02.03.2015 Верховна Рада України прийняла за основу проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів. Ініціатором змін до законодавства виступив Кабінет Міністрів України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За словами розробників, головною метою законопроекту є підвищення рівня захисту прав інвесторів у межах діяльності акціонерного товариства та запровадження більш високих вимог до акціонерних товариств. Основними засобами реалізації повинні стати запровадження нових та уточнення процесуальних механізмів, що регулюють відносини акціонера з товариством та його керівними органами.
Але вже під час первинного юридичного аналізу урядового проекту виникає певне критичне ставлення до виписаних норм.
Незрозумілою є ініціатива щодо віднесення до підвідомчості господарських судів розгляду спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, завданої акціонерному товариству посадовою особою товариства. Очевидно, що предмет розгляду такої справи жодним чином не належить до господарських спорів, а вирішується в цивільному порядку, або в тому самому порядку, але вже у межах розгляду кримінального провадження, залежно від обставин та розміру шкоди.
Навіщо знадобилось процесуальне дублювання? І наскільки доцільно надавати право подавати позов володарям 5% голосів від загальної кількості акціонерів? Очевидно, що на будь-якому промисловому об’єкті можуть з’явитися суперечності між учасниками та керівниками. Проект закону готує платформу для появи значної кількості позовів як інструменту міжусобної боротьби.
Прийняття цього закону суттєво збільшить фінансові витрати на організацію управління товариством, що негативно вплине на бізнес-структури, які тільки формально є акціонерними товариствами, проте у реальності такими не є. Не викликає схвалення і положення про щорічне переобрання наглядової ради. Незрозуміло, наскільки якісно можуть реалізувати свої посадові обов’язки члени ради за такий період.
Виникає питання, чи є правильним змінювати «правила гри» всередині акціонерного товариства, коли бізнес в Україні знаходиться за межею виживання?
Відповідь проста. Головною метою цієї законодавчої ініціативи не є реальний захист прав інвесторів чи акціонерів. Головна мета приховується за неможливістю уряду брати участь в управлінні підприємствами, де присутня частка держави, і навіть, де частка держави становить 50% і більше.
Така ситуація викликана тим, що приватний капітал, шляхом призначення «свого» голови правління, контролюючи членів наглядової ради, змінивши статут товариства на користь керівництва, утримує управління промисловими об’єктами. Виправити цю ситуацію державним діячам доволі складно у межах чинного законодавства.
Можна зробити висновок, що цей проект закону реально не захистить права інвесторів. Своєрідно, це є спробою створити «пігулку» від неспроможності держави впливати на потужні бізнес-групи, що контролюють, зокрема об’єкти держаної власності. Але, коли норми такого закону виконають своє короткострокове призначення, виникне нова потреба в приведенні законодавства у відповідність до майбутніх реалій.
На цей час державі потрібні законодавчі ініціативи, які покликані стабілізувати економічну ситуацію в промисловості та виключити можливість постійної боротьби за промислові об’єкти між бізнес-структурами за допомогою держави.