Чинне законодавство України надає чітку відповідь на це запитання, захищаючи права обох співавторів – інтерв’юера та респондента.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, згідно з ч.1 ст.13 Закону України №3792-XII від 23.12.1993 «Про авторське право і суміжні права» зі змінами і доповненнями, «співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле, чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.
Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить усім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку».
При цьому ч.3 ст.13 названого Закону закріплює, що «співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю».
У свою чергу, згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», «до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами».
Таким чином, інтерв’ю вважається створеним у співавторстві інтерв’юером та респондентом, і згідно з вимогами чинного законодавства, журналісту обов’язково потрібно погоджувати його текст з тим, у кого він брав інтерв’ю. Не слід забувати, що в силу вимог ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідальність за порушення авторського права респондента, в т.ч. опублікування журналістом інтерв’ю без отримання на це згоди респондента, тобто в порушення його майнових авторських прав, може включати не лише відшкодування завданої моральної шкоди, але й виплату респонденту компенсації у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.