Попри те, що під час процесу усиновлення дід не виявляв намірів підтримувати контакти з рідною онукою, коли виник спір щодо цього питання, суд мав розглянути право діда на підтримку контакту, але не зробив цього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі "Богоносови проти Росії" (заява №38201/16), зазначає "ECHR: Ukrainian Aspect".
Читайте також: "Що має враховувати суд, щоби кваліфікувати певне твердження як наклеп".
Так, Віра та Георгій Богоносови, які розлучилися, але продовжували жити разом, мешкали разом із своєю дочкою та онукою. Після смерті дочки онука проживала з бабою та дідом, але інша подружня пара допомагала заявникам доглядати за дитиною і, в кінцевому підсумку, пройшовши усі необхідні процедурні формальності, їм дозволили усиновити дівчинку.
Коли в діда виникли проблеми зі спілкуванням з онукою, він оскаржив рішення про усиновлення, але безуспішно. Суд виходив з того, що закон не вимагав аби такі родичі як бабусі й дідусі були повідомлені або залучені в процес усиновлення. З іншого боку, відповідно до Сімейного кодексу РФ вони мали право підтримувати контакти з дитиною і могли клопотати про ухвалення постанови суду, якщо усиновителі перешкоджали такому контакту. Але коли пан Богоносов подав відповідне клопотання, суд припинив провадження, постановивши, що в початковому процесі усиновлення не було вказано, що він має продовжувати мати сімейні зв’язки з дитиною і тому не мав права вимагати від прийомних батьків дозволяти контакт.
Посилаючись на ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Віра та Георгій Богоносови поскаржилися до ЄСПЛ на порушення їхнього права підтримувати контакти зі своєю онукою після її усиновлення. Вони також скаржилися відповідно до ст. 13 (право на ефективний засіб судового захисту) на відсутність засобу судового захисту щодо цього порушення.
Як зазначається, невдовзі Віра померла, тому суд у Страсбурзі вирішив розглядати лише заяву її колишнього чоловіка. ЄСПЛ встановив, що останній мав сімейні зв’язки зі своєю онукою в значенні ст. 8 і, припускаючи, що національне законодавство про збереження або розрив зв’язків між прийомною дитиною і його або її справжньою сім’єю було досить чітким, суд повинен був розглянути право пана Богоносова на підтримку контакту під час розгляду його апеляції на усиновлення, але він не зробив цього.
Читайте також: "ЄСПЛ висловився щодо зменшення пенсій через дефіцит бюджету".
"Коли ж провадження щодо усиновлення було відновлене, суд тлумачив та застосував закон у такий спосіб, який викликав повне виключення заявника з життя його онуки після її усиновлення навіть незважаючи на те, що перед судом постало питання про контакт після усиновлення. Таким чином, нездатність суду розглянути питання про зв’язки Г. Богоносова зі своєю окукою спричинила порушення права на повагу до сімейного життя.
З огляду на висновки щодо ст. 8, у ЄСПЛ не стали розглядати скаргу відповідно до ст. 13 та призначили справедливу сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро", - вказано у рішенні.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі "Богоносови проти Росії" (заява №38201/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ "Дроздова та партнери" Олени Дроздової можна ознайомитися тут.