіант. Можна сказати, варіант вибіркової заборони певних видів економічних відносиніз державою-агресором. У будь-якому разі перед правовою системою України у зв’язку з війною Росії проти нашої держави ще виникатимуть численні складні питання правового характеру, тож українські юристи вже зараз мають готуватися до цього.