Ви здивуєтеся, але статистика каже, що найпоширеніша причина ДТП – не водіння у нетверезому стані, а перевищення швидкості та порушення правил маневрування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Досвідчені водії, можливо, пам’ятають, що 10 років тому була спроба впровадити систему автофіксації порушень ПДР, яка спричинила бурю негативу та завершилася невтішним рішенням Конституційного Суду України. Після цього знадобилося 8 років, щоб на законодавчому рівні знизити дозволену швидкість руху, та ще 2 роки – щоб знову наважитися на впровадження суперечливої системи.
Буквально через кілька годин після початку роботи система автофіксації виявила чимало порушників швидкісного режиму, які не бажали її сприймати всерйоз, а через кілька днів вони отримали купу листів із постановами про накладення штрафу.
Незважаючи на те, що розмір штрафів зовсім не лякає (хоча декілька порушень можуть вдарити по карману), все-таки необхідно розібратися, що це за система, як вона працює, чого чекати та чи враховано рекомендації Конституційного Суду України.
#1. Що це таке та як працює?
Система автофіксації – це перш за все технічний засіб, розміщений на ділянці дороги, який фіксує (за допомогою фото-, відеозйомки) факт правопорушення, а також центр обробки даних, куди надходить отримана інформація, програми обміну цією інформацією.
Працює все наступним чином: після фіксації події інформація надходить до центру обробки даних Департаменту патрульної поліції. Там поліцейський розглядає та аналізує отриману інформацію з урахуванням відомостей із відповідних реєстрів та приймає рішення у вигляді постанови.
Наступний крок: друк постанови на бланку із спеціальними елементами захисту та надсилання його правопорушнику.
Бачимо, що автоматичним поки є лише процес отримання інформації про факт правопорушення – у той час, як процес визначення відповідальної особи та винесення постанови залишився незмінним.
#2. Що фіксує?
У світлому майбутньому планується автоматичне фіксування семи правопорушень: перевищення швидкості, проїзд на червоне світло, заборонена стоянка (зупинка), рух по смузі для громадського транспорту, заборонений виїзд на «зустрічку», порушення правил проїзду через залізничний переїзд, рух тротуарами.
Цілком обґрунтовано вирішили почати з наболілого: перевищення швидкості (перевищенням є +20 від дозволеної швидкості та +3 похибки приладу).
#3. Хто несе відповідальність?
Ось ми і дісталися питання, через яке ця система не запрацювала 10 років тому.
Тоді проблема полягала в тому, що відповідальність за вчинення правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, ніс власник авто. Випадки перебування іншої людини за кермом вашого авто передбачені не були.
Конституційний Суд України побачив в цьому порушення конституційних прав (та й не одне), згадавши про презумпцію невинуватості та те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Іншими словами, притягнення до відповідальності особи лише за ознакою володіння майном не припустимо у правовій державі.
Виникли питання і щодо словосполучення «власник транспортного засобу», адже суб’єктом адміністративної відповідальності є фізична особа, тоді як формулювання «власник авто» включає також і юридичну особу.
Сьогодні перелік відповідальних осіб трохи збільшився. Окрім власника авто (фізособи або керівника юрособи), відповідальність може бути покладена на:
- належного користувача (особа, яка часто керує вашим авто). Необхідна умова: внесення вами інформації про таку особу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (через ЦНАП або через додаток, який розміщений на сайті ГУ МВС);
Так, Дарницький районний суд м. Києва (справа №753/10044/20) відмовив у скасуванні постанови про накладення штрафу через те, що власник авто, хоча і надав докази передання авто в оренду іншій особі, однак не вніс відповідні відомості до реєстру, отже, саме власник має нести відповідальність;
- інша особа, яка фактично перебувала за кермом.
Необхідна умова № 1: наявність у цієї особи совісті.
Якщо той, кому ви віддали авто, порушить ПДР, то впродовж 20 днів із дня вчинення правопорушення (або набрання законної сили постанови про накладення стягнення на вас) звернеться до Нацполіції із відповідною заявою, якою визнає себе винуватим, надасть згоду на притягнення до відповідальності та ще і наперед сплатить штраф, ви будете звільнені від відповідальності.
Гарною новиною, є те, що цю заяву можна подати в електронному вигляді з використанням ЕЦП. Погана новина – 20 днів може виявитися замалим для того, щоб отримати постанову та організувати іншу людину зробити всі необхідні дії заради вашого блага.
Вже є приклад, коли відповідна заява була подана, штраф сплачений, проте правоохоронні органи не квапилися звільняти власника авто від відповідальності, тому останній був вимушений у судовому порядку скасовувати постанову (справа №523/9978/20).
Необхідна умова № 2: Впродовж 10 днів із дня вручення постанови довести, що авто перебувало у користуванні іншої особи чи вибуло із володіння протиправним шляхом тощо.
Гарна новина: поки будуть розбиратися, виконання постанови буде призупинено. Погана – потрібно вдаватися до креативу, аби довести, що за кермом були не ви.
З цього приводу вже є перше судове рішення, яке доводить, наскільки складно буде власникам авто скасувати постанову про накладення штрафу на підставі перебування з кермом іншої особи в момент вчинення правопорушення.
Так, відносно власника авто було винесено постанову про накладення штрафу через перевищення швидкісного режиму, яку останній вирішив оскаржити, адже за кермом перебувала інша особа. Власник пояснив, що він є фізичною особою-підприємцем, займається регулярними пасажирськими перевезеннями і добровільно передав у користування авто іншій особі, на підтвердження чого надав подорожній лист (за яким було видно, що авто перебувало у певний проміжок часу у цього водія).
Проте Деснянський районний суд м. Чернігова (справа №750/5503/20) відмовив у задоволенні позову, навівши таке обґрунтування: позивач є власником авто, передав його іншій особі добровільно (яка до того ж не перебуває у трудових відносинах з ним), отже підстави для скасування постанови відсутні.
#4. Як дізнатися про накладення штрафу?
Звичний спосіб: чекати на отримання постанови поштою. Якщо ви навіть не здогадуєтеся, як часто перевищуєте швидкість, приємним сюрпризом буде отримання цілої купи листів.
Важливо, що днем вручення постанови буде вважатися не тільки отримання безпосередньо вами, а і повнолітним членом сім’ї. Відмова від отримання не врятує – днем вручення буде вважатися день проставлення відмітки про відмову. Ігнорування також не допоможе – постанова буде вважатися отриманою датою повернення листа з позначкою про невручення.
Якщо на вашій пам’яті швидкість ви не перевищували, постанова містить посилання на сайт, де ви можете ознайомитися із зображенням чи відеозаписом авто в момент вчинення адміністративного правопорушення та постановою в електронній формі.
Ті, хто не полюбляють сюрпризи, можуть переглянути наявність актуальних штрафів в електронному кабінеті водія чи додатку «Дія».
#5. Скільки та як платити?
КУпАП встановлює, що перевищення швидкості руху більш як на 20 км/год тягне за собою накладення штрафу у розмірі 255 грн, більш як на 50 км/год – 510 грн.
Для здійснення оплати штрафу можна перейти за посиланням по QR-коду, який зазначено на лицьовому боці постанови або звернутися до електронного кабінету водія, додатку «Дія», Приват 24, Монобанк тощо.
Загальний строк оплати штрафу становить 30 днів із набрання законної сили постановою.
Приємним бонусом є можливість зменшити розмір штрафу на 50%, оплативши його у перші 10 днів.
#6. Оскаржуємо?
За загальним правилом оскаржити постанову можна у вищому органі (що не так ефективно) або суді.
Питання в тому, чи доцільно оскаржувати. Раніше за подання позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не потрібно було сплачувати судовий збір.
Проте все змінилося, причому нещодавно, коли Верховний Суд сформував нову правову позицію, яка полягає в тому, що за подання позову про скасування постанови необхідно сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зараз це 420,40 грн), що відповідає вимогам ЗУ «Про судовий збір».
Бачимо, що судовий збір може значно перевищувати розмір штрафу. З іншого боку це не повинно зупиняти особу, яка вважає, що вона необґрунтовано притягнута до відповідальності та бажає захистити свої права.
Наприклад, судовий збір не зупинив власника авто, відносно якого було винесено одразу три постанови через перевищення швидкості. Будучи впевненим, що він не вчиняв даних правопорушень, власник звернувся до суду та довів, що система зафіксувала не його авто. Не зважаючи на ідентичність моделі та номерних знаків, його авто відрізнялося від «авто-порушника» за типом кузова та наявністю певних знаків на лобовому склі (справа №357/6124/20).
Вже майже два місяці функціонує система фіксації порушень ПДР, і вже за результатами антирейтингу ми можемо побачити реальний стан речей на дорогах та відношення водіїв до мінімального дотримання ПДР: рух зі швидкістю понад 200 км/г, перевищення швидкості одним і тим же водієм понад 20 разів.
Як і в 2010 р., система автофіксації викликала обурення серед водіїв (більшість з яких навіть не звертала уваги на перевищення швидкості), шквал критики від правників, які говорять про недоліки системи, прогалини у законодавстві та неконституційність положень КУпАП, про незахищеність власників, які віддають свої авто іншим особам. Ми також вже маємо нову скаргу, подану до Конституційного Суду України з тих самих підстав, що і раніше.
Проте за такий короткий строк система змусила водіїв слідкувати за дотриманням ПДР – хоча б в розрізі швидкості руху. Тому, можливо, треба дати трохи більше часу, аби напевно зрозуміти, чи виправдає себе система автофіксації на майбутнє та чи призведе вона до скорочення чисельності ДТП.