2022-ий став переломним роком для України: повномасштабна війна змінила життя кожної та кожного з нас. З перших днів повномасштабного вторгнення увага суспільства була прикута до перебігу воєнних дій, до рішень, які приймаються національною та світовою спільнотою в інтересах України, а також до масових порушень прав людей. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Для правоохоронної системи України 2022 рік став роком безпрецедентної роботи із воєнними злочинами: знищенням майна, вбивствами, катуваннями, викраденнями, нанесенням тілесних ушкоджень, насильством. Попри те, що фокус уваги суспільства зосереджений на збройному конфлікті, життя триває, суспільство продовжує жити у своєму ритмі. Проблема домашнього насильства для українського суспільства була завжди актуальною та поширеною. Ця проблема змусила Україну вносити законодавчі зміни у сфері домашнього насильства. Зокрема, у 2018 році був прийнятий та набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також внесено низку законодавчих змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині притягнення до відповідальності за домашнє насильство. Якщо згадати статистику попередніх років, то за даними Національної поліції України у 2019 році надійшло 141 814 звернень, з них 113 403 від жінок. На противагу цьому вже у 2020 році до поліції надійшло 208 748 звернень, з яких 87% – від представниць жіночої статі, що на 32% більше отриманих звернень від жінок, ніж у попередньому році. А в 2021 році до органів поліції надійшло 144 394 звернень, що на 31% менше, ніж у попередньому році. Такі статистичні дані також відображені у дослідженнях, проведених Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» (звіт за результатами моніторингу судової практики “Про вчинення домашнього насильства щодо дитини (ст. 173-2 КУпАП), а також звіт за результатами дослідження “Доступ до правосуддя постраждалих від домашнього насильства у період пандемії”). Зменшення показників звернень з приводу фактів домашнього насильства у 2021 році, порівняно з 2020 роком, закономірно пов’язано з пандемією COVID-19. Так, у 2020 році відбулося стрімке поширення захворювання серед населення, що призвело до запровадження карантинних обмежень та як наслідок люди змушені проводити більше часу разом в одному помешканні ніж зазвичай. На ґрунті цього, ймовірно, в людей виникали прояви агресії, а також загалом зміна настрою через невизначеність стану, в якому перебувають (фінансовий стан, робота, завантаженість домашніми справами). Водночас вже у 2021 році, коли світ почав поступово оговтуватись від пандемії та послаблювати карантинні обмеження, в суспільстві прослідковувалася тенденція зменшення кількості звернень з приводу фактів домашнього насильства. Найімовірніше така тенденція пов’язана із тим, що люди почали поступово повертатися до звичного ритму життя та працювати більше офлайн, ніж онлайн. Однак не встигло українське суспільство повернутися до звичного ритму життя, як 2022 рік зустрів нас новими випробуваннями у вигляді повномасштабної війни. Проблема домашнього насильства поступово відійшла на другий план, оскільки ресурси та увага суспільства спрямовуються на збройних конфлікт та всі супутні обставини, які пов’язані з цим, що є цілком нормальним явищем у сьогоднішніх умовах життя. Однак чи зменшилась кількість випадків домашнього насильства під час дії збройного конфлікту в державі у порівнянні з попередніми роками? Чи можемо ми стверджувати, що існує тенденція, що постраждалі не звертаються по допомогу та загалом, що говорить статистика про проблему домашнього насильства в Україні станом на 2022 рік? За офіційними даними Національної поліції України, наданими у відповідь на запит, у 2022 році надійшло 244 381 звернення з приводу фактів домашнього насильства, що є на 40% більше, ніж у попередньому році (144 394) та на 15% більше, ніж у 2020 році (208 748) і на 41% більше, ніж у 2019 році (141 814). Отримана статистика показує, що домашнє насильство в Україні під час воєнного стану не втратило своєї актуальності, немає сумніву щодо поширеності цієї проблеми у суспільстві. Припускаємо, що збройний конфлікт загострює проблему насильства, оскільки агресія, зміна звичного ритму життя, необхідність пристосовуватись до нових обставин життя можуть бути тими факторами, які впливають на вчинення домашнього насильства. Та чи готові все ж постраждалі говорити про насильство, отримувати допомогу та відстоювати своє право на особисту недоторканість та безпеку? За статичними відомостями, отриманими у відповідь на запит від Національної поліції України, вбачається, що у 2022 році надійшло 52 189 звернень від постраждалих жінок. Це становить лише 22% від загальної кількості звернень (244 381). Хто ж тоді інші особи, які звертаються в правоохоронні органи з приводу домашнього насильства? За отриманими даними, 174 190 звернень надійшло від осіб, які зверталися до правоохоронних органів в інтересах постраждалих від домашнього насильства. За загальним правилом, кожна особа, якій відомо про ймовірні правопорушення, має право повідомити про них правоохоронні органи. Наведені дані доводять, що до правоохоронних органів звертаються не тільки постраждалі, але й особи в інтересах самих постраждалих, що означає те, що поступово українське суспільство відходить від наративу «моя хата з краю», а домашнє насильство перестає бути особистою справою кожного/ї. Суспільна увага до проблеми домашнього насильства, висвітлення її в ЗМІ, активна громадська діяльність у світлі цієї теми та безумовно законодавча робота народних обранців призвела до того, що українське суспільство не розглядає домашнє насильство крізь призму проблеми чужої сім’ї, а навпаки не замовчує ці випадки та намагається допомогти постраждалим. Наративи на кшталт «сама винна», «ти ж знаєш, що це його нервує», що зводиться до звинувачення постраждалої у тому, що трапилося, відтепер вже викорінюються та поступово втрачають свою актуальність. Оскільки споглядається тенденція, що суспільство усвідомило проблему насильства, яка не обмежується лише межами конкретної сім’ї. Це підтверджується інформацією щодо кількості осіб, які звертаються до правоохоронних органів в інтересах постраждалих, про що говорилось вище. Виділення у статистичній звітності окремого класифікатора щодо кількості осіб, які звернулися в інтересах постраждалих від домашнього насильства, свідчить про затребуваність такого індикатора через значну кількість таких звернень. Як бачимо, у 2022 році 71% звернень з приводу фактів домашнього насильства надійшло саме від осіб, які зверталися в інтересах постраждалих. Решта повідомлень, які надійшли до органів поліції у 2022 році: 21% звернень від жінок постраждалих, а також 10% звернень від дітей. Якщо у 2022 році більша кількість звернень до поліції з приводу фактів домашнього насильства надходила саме від осіб, які зверталися в інтересах постраждалих, то в попередні роки більшість звернень надходило від жінок-постраждалих. Так, до прикладу, у 2020 році надійшло 87% звернень від жінок, а у 2019 році – 80%. Наведені показники відображають тенденцію, що саме жінки в попередніх роках здебільшого виступали постраждалими від домашнього насильства. Ми не можемо виключати цієї тенденції і у 2022 році, однак не можемо беззаперечно це стверджувати без окремих статистичних даних. Як зазначалось вище, з 2018 року національне законодавство України зазнало докорінних змін у частині відповідальності за домашнє насильство. Так, окрім адміністративної відповідальності, існує кримінальна відповідальність за систематичні випадки домашнього насильства, що передбачено ст. 126-1 Кримінального кодексу України. Так, за інформацією Національної поліції України, у 2022 році зареєстровано 2080 кримінальних проваджень, що всього лиш на 17% менше від зареєстрованих кримінальних проваджень у 2021 році (2500) та на 32% менше, ніж у 2020 році. Водночас у 2022 році серед зареєстрованих 2080 кримінальних проваджень закрито 582, а тому обліковано 1498 кримінальних проваджень, серед яких потерпілі жінки становлять 84%. Отже, статистика щодо відкритих кримінальних проваджень за ст. 126-1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство) у 2022 році докорінно не змінилася у порівнянні з попередніми роками. Наведена норма надалі є актуальною та активно застосовується при систематичних випадках домашнього насильства, де в ролі постраждалих найчастіше виступають жінки. Висновки Підсумовуючи наведені статистичні дані, які відображають тенденції домашнього насильства з 2019 року по 2022 роки включно, ми дійшли до наступних висновків. Проблема домашнього насильства надалі є актуальною для України та показує, що в умовах воєнного стану випадків насильства стало більше у порівнянні з попередніми роками, що ймовірно пов’язано з кризовими обставинами, з якими зіштовхнулася значна частина населення нашої держави. У порівнянні з минулими роками 2022 рік став роком, коли в суспільстві поступово прослідковується тенденція до того, що люди не відвертаються від випадків домашнього насильства щодо інших та відходять від стереотипів, як-от «це приватна справа». Байдужість та мовчання вже не є ґрунтом розвитку домашнього насильства в українському суспільстві. Оскільки 71% звернень до поліції надійшло саме від осіб, які зверталися в інтересах постраждалих. На противагу цьому, ми можемо стверджувати, що 2022 рік став роком, коли постраждалі пасивно та неохоче повідомляють правоохоронні органи про факти домашнього насильства щодо себе у порівнянні з минулими роками. Певною мірою таку тенденцію, ми можемо пояснити самостійним знеціненням насильства самими постраждалими та трактування цієї проблеми як «не на часі». Попри це, не вбачається значної зміни тенденції в частині відкритих кримінальних проваджень за випадки домашнього насильства у порівнянні з минулими роками. Жінки надалі складають найбільшу кількість осіб, які потерпають від проявів насильства у суспільстві. З огляду на викладене, воєнний стан в державі вплинув на динаміку вчинення домашнього насильства, яке має місце суспільстві, однак дедалі більше постраждалі замовчують такі випадки, що ймовірно пов’язано з небажанням обтяжувати інших «своїми» проблемами з огляду на збройний конфлікт в державі. Водночас поширеними стають випадки, коли до правоохоронних органів звертаються особи в інтересах постраждалих від домашнього насильства. Вважаємо, що така позитивна тенденція пов’язана передусім з тим, що протягом останніх декількох років було систематичне висвітлення в засобах масової інформації проблем, які стосуються домашнього насильства, а також активна діяльність організацій громадського суспільства вплинула безпосередньо на обізнаність та розуміння суспільством цієї проблеми. Нині вкрай важливо, аби Україна удосконалювала законодавство в частині притягнення до відповідальності за домашнє насильство, удосконалювала підходи щодо розслідування правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, а також суспільство зосереджувало свій фокус уваги на нюансах проблеми. Вкрай важливо, аби кримінальні провадження, пов’язані з домашнім насильством, не закривались через недоведення події чи відсутність складу кримінальних правопорушень. Збір доказової бази має здійснюватися належним чином, а такі кримінальні провадження мають надалі скеровуватись до суду задля вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності. Не менш важливо, удосконалити практику ідентифікацій дітей-свідків як дітей постраждалих від домашнього насильства. Як бачимо, збройний конфлікт в державі гостро не зменшив показники злочинності в державі, а навпаки прослідковується тенденція до збільшення певних видів правопорушень, зокрема домашнього насильства. Тому вкрай важливо висвітлювати тему домашнього насильства, удосконалювати практику збору статистичних даних, змінювати підходи щодо розслідування та притягнення до відповідальності задля забезпечення постраждалим належного та ефективного захисту своїх прав.
14 березня 2023, 18:49