Тема віднесення до статусу ризикових є однією з найбільших проблем останніх декількох років і набула дуже великої ваги для більшості суб’єктів господарювання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Включення платників податків до переліку ризикових відбувається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Критерії ризиковості платника.
Відповідно до Постанови КМУ №1165 визначено вісім критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість:
- Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано):
− на підставі недійсних (втрачених, загублених) і підроблених документів;
− в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам;
− в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або здійснювати повноваження згідно з інформацією, наданою такими особами;
− ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/ або керівниками.
- Платник податку — юридична особа не має відкритих рахунків у банку/небанківського надавача платіжних послуг, крім рахунків у Казначействі.
- Платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди.
- Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період.
- У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
При цьому у більшості підстав відповідності суб’єкта господарювання критеріям ризиковості платника податків контролюючий орган посилається на п. 8 Порядку №1165.
Цікаво, що податковий орган може надавати конкретну інформацію, а може загалом обмежитися лише тим, що спрацював восьмий критерій для ризиковості платника податків. Сам моніторинг ризиковості має відбуватися тільки після того, як була подана на реєстрацію податкова накладна. Проте на практиці відбувається така ситуація, що податкові накладні не блокуються, їх реєстрація продовжується, але платнику податків присвоюється статус ризикового.
Як діяти далі, якщо потрапив у статус ризикових?
Рішення про включення до переліку ризикових приймає комісія регіонального рівня на підставі рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі — Рішення) за встановленою формою згідно з Порядком №1165.
У відповідних полях Рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, тощо.
ВАЖЛИВО: не може бути підставою для розгляду питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з п. 8 додатка 1 операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, дата реєстрації якої/якого у Реєстрі припадає на період, що перевищує 180 днів до дати прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.
Алгоритм дій
Звернутися до комісії регіонального рівня, що винесла Рішення, із вимогою про виключення з переліку ризикових, вказавши на обставини та надавши докази, що свідчитимуть про необґрунтованість Рішення.
Подання заяви та документів для виключення платника з переліку ризикових є необхідним етапом.
Приблизний перелік документів: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, що одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), зокрема рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Вказані повідомлення розглядаються комісіями регіонального рівня (ДПС областей) протягом семи робочих днів.
Нормативно-правовими актами не визначено обмежень щодо кількості разів подання таких повідомлень до комісії регіонального рівня, також рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості може бути оскаржено в судовому порядку.
Слід врахувати, що суди звертають увагу при прийнятті Рішення на формальні ознаки, наприклад, якщо підприємство не скористалося своїм правом досудового врегулювання та передчасно звернулося до суду. Як зазначено у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №460/316/21: «Подання заяви та документів для виключення платника з переліку ризикових є необхідним етапом, оскільки відмова від застосування цієї процедури або формальний підхід до надання документів і пояснень може вплинути на успішність судового оскарження, а суд не побачить підстав для скасування рішення комісії про включення компанії до ризикових».
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин і первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Само собою: лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Отже, для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб’єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Вказане знаходить своє підтвердження у Постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14.
Однак платник податків не має нести відповідальності або інших негативних наслідків за невиконання своїми контрагентами вимог чинного законодавства України.
Це підтверджується таким судовим висновком: «...поширення на позивача «ризиковості» через стосунки з іншими «ризиковими» платниками податків суперечить базовим принципам та основам податкового законодавства. Зокрема настання визначеної законом відповідальності повинно відбуватися у разі порушення податкового законодавства безпосередньо платником податків, якого притягнуто до відповідальності…» (Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/8714/21).
У Постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що «…порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов’язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків…».
Надалі у випадку отримання рішення комісії регіонального рівня про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку платник податків має право у порядку адміністративного оскарження подати скаргу на рішення комісії регіонального рівня до комісії центрального рівня.
Слід врахувати, що рішення комісії центрального рівня не підлягає адміністративному оскарженню та може бути оскаржено тільки в судовому порядку у строки, визначені ст. 56 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 5 січня 2021 року у справі №640/11321/20, від 31 березня 2023 року у справі №340/3519/20, від 3 жовтня 2023 року у справі №380/4146/22.
Тому якщо комісія центрального рівня приймає рішення залишити скаргу без розгляду, наступним кроком для захисту прав платників податків є судове оскарження рішення про виключення підприємства з переліку ризикових платників податків.
При цьому важливо пам’ятати, що платник податків зацікавлений самостійно довести свою пропозицію щодо виключення з переліку ризикових платників податку.
І потрібно звернути увагу на два складові моменти:
- пояснити, чому податковий орган помилився і його рішення є неправомірним;
- підтвердити факт реальності правочину і всього, що пов’язано з господарською діяльністю платника податків.
Щодо строків судового оскарження слід пам’ятати
Коли платник податків використовував процедуру адміністративного оскарження, строк звернення до суду з позовом становить три місяці з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правова позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, полягає передусім у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами КАС України, а не ПК України.
Верховний Суд вказує, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування Рішення у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається ч. 1 ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За результатами оскарження у судовому порядку Рішення та відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку ризикових (п. 6 Порядку №1165).
Отже, виключення підприємства з ризикових платників — доволі складний процес, який передбачає чіткий алгоритм дій, особливо в реаліях воєнного часу, коли відбувається постійна зміна підзаконних актів, що призводить до варіативності адміністративних і судових процесів.
Внесення підприємства до переліку ризикових платників перешкоджає провадженню господарської діяльності платника податків, змінює правовий режим реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних і призводить з абсолютною невідворотністю до зупинення їх реєстрації.
Визначений податковим органом статус ризиковості платника податків значно погіршує правове становище суб’єкта господарювання, покладаючи на платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів, а у подальшому створюючи для платника стан абсолютної правової невизначеності до прийняття остаточного рішення комісією центрального рівня.
Щоб запобігти включенню платника податків до переліку ризикових, суб’єктам господарювання слід:
1. Перевіряти потенційних контрагентів перед тим, як вступати у господарські відносини з ними:
- реєстраційну історію контрагента та його репутацію на ринку;
- наявність у контрагента необхідних повноважень і ресурсів (матеріальних, технічних тощо);
- чи фігурує він у будь-яких кримінальних провадженнях і судових спорах із податковою щодо формування фіктивного кредиту з ПДВ або здійснення ризикових операцій.
2. Зареєструвати таблиці даних платника ПДВ на товари, що постійно реалізуються підприємством.
3. Не брати участь, у сумнівних схемах ведення бізнесу.
4. Вчасно виконувати свої податкові обов’язки та не допускати порушення податкового законодавства.