Переміщення вантажу, пасажирів і багажу шляхом їх транспортування в правовому полі іменується перевезенням. Розрізняють сухопутні, водні, повітряні та трубопровідні перевезення. Останні передбачають поставку рідини та газу шляхом трубопровідного переміщення, повітряні найчастіше використовуються в особистому вжитку пасажирами для переміщення авіатранспортом, однак найпопулярнішими серед представників бізнес-простору в Україні є сухопутні автоперевезення вантажів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Порівняно з трубо-, авіа чи залізничними перевезеннями, в яких використовуються стандартні і чітко сформульовані зразки договорів та зазвичай фігурують одні й ті ж компанії-перевізники, популярність перевезень вантажів автотранспортом пояснюється великою різноманітністю проєктів договорів та компаній, де кожна сторона намагається пристосувати умови договору на свою користь та мінімізувати власні ризики за рахунок відповідальності іншої сторони. Важливість обачності замовника перевезення в питанні укладення договору з перевізником полягає у детальному визначенні всіх умов переміщення, починаючи з предмета перевезення й закінчуючи шляхом його транспортування, з визначенням гарантій, відповідальності сторін та вимог до транспорту.
Договір перевезення має всі загальні істотні умови, властиві стандартному договору надання послуг, проте лише чіткий опис умов перевезення захистить сторони від настання несприятливих ризиків та матеріальних втрат.
Договори перевезення пасажирів є двосторонніми (перевізник та пасажир), тоді як договір перевезення вантажів може укладатись між 3 сторонами: перевізником, відправником та одержувачем вантажу. Щоб убезпечити власника від псування чи втрати вантажу, матеріальна відповідальність за нього має бути визначена його повною вартістю та покладена на перевізника з моменту завантаження вантажу на транспорт до моменту розвантаження з нього.
За загальним правилом, перевізник відповідає за:
- ненадання транспортного засобу до перевезення (ст. 921 ЦК України);
- прострочку доставки (ст. 923 ЦК України);
- втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу (ст. 924 ЦК України).
Обставини, що передбачають настання матеріальної відповідальності, мають бути чітко сформульовані та викладені у договорі, а за їх настання мають відображатись у актах, відомості про складання яких, у свою чергу, відображаються в товаро-транспортній накладній.
Факт наявності чинної ліцензії на надання послуг з автоперевезень має бути засвідчений перевізником шляхом зазначення реквізитів та строку дії такої ліцензії в окремому пункті договору. Так перевізник надасть іншим сторонам гарантії наявності у нього права на здійснення відповідного перевезення, а також компетентності його водіїв у правилах перевезення та поводження з вантажем.
Наявність у перевізника транспортних засобів на праві власності чи на праві користування в якості оренди є не менш важливою, оскільки при використанні перевізником орендованого транспортного засобу вкрай важливо перевірити наявність та чинність договорів оренди на конкретний транспортний засіб, а також цільове використання засобу, яке обов’язково має бутим зазначене в договорі оренди як «для перевезення вантажів» з позначенням тоннажу.
Детальність умов договору перевезення пояснюється також обов’язковою відповідністю вантажу транспортному засобу, оскільки не всі авто можуть забезпечити надійне транспортування, наприклад, сипучих речовин чи скляних предметів. Узгоджуючи умови договору перевезення специфічного вантажу, сторонам варто детальніше зупинить на вимогах, що ставляться до транспортного засобу, його облаштування та можливостей, які мають відповідати переміщуваному вантажу. У цьому ж контексті необхідно перевірити наявність страхування вантажів, пасажирів і багажу. Обов’язковість страхування водіїв перевізника від нещасних випадків на транспорті визначена на законодавчому рівні.
Докладний опис кожної з умов договору в подальшому у випадку наявності претензій будь-якої зі сторін дозволить чітко вирішити спір. Причому до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність у рік (ст. 925 ЦК України).