Президент України 24.02.2015 підписав Закон України «Про пробацію».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проект Закону було розроблено ще на початку 2013 р. на виконання Національного плану дій на 2012 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. та Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України. Ініціатором Закону був Кабінет Міністрів України під очільництвом М. Азарова.
Як бачимо, для прийняття Закону знадобилося більше двох років. Та, чи має прийнятий Закон елементи реформи – питання спірне.
Так, метою прийняття Закону є впровадження в Україні системи наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду та згідно із законом до осіб, які притягаються або яких притягнуто до кримінальної відповідальності.
Законом передбачено три види пробації: досудову, наглядову та пенітенціарну пробації.
Справді новелою Закону є те, що однією із функцій органів пробації стало складання досудових доповідей, за допомогою яких суд буде забезпечуватись інформацією, що характеризуватиме особу, яка притягається до кримінальної відповідальності. Досудова доповідь міститиме соціально-психологічну характеристику, оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, висновок щодо можливості виправлення правопорушника без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Наглядова функція органів пробації полягає у здійсненні нагляду та проведенні соціально-виховної роботи щодо засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, який буде проводитись у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації. Наглядові функції щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюватимуться на підставі пробаційних програм, що призначаються таким особам за рішенням суду.
Тобто деякі функції пробації вже є у чинному законодавстві. Зокрема до наглядової пробації можна віднести функції кримінально-виконавчої інспекції, яка виконує основну частину наведених вище покарань. Отже, говорити про новизну наглядової пробації навряд чи можна.
Те саме можна сказати і про пенітенціарну функцію пробації. Один із основних елементів – сприяння засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, у попередньому вирішенні питань трудового і побутового влаштування після звільнення також є у кримінально-виконавчому законодавстві.
Якщо узагальнити все наведене вище, можна зробити висновок, що прийняття Закону України «Про пробацію» насправді більше схоже саме на імітацію реформ, ніж на реальний процес реформування суспільства. Хоча Закон і містить нові положення, однак це не ті реформи, які суспільство насправді потребує.