Єдиний стандарт автоматичного обміну податковою інформацією (далі — CRS) — це документ, який передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією між державами, які імплементували Багатосторонню конвенцію про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS (далі — Конвенція МСАА).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Слід зауважити, що CRS не має імперативного характеру щодо застосування та не є нормою права. Його можна назвати орієнтиром чи показником для держав, які використовують його після впровадження до свого законодавства. Для того щоб він став обов'язковим, країна повинна імплементувати його до свого законодавства.
Функціонування та почерговість дій збору інформації за CRS здійснюються таким чином. По‑перше, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші фінансові установи повинні ідентифікувати податкову резидентність своїх клієнтів. У разі виявлення того факту, що клієнт є податковим резидентом іншої країни-учасниці автоматичного обміну інформацією, на фінансову установу покладається обов'язок повідомити через податкові органи своєї країни податковим органам країни свого клієнта певну фінансову інформацію, що підлягає розкриттю.
По‑друге, фінансові установи збирають інформацію про фінансову діяльність за рахунками фізичних та юридичних осіб, трастів і приватних фондів та передають її далі податковим органам всередині країни, які направляють цю інформацію в країну податкового резидентства власника рахунку.
По‑третє, фінансові установи оцінюють статус компанії, тобто з'ясовують, чи є вона активною, чи пасивною. Пасивною визнається компанія, в якої основний дохід (більше ніж половина) складає дохід від дивідендів, відсотків, роялті. Інформація такої компанії підлягає автоматичному обміну.
Варто зазначити, яку саме інформацію про рахунки своїх клієнтів за відповідний звітний рік збирають фінансові установи. Це ім'я, адреса проживання, дата і місце народження, ідентифікаційний податковий номер власника рахунку, номери рахунків, всі види отриманих доходів від активної комерційної діяльності, дохід від пасивних інвестиційних операцій, залишки на рахунках на кінець відповідного звітного року. Також є ліміт до залишку на рахунках юридичних осіб у 250 тис. доларів США. Саме за наявності залишку в розмірі такої чи більшої суми на потенційно підзвітному рахунку юридичної особи інформація про такий рахунок передається податковому органу іншої держави згідно з CRS. Однак до рахунків фізичних осіб будь-який ліміт не застосовується.
Перспективи CRS для України
Як відомо, Указом Президента України від 28.04.2016 р. №180/2016 Україна вже висловила політичну волю щодо приєднання до ініціативи ОЕСР. Після цього Міністерство фінансів Україні повідомило, що з 2020 р. Україна почне обмінюватися податковою інформацією про фінансові рахунки з податковими органами закордонних юрисдикцій в автоматичному порядку за стандартом звітності CRS. Інформація буде передаватися в кінці звітного періоду органам Державної фіскальної служби України від іноземних податкових органів для стягнення до українського бюджету несплачених податків, якщо виявиться, що є незадекларовані доходи в Україні.
Тут виникає проблема у правовому регулюванні визначення об'єкта оподаткування для фізичних осіб. Адже для фізичних осіб, відповідно до українського податкового законодавства, об'єкт оподаткування — це дохід, а не залишок на рахунку, про який зазначено у стандарті CRS. Залишок на рахунку особи показує лише результат здійснення минулих фінансових операцій, які не підлягають обов'язковому генеруванню доходу. На відміну від України, в інших країнах, які є членами CRS, передбачені неординарні методи визначення бази оподаткування, за якими можна зіставити задекларовані доходи із залишком на фінансовому рахунку платника податків.
Окрім того, відповідно до CFC (Сontrolled Foreign Companies Rules), в інших державах існують механізми оподаткування коштів, отриманих компаніями, які знаходяться за кордоном, але підконтрольні податковим резидентам України. Згідно з цими правилами, доходи, отримані контрольованою іноземною компанією, підлягають оподаткуванню на рівні фізичної особи, яка є бенефіціаром відповідної юридичної особи. Це означає, що дохід бенефіціара юридичної особи оподатковується так, ніби компанії не існувало, а дохід отримав саме такий бенефіціар. Наразі українські державні органи не ведуть активної роботи над впровадженням правил CFC.
Отже, для того щоб Україна до 2020 р. могла обмінюватися інформацією, потрібно здійснити комплексну роботу з імплементації CRS, розробити законодавство у фінансовій сфері, програмне забезпечення, яке буде синхронізуватися з програмним забезпеченням іноземних держав. Адже отримавши дані в межах стандарту обміну інформацією, фіскальним органам України навряд чи вдасться ефективно їх використати в податкових цілях, якщо наше чинне законодавство не зазнає відповідних змін. Однак, навіть якщо в Україні згодом не буде застосовуватися інформація про фінансові рахунки, іноземні фінансові установи вимагатимуть від своїх іноземних клієнтів підтвердження джерела походження коштів на рахунках та підтвердження сплати податків до українського бюджету. До того ж у разі ненадання цієї інформації фінансові установи можуть заблокувати або закрити рахунки.