Рекомендації GREVIO у сфері захисту від домашнього насильства: актуальність для України

Матеріал є продовженням аналізу діяльності GREVIO щодо надання рекомендацій для захисту потерпілих від гендерно зумовленого  насильства. У фокусі цього матеріалу – аналіз рекомендацій GREVIO в частині, що стосується захисту потерпілих від домашнього насильства та протидії такому явищу.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

У 2020 році в усьому світі було вбито 81 000 жінок і дівчат, близько 47 000 з них (58 відсотків) померли від рук партнера або члена сім’ї, що дорівнює вбивству жінки чи дівчини у своєму домі кожні 11 хвилин^[1]. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами має на меті захист жінок від усіх форм насильства, у тому числі й домашнього. Аналіз рекомендацій GREVIO щодо таких країн, як Польща, Словенія, Румунія та Данія дає можливість зробити ряд висновків щодо того, що саме країнам ще потрібно виконати, аби привести  у відповідність національне законодавство до норм Конвенції. Для України такі рекомендації є корисними, адже дають змогу зрозуміти, яким чином потрібно імплементовувати положення Конвенції. 

Які заходи у Польщі, Румунії, Словенії пропонуються задля протидії  домашньому насильству

На прикладі таких держав, як Польща, Румунія, Словенія та Данія проаналізуємо рекомендації у контексті домашнього насильства, які були надані GREVIO для них за результатами першої оцінки стану дотримання положень Стамбульської конвенції цими державами. Більшість таких рекомендацій є переважно схожими для урядів цих трьох країн, однак деякі рекомендації відмінні. Так, GREVIO рекомендує спільно Польщі, Румунії та Словенії  вжити таких заходів:

1) розробити програми для кривдників на основі загальних мінімальних стандартів, які (1) зосереджені на досягненні зміни поведінки кривдника на ненасильницьку; (2) спрямовані на забезпечення того, щоб безпека потерпілих, їх підтримка та їхні права були першочерговими; (3) передбачають роботу в тісній взаємодії зі спеціалізованими службами підтримки потерпілих (наприклад, притулки для жінок і консультаційні центри) на основі міжвідомчої співпраці.

GREVIO рекомендує уряду Польщі вжити наступних заходів у контексті боротьби з домашнім насильством:

1. забезпечити, щоб поняття домашнього насильства поширювалося на колишніх партнерів і подружжя, незалежно від того, чи живе потерпіла разом із кривдником, а також включало в себе економічний вимір, враховуючи зв’язок з психологічним насильством;
2. визначити та усунути будь-які / всі фактори, які сприяють припиненню розслідувань у випадках домашнього насильства;
3. забезпечити, щоб у випадках домашнього насильства систематична та гендерно-чутлива оцінка ризиків і управління безпекою стали стандартною процедурою для всіх залучених відомств, у тому числі під час процедури Blue Card^[2];
4. забезпечити можливість отримання заборонних приписів на контакти для всіх жінок, які стали потерпілими від домашнього насильства, і оцінити виконання нещодавно введених екстрених заборонних приписів, щоб виявити та усунути будь-які прогалини під час надання такого захисту;
5. вжити законодавчих чи інших заходів з метою забезпечення можливостей для неурядових організацій, що вживають заходи для протидії домашньому насильству, надавати допомогу та/або підтримку потерпілим на їх запит, під час розслідування та судового розгляду;
6. вжити заходів для забезпечення ефективної реалізації правових можливостей, наданих Законом про іноземців, жінкам-мігранткам, які є потерпілими від домашнього насильства та які залежать від свого кривдника щодо свого права залишатися в Польщі, щоб дозволити їм на практиці отримати (тимчасовий) дозвіл на проживання. Це має включати підвищення рівня інформованості жінок-мігранток про їхні права та доступні заходи підтримки й захисту, які діють у Польщі, а також запровадження системи збору даних шляхом реєстрації кількості таких посвідок на проживання, наданих жінкам-мігранткам, які стали потерпілими від  домашнього насильства;
7.  забезпечити, щоб усі державні службовці, які надають правову допомогу жінками-мігрантками, під час прийняття рішення про застосування процедури депортації враховували, що такі жінки-мігрантки можуть піддатись гендерному насильству після депортації.

GREVIO рекомендує Румунії вжити таких заходів у сфері запобігання та боротьби з домашнім насильством: 

1) забезпечити створення спеціальних програм, спрямованих на розширення прав і можливостей жінок, які постраждали від домашнього насильства, включаючи їхню економічну незалежність через фінансову допомогу, освіту, навчання, допомогу в працевлаштуванні та пошуку довгострокового житла;

2) розробити стандартизовані робочі програми для правоохоронних органів щодо всіх форм насильства щодо жінок, які охоплюються сферою застосування Конвенції, на основі оцінки реалізації на практиці вже прийнятих керівних принципів щодо домашнього насильства;

3) забезпечити систематичне вжиття всіх доступних заходів захисту для потерпілих від домашнього насильства, включаючи захист дітей-потерпілих і свідків під час досудового розслідування та судового розгляду, можливість забезпечити слухання за допомогою аудіовізуальних засобів, використання безпечних кімнат, інформування потерпілих про звільнення кривдників та окремі зони входу та очікування для потерпілих  і кривдників.

GREVIO надав наступні рекомендації уряду Словенії:

1. забезпечити своєчасне інформування потерпілих від домашнього насильства про їхнє право на безоплатну правову допомогу та порядок її отримання;
2. забезпечити, аби призначені санкції за вчинення домашнього насильства та інші форми насильства щодо жінок, які охоплюються Стамбульською конвенцією, були ефективними та пропорційними;
3. ефективно розслідувати та визначати покарання у випадках  психологічного насильства, використовуючи наявні положення Кримінального кодексу Словенії, підвищити обізнаність, у тому числі шляхом навчання, серед співробітників правоохоронних органів, суддів та інших відповідних фахівців щодо гендерної природи та наслідків психологічного насильства як однієї з найпоширеніших форм насильства щодо жінок у Словенії, а також переглянути існуюче прецедентне право, щоб перевірити, чи наявні положення закону адекватно використовуються на практиці;
4. вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб під час визначення прав на опіку та побачення або введення заходів, що впливають на здійснення батьківських повноважень, компетентні органи були зобов’язані розглядати всі питання, пов’язані з насильством стосовно жінок і домашнім насильством, і оцінювати, чи може це насильство виправдати обмеження прав на опіку та побачення;
5. вжити необхідних заходів, включаючи внесення змін до законодавства, щоб встановити, що медіація не може бути обов’язковою у сімейних спорах і процедурах розірвання шлюбу, коли були випадки домашнього насильства, а також розробити керівні принципи та провести навчання суддів щодо методів перевірки сімейних справ на предмет виявлення фактів домашнього насильства;
6. швидко виявити та усунути будь-які / всі фактори, які сприяють стигматизації у випадках домашнього насильства, а також запропонувати механізми та процедури, які б давали змогу розпочинати кримінальне провадження не лише на підставі заяви потерпілої особи у випадках домашнього насильства.

Які рекомендаії є актуальними для Данії

GREVIO рекомендує уряду Данії вжити таких заходів у сфері боротьби та запобігання домашньому насильству:

1) забезпечити жінкам, які перебувають у притулках для потерпілих від домашнього насильства, доступ до необхідного консультування, яке дасть їм змогу відновити життя для себе та своїх дітей;

2) не допускати переселення дітей до притулку для потерпілих від домашнього насильства, частіше використовувати захисні приписи;

3) розподілити за ознакою статі будь-які дані, зібрані Комітетом з питань кримінальних порушень;

4) вжити належних заходів для забезпечення того, щоб всі обтяжуючі обставини, перелічені в статті 46 Стамбульської конвенції^[3], на практиці ефективно враховувалися судами;

5) забезпечити, щоб судові рішення у справах про домашнє насильство відповідали принципу забезпечення справедливості для потерпілих і припинення безкарності винних;

6) оцінити та узгодити реагування поліції на випадки домашнього насильства з метою забезпечення послідовного впровадження існуючих інструкцій та таких інструментів, як сигналізація про напад і направлення постраждалих до спеціалізованих служб підтримки;

7) продовжувати враховувати міграційною службою практику визнання особливих труднощів, до яких може призвести скасування дозволу на проживання в державі для іноземок, які зазнали жорстокого поводження з боку свого чоловіка або партнера.

Висновки для України. Україна підписала Стамбульську конвенцію ще 11.05.2011. Відтоді та до моменту ратифікації національний законодавець прийняв ряд змін у законодавство. Так, зокрема, було доповнено новими складами кримінальних правопорушень Розділ II КК України «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи», а також доданий до КК України Розділ XIII-1 «Обмежувальні заходи». До того ж було введено у кримінальне законодавство таке кримінальне правопорушення, як домашнє насильство. Також було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким запроваджено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству (терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника тощо).

 Водночас для України залишаються актуальними чимало рекомендацій, наданих зазначеним вище державам, і, зокрема, наступні:

- забезпечити з боку судової влади своєчасний строк розгляду заборонних приписів без зволікань та необґрунтованих затримок у розгляді;

- забезпечити створення спеціальних державних програм, спрямованих на розширення прав і можливостей жінок, які постраждали від домашнього насильства, включаючи їхню економічну залежність, через фінансову допомогу, освіту, навчання, допомогу в  працевлаштуванні та пошуку довгострокового житла;

- посилити заходи щодо надання дітям – свідкам домашнього насильства статусу постраждалих і надати відповідні послуги підтримки для цих дітей, що відповідають їхнім конкретним потребам, у тому числі своєчасну та комплексну психологічну допомогу.