Майновий аспект у санкційній політиці актуалізувався після впровадження 24 травня 2022 року інституту спеціальної санкції — стягнення активів у дохід держави. Тоді, опинившись у максимально складній ситуації, законодавець зробив значний відступ від конституційних гарантій права власності та права на підприємницьку діяльність, а також права на справедливий суд і дозволив стягнення активів окремих підсанкційних осіб та активів, щодо яких такі особи здійснюють права, тотожні праву розпорядження.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Динаміка розвитку санкційної політики: «Швидко, наскільки це можливо, і ще швидше»
Інститут розвивався динамічно, і це той випадок, коли практика багато в чому формувала нормативну базу. У цій категорії справ напрацювання сторін процесу, судів і суддів доволі оперативно переходили і переходять у правила, закріплені на нормативному рівні.
Наприклад, механізм стягнення активів у дохід, підстави таких позовів, порядок доказування, порядок обґрунтування належності активів, зрештою, майже всі питання, які викладаються у позові щодо стягнення активів у дохід держави за останній час, зазнали систематизації й унормування. Наразі вже вироблена судова практика у багатьох процедурних питаннях, зокрема щодо обґрунтування позовних вимог і доказування.
Водночас говорити про запуск «технологічного процесу» санкції стягнення стало можливим після того, як запрацював спеціальний порядок управління підсанкційним майном ФДМ, визначений постановою КМУ від 21 листопада 2023 року №1233 «Деякі питання управління активами, стягнутими в дохід держави».
Окрім того, розвиток мають й ініціативи щодо криміналізації порушення та/або обходу санкцій, а також вкрай неоднозначна ініціатива щодо стягнення майна (у версії законопроєкту — захисту прав) добросовісних власників, які перебувають у одній корпоративній структурі з підсанкційним елементом.
Варто згадати нестандартні методи державної політики, свідомо виведені поза межі правового поля, наприклад, реєстр «Війна і санкції», який став жертвою свого європейського успіху і відновився під керівництвом ГУР МОУ в дещо модифікованому, але так само захищеному від судового оскарження вигляді.
Поза всяким сумнівом, динаміка розвитку санкційної політики за останні два роки є екстраординарною і такою, що перетворила Україну на своєрідну лабораторію вироблення нових методів і форм санкційної політики.
Специфіка доказування у справах щодо застосування спецсанкції
Головне і найскладніше питання галузі стягнення активів у дохід держави — доказування непрямого вирішального впливу підсанкційної особи на актив, тотожний праву розпорядження. Воно отримало додаткове нормативне наповнення і загалом унормувалося з погляду практики застосування законодавства ВАКСом.
Також потрібно виокремити декотрі вже сформовані лінії доказування і, відповідно, контрдоказування щодо такого впливу.
1. Корпоративна лінія (основна) — застосовувалася Мін’юстом у справах щодо майна компаній, де вплив з боку підсанкційної особи здійснювався (міг бути здійсненим), власне, по корпоративній лінії. Це найбільш медійно поширена категорія справ, зокрема справи щодо стягнення активів Дерипаски, Ротенберга, поточний розгляд справи щодо бенефіціарів «ВС Енерджі» та «Альфа-груп». Доказування по цій лінії ґрунтується на матеріалах щодо участі тих чи інших осіб у структурі власності компаній і, відповідно, доказуванні можливості здійснювати контроль. У цій категорії справ Мін’юст майже не мав проблем з доказуванням і позитивною практикою у ВАКС.
2. Сімейна лінія — доказування у цьому випадку будується на використанні сімейних зв’язків для структурування активів. Водночас можливість здійснювати вплив лише на базі зв’язку сімейного типу, на відміну від корпоративного, є далеко не самоочевидною. Звідси і неодноразова відмова у позові щодо вимог подібного типу. З найбільш відомих справ, напевно, варто згадати справу Сальдо та справу Богуслаєва.
3. Технологічна лінія — найскладніша і найбільш вимоглива щодо точності доказування, яка полягає у залученості компанії з підсанкційним елементом у технологічний процес роботи оператора ставок. Проте зазначимо, що у справі такого типу щодо стягнення активів 1xbet Міністерство юстиції отримало яскраву перемогу.
Порядок доказування і типи доказів у цих категоріях справ є вкрай специфічними, що зумовлено особливістю ст. 283–1 КАС України, згідно з якою суд надає перевагу стороні, сукупність доказів якої є більш переконливою. Водночас варто звернути увагу на доволі давно і якісно розроблені приписи законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Метод пошуку системи фінансового моніторингу щодо протидії відмиванню коштів є подібним до пошуку формі способу контролю над активами з боку підсанкційних осіб.
Захист прав власника, від якого ви не відмовитеся
Окремо варто згадати справу Shell, в якій ВАКС (перша інстанція та Апеляційна палата відмовили у головній частині позову) звернув стягнення на частку, яка номінально (на думку третіх осіб, законно і без впливу підсанкційного Худайнатова) належала вказаній вище корпорації. При цьому АП ВАКС, використавши механізм встановлення способу виконання судового рішення, забезпечила можливість добросовісній третій особі Shell здійснити реєстрацію на суттєво меншу частку статутного капіталу, ніж та, якою законно, на думку третіх осіб, вона володіла через компанію з підсанкційним елементом. Сама компанія з підсанкційним елементом була виключена зі структури власності, а частка, щодо якої, на думку МЮ та АП ВАКС, право розпорядження здійснював підсанкційний елемент, стягнута у дохід держави.
Не варто і казати, що мало якому власнику сподобається такий метод захисту прав, тому і доля законопроєкту №11195, який створено за прикладом механізму, застосованого ВАКС, наразі є невтішною. Хоча проблематика звернення стягнення на активи, де підсанкційні елементи перебувають разом із добросовісними, є актуальною.
Очікувана кримінальна відповідальність за обхід/порушення санкційного режиму
Очікуємо найближчим часом запровадження кримінальної відповідальності за порушення та обхід санкцій. Відсутність чітко визначених видів відповідальності за обхід санкцій виглядала дивною з огляду на розповсюдженість такого інституту серед країн вільного світу, які підтримують санкційний режим проти країни-агресора.
Отже, вимоги з нашого боку до партнерів дотримуватися і поширювати санкційний режим, при власній бездіяльності, виглядали дещо дивно. При тому, що необхідність такого виду відповідальності у законодавстві країн ЄС визначена у відповідній Директиві, тоді як у нашій правовій системі питання нормативно не визначалося у чіткій формі.
Проте, здається, найближчими місяцями нас чекає доповнення Кримінального кодексу статтями щодо умисного порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції), а також щодо необережного порушення спеціального економічного чи іншого обмежувального заходу (санкції).
Згідно з проєктом відповідальність виникає за порушення/обхід основних санкційних обмежень на кшталт блокування активів та зупинення виконання економічних зобов’язань, а не всіх санкцій загалом. Цікаво, що вводиться обов’язок декларування для фізичних і юридичних осіб, до яких застосовано блокування активів, а також для юридичних осіб, щодо яких не застосовано цю санкцію, але які мають у структурі власності особу, до якої її застосовано або відносно якої така особа здійснює контроль. Тут ми повертаємося до описаної вище ініціативи щодо захисту прав інвестора.
Цей законопроєкт дає додаткову необхідну нормативну базу для більш ефективної санкційної політики і є відповіддю на виклики щодо обходу санкцій, які здійснюються з використанням складових правового порядку України.
Отже, буквально за кілька років державна санкційна політика пройшла фазу становлення і розвитку у прискореному режимі та вже встигла дати високі результати. Сподіваємося на продовження спринтерського темпу для виконання завдань, які поставлено державою та суспільством.