Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) надав висновок щодо правового статусу в цілях оподаткування компанії з управління активами (ухвала від 15.02.2017 у справі №826/3227/14).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до обставин аналізованої справи, платник сплачував проценти за позику, отриману за договором, укладеним із компанією з управління активами, що діяла в інтересах та за рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що платник не мав права відносити сплачувані ним проценти на витрати при оподаткуванні податком на прибуток. Вказана позиція була мотивована тим, що пайовий венчурний інвестиційний фонд не є юридичною особою, а відтак не може вважатися кредитором, оскільки у розумінні пп. 14.1.95 ПК України кредитор – це неодмінно юридична або фізична особа.
Наслідком такої «дефектності» статусу фонду, з точки зору податкового органу, є те, що кошти, сплачувані за користування його активами, не можна вважати процентами, оскільки в розумінні пп. 14.1.206 ПК України проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь саме кредитора. А проценти за користування позикою включаються до витрат у разі їх сплати кредитору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, ВАСУ зробив висновок, що у даному випадку кредитором є саме компанія з управління активами: «…Компанія з управління активами, яка є юридичною особою, здійснюючи управління активами пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду в інтересах останнього, у спірних правовідносинах фактично виступала кредитором».
Таким чином, на думку ВАСУ, платник правомірно відніс до витрат проценти, сплачені за договором позики з компанією з управління активами на користь венчурного інвестиційного фонду.
При вирішенні спору суд касаційної інстанції керувався нормами Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» №2299-III від 15.03.2001, який на сьогодні втратив чинність. Проте відзначимо, що відповідно до ст. 41 діючого на сьогодні Закону «Про інститути спільного інвестування» №5080-VI від 05.07.2012, пайовий фонд також не наділений статусом юридичної особи, а вважається сукупністю активів, якими і керує компанія з управління активами. Так, згідно з законодавчим визначенням, пайовий фонд розглядається як сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. І така компанія з управління активами за нормами обох законів є юридичною особою.
Слід додати, що за загальним правилом компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права надавати позики за рахунок його активів, однак це обмеження не поширюються на компанії з управління активами венчурних фондів, на що вказують положення ст. 64 чинного Закону. А ст. 48 аналізованого акту передбачено право венчурних фондів надавати кошти у позику. З огляду на зазначені ремарки вважаємо, що позиція ВАСУ у даній справі зберігає свою актуальність і сьогодні.
Вартий уваги ще один приклад із судової практики, що стосується питання розмежування правових статусів пайового фонду і компанії з управління активами в контексті оподаткування. В ухвалі від 06.04.2016 у справі №826/193/14 ВАСУ наголосив на тому, що по всіх операціях і результатах діяльності вказаних суб’єктів облік ведеться окремо.
Відповідно до обставин даної справи, за результатами перевірки податковим органом були зроблені висновки про заниження компанією з управління активами податку на прибуток підприємств. Компанія здійснювала управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду, зокрема придбавала векселі за рахунок його активів із подальшим перепродажем. Податковий орган вирішив, що кошти, отримані від інвесторів фонду, спрямовані на проведення операцій, за якими не був отриманий прибуток, є доходом компанії з управління активами.
Піддавши критиці цю точку зору, ВАСУ пояснив, що під час провадження такої діяльності всі операції здійснюються не фондом, а компанією, яка управляє його активами. Тож будь-які договори, угоди, тощо укладаються компанією, яка діє в інтересах, від імені та за рахунок коштів фонду.
ВАСУ: «Таким чином, збитки, отримані фондом, у силу норм чинного законодавства не можуть розглядатись як дохід компанії з управління активами… Висновок податкового органу про те, що кошти, отримані внаслідок операцій з векселями (від'ємна різниця між сумою витрачених коштів на придбання простих векселів та сумою коштів, отриманих від їх реалізації), є прибутком компанії з управління активами, не мають правового підґрунтя, оскільки прибутку з вказаних операцій отримано не було, ці операції були збитковими, а сам збиток отримав фонд».
Отже, варто пам’ятати, що при укладенні договорів у межах здійснення діяльності з управління активами стороною, з якою має справу контрагент, виступає саме компанія з управління активами, а не пайовий фонд.
Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в Facebook, Twitter, Linkedin та YouTube.