Ми поговорили з Анастасією Алєксєєвою, координаторкою IAC ISHR, про інститути об’єктивних спостерігачів і amicus curiae, які активно застосовуються в практиці ЄСПЛ, та їхній вплив на реалізацію права на справедливий суд в Україні. Особливу увагу в розмові приділили проєкту навчання жінок-ВПО у сфері прав людини. Отримані знання стали реальним практичним інструментом, оскільки кожна з учасниць змогла пов’язати їх із конкретними життєвими обставинами. Також Анастасія розказала про команду моніторингової місії та в яких ще напрямах працює сьогодні IAC ISHR — гуманітарний партнер ООН.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Анастасіє, майже рік тому ви поновили моніторинг дотримання права на справедливий суд в Україні. Як на вашу роботу вплинула війна?
— IAC ISHR зробив перерву в судовому моніторингу майже на два роки. Ми розглядаємо кожну кризу як виклик. Попри те, що ми передусім аналітичний центр, для нас важливо зберігати зв’язок із реальністю і не занурюватися в абстрактні роздуми. Коли почалася війна, ми зрозуміли, що в момент, коли люди потребують екстреної допомоги, судовий моніторинг відходить на другий план. Ми прийняли цей виклик. З березня 2022 року наша команда зосередилася на наданні гуманітарної допомоги населенню, і цей етап став для нас ключовим. Ми допомогли понад 100 000 людей, ставши гуманітарним партнером ООН.
Цей досвід зробив нас сильнішими. Він показав, що справжня сила не тільки в знаннях, але й у здатності діяти. Ми повернулися на свій шлях — із новими силами та новими знаннями. Восени 2023 року ми відновили моніторинг судових засідань, регулярно публікуємо звіти про виявлені порушення, проводимо аналіз останньої практики ЄСПЛ. Але тепер ми не тільки аналізуємо, але й робимо все можливе, щоб результати нашої роботи впливали на розвиток судової системи України. Ядро нашої команди — це юристи, і попри низку успішних гуманітарних проєктів, нам хотілося якнайшвидше повернутися до своєї справи.
Юристи стикаються із ситуаціями, коли звичні інструменти, яким нас навчають ще в університеті, детально розбираючи процесуальні кодекси, часто виявляються недостатньо ефективними для захисту права на справедливий суд у реальних справах. Знання, отримані в спокійні часи навчання, не завжди допомагають у нових, складніших випробуваннях. У таких випадках необхідно не боятися виходити за рамки стандартних методів, шукати нові підходи і розширювати арсенал правових інструментів. У 2024 році ця проблема лише загострилася, і ми бачимо свою місію в тому, щоб допомогти юридичній спільноті усвідомити важливість таких нових інститутів, як об’єктивний спостерігач і amicus curiae. Це ті механізми, які можуть дійсно сприяти реалізації права на справедливий суд і забезпечити якісніший доступ до правосуддя в умовах сучасних викликів.
— Як працює ваша команда зараз? Які проєкти у пріоритеті?
— Після перерви ми змогли знову сфокусуватися на допомозі юристам, насамперед тим, хто пов’язаний із судовою сферою — адвокатам, суддям, прокурорам. Ми успішно подолали складну частину свого шляху, тепер стоїмо перед новими викликами. Як я зазначила, наша поточна місія — сприяти широкому впровадженню в українську судову практику таких важливих правових інститутів, як об’єктивний спостерігач та amicus curiae. Ці інститути активно застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини. Їх популяризація та широке впровадження в Україні для нас зараз є пріоритетним напрямом, оскільки, на наше переконання, використання цих інститутів здатне покращити ситуацію з реалізацією права на справедливий суд в Україні.
— Як інститути об’єктивного спостерігача та amicus curiae можуть вплинути на справедливість судових процесів в Україні? Можете пояснити детальніше?
— З огляду на наш багаторічний моніторинг судових процесів ми бачимо, що ця тема є особливо актуальною для України. До нас часто звертаються адвокати, судді, обвинувачені, підсудні, повідомляючи про порушення права на справедливий суд у своїх процесах. У таких ситуаціях наше завдання — бути тими, хто не просто спостерігає, а допомагає суспільству впоратися з цими викликами, надаючи прозорі та обґрунтовані дані. Наша мета — будувати міст між правдою і правосуддям. Об’єктивний спостерігач та amicus curiae є саме тими інструментами, за допомогою яких цей міст і будується.
Об’єктивний спостерігач — це особа або організація, які слідкують за ходом судового процесу, документуючи та оцінюючи його відповідно до міжнародних стандартів права, прав людини та права на справедливий розгляд справи. Це погляд збоку, що фіксує правду і відображає її суспільству, і ця прозорість створює передумови для системних змін. Спостерігачі фіксують можливі порушення або успішне дотримання процедур. Вони здійснюють моніторинг процесів, збирають факти, публікують звіти чи огляди, але не втручаються у процес і не надають юридичних рекомендацій суду. Їхня мета — забезпечити прозорість судового розгляду і, за потреби, повідомити громадськість, міжнародні організації чи органи влади про порушення. Ми бачимо своє завдання в тому, щоб виводити судову систему на новий рівень справедливості, не втручаючись у процес, а просвітлюючи і надаючи чесну оцінку.
Amicus curiae — це особи або організації, які не є учасниками судового процесу, але надають суду інформацію, правові аргументи чи думки, що можуть допомогти суду у винесенні рішення. Їхня мета — внести чіткість з питань права, які можуть бути важливими для ширшого розуміння справи, а не лише для сторін спору. Вони зазвичай подають письмові пояснювальні записки (amicus briefs), де аргументують свій погляд щодо конкретних юридичних питань. Основне завдання — допомога суду у прийнятті справедливого і обґрунтованого рішення, надаючи додаткові дані або перспективи, що можуть бути не представлені учасниками процесу. Amicus curiae — це інша грань нашої місії. Ми подаємо інформацію і правові аргументи, які можуть допомогти судам прийняти більш зважені та справедливі рішення. Таким ми бачимо внесок аналітиків у складні судові процеси.
У нашої організації є досвід взаємодії із судом і сторонами процесу, використовуючи обидва ці інститути. Ми з 2017 року проводимо моніторинг (тобто спостереження) за судовими слуханнями, готуємо звіти і доповіді з результатами такого моніторингу. Ми накопичили величезний масив даних і аналітики, які допомагають нам виділяти основні тенденції порушень правосуддя в Україні. Нерідко сторони додають ці звіти і доповіді до своїх апеляційних скарг, використовують для посилення своєї позиції у місцевих судах, при зверненні до ЄСПЛ та інших міжнародних інституцій. Такий формат взаємодії є досить продуктивним: лише за останній місяць мені особисто кілька адвокатів говорили, що присутність спостерігачів IAC ISHR у залі суду позитивно впливає на атмосферу проведення судового слухання та уважність суду. Ми вважаємо, що це робить нас причетними до створення простору для кращого, більш справедливого майбутнього.
Що стосується amicus curiae, то у нас також є досвід. Ми вже кілька разів брали участь у так званій процедурі інтервенції третьої сторони у ЄСПЛ, подавали amicus briefs, де надавали Європейському суду додаткову інформацію про контекст тих українських справ, які саме розглядалися ЄСПЛ. Оскільки порушення права на справедливий суд в Україні досить стандартні (одне і те саме порушення повторюється у різних справах, у різних судах і в різні роки), то наша база з аналізом основних тенденцій порушень дає змогу використовувати результати цих напрацювань для надання інформації як під час інтервенції третьої сторони у ЄСПЛ, так і у форматі інформування відповідних органів (ВРП, НААУ та ін.).
— У яких ще напрямах працює IAC ISHR?
— Разом із нашими партнерами ми завершуємо проєкт навчання жінок-ВПО у сфері прав людини. Не є секретом, що останніми роками міжнародна напруженість зростає, є відчуття, що кількість воєнних конфліктів збільшується. У таких ситуаціях найбільш незахищеними групами населення, як правило, стають цивільні. Особливо це стосується тих, кому доводиться залишати свої домівки через війни та нестабільність. Наша міжнародна правозахисна організація вже понад пів століття допомагає саме таким людям. Тому для нас і наших колег із Німеччини та Вірменії (де зараз перебуває велика кількість біженців із Нагірного Карабаху) такі проєкти завжди є надзвичайно важливими. Допомога буває різною: ми надавали і надаємо гуманітарну допомогу, працюючи як гуманітарний партнер ООН, але також допомагаємо, передаючи знання, навчаючи інших того, що важливо знати сучасній людині. Я зараз говорю про права людини, це одна з тих тем, яка об’єднує людей усіх соціальних груп та інтересів. Будь ти адвокатом чи продавцем солодощів, ти наділений правами, і тільки знаючи, як ними користуватися, ти зможеш захистити себе в багатьох ситуаціях, а отже, і реалізувати свої прагнення замість того, щоб виконувати вказівки тих, хто має більші можливості, ресурси, повноваження тощо.
Звісно, адвокату і продавцеві солодощів потрібна різна інформація. Не всім необхідна інформація про об’єктивного спостерігача та amicus curiae, але права людини — настільки широка тема, що здатна задовольнити потреби різних соціальних груп. У цьому проєкті ми допомагали жінкам-ВПО більше дізнатися про саме поняття прав людини, провели екскурс по міжнародній класифікації та правовій базі. Найважливіше, на мій погляд — ми допомогли кожній з учасниць пов’язати ідею прав людини з її конкретними життєвими обставинами. Так права людини перестають бути абстрактним теоретичним конструктом (про який говорять із високих трибун по телебаченню), трансформуючись у реальний практичний інструмент.
— Як довго тривав проєкт? Хто долучився до навчання?
— Проєкт розпочався цього літа і триватиме до кінця року, зараз іде підготовка до другої фази, яка відбудеться вже в Німеччині. Цю ініціативу підтримало Міністерство закордонних справ ФРН. Окрім фахівців ISHR у Вірменії, Німеччині та Україні, до реалізації проєкту ми залучили й інших експертів: спеціалістів із просування у соцмережах, психологів, адвокатів. Усі вони ділилися своїм досвідом з учасницями проєкту — в нашій країні це була група жінок-ВПО, яких ми відібрали з нашої бази отримувачів гуманітарної допомоги.
— Розкажіть докладніше про команду, яка працювала над проєктом.
— Над українською частиною проєкту передусім працювала команда моніторингової місії IAC ISHR, яку я очолюю як координаторка. Досвід організації численних юридичних заходів дозволив мені якісно долучитися до цього надважливого проєкту, спрямованого на підтримку жінок-ВПО. Було дуже приємно чути, що до нас на тренінги учасниці приїжджають, як у відпустку до родини. Оскільки ми намагалися створити не лише робочу, але й теплу та дружню атмосферу.
До складу нашої команди увійшли потужні фахівці, які поділилися своїм досвідом і знаннями. Директор IAC ISHR Антон Алєксєєв як спеціаліст у міжнародному праві прав людини окреслив основні принципи правозахисної діяльності та дотичності теми прав людини до кожної спеціальності та роду діяльності. Спостерігач моніторингової місії Олександр Грицак із координатором освітнього сектору IAC ISHR Святославом Корсакевичем представили практичні аспекти правової та правозахисної діяльності. Окрема команда тренерів також працювала над навчанням жінок-ВПО фото- та відеомонтажу, розвитку своїх особистих брендів у соціальних мережах для того, щоб допомогти учасницям проєкту ділитися отриманими знаннями з якомога більшою кількістю людей. Я також вдячна керуючому партнеру АО Kaizen Ігорю Андрєєву за його натхненний виступ, який мотивував учасниць проєкту впроваджувати отримані знання на практиці.
— Які у вас були очікування від проєкту? Які завдання ставили перед собою?
— Головним завданням ми вважали створення спільноти активних жінок-ВПО, здатної проводити власні ініціативи і після завершення проєкту. Ми вважаємо, що людям не варто сидіти і чекати з моря погоди, необхідно розвиватися, об’єднуватися з однодумцями і разом брати долю у свої руки. Щодо очікувань — для нас було важливо зрозуміти, який громадянський потенціал мають усі ті десятки тисяч людей, яким ми надаємо гуманітарну допомогу протягом останніх двох років. Чи є там активне ядро, готове до правозахисної, громадської, громадянської діяльності.
— У чому цінність проєкту для учасників?
— Якщо оцінювати ту реакцію, яку ми вже почали отримувати від учасниць, то серед основних цінностей можна назвати отримані знання (у сфері прав людини та їх застосування, методів просування своєї позиції у соціальних мережах) і формування спільноти однодумців. Учасниці вже проводили спільні зустрічі поза межами проєкту, організовували для себе тренінги. Ми за можливості підтримуємо ці ініціативи.
— Як ви оцінюєте результати?
— Позитивно. Оскільки наші цілі в багатьох аспектах збігаються з цінністю проєкту для учасниць, то ми можемо сказати, що зародження спільноти, про яку я говорила раніше, є основним критерієм успішності цього проєкту. Спільнота вже створена, ба більше, і наша організація (і окремі її члени) може отримати від учасниць корисні знання, адже кожна з них є фахівцем у своїй сфері. Починається обмін досвідом, самоорганізація, і це дуже позитивно. Тепер необхідно підтримувати цей початковий імпульс.
— Чи вдалося реалізувати все, що планували?
— Так, у проєкті були дві основні групи індикаторів успішності: досягнення офіційних цілей (наприклад, кількість учасників та заходів) і забезпечення подальшої сталості ініціативи (чи здатен проєкт продовжувати приносити позитивний ефект після завершення). Обидві ці цілі вже досягнуті.
— Які плани розвитку надалі?
— Наша подорож продовжується, і перед нами стоять нові цілі. Аналіз результатів моніторингу дотримання права на справедливий суд за перше півріччя 2024-го показав, що є чимало негативних тенденцій порушення Європейської конвенції в наших судах. Нині ми працюємо над підготовкою двох проєктів. Перший стосується моніторингу дотримання права на справедливий суд у Вищому антикорупційному суді. Наш досвід дає нам змогу систематизувати цю роботу, і ми бачимо у цьому важливу можливість для покращення судових стандартів. Другий проєкт присвячений підтримці адвокатів системи безоплатної вторинної правничої допомоги, що також є важливою галуззю підвищення якості правничої допомоги.