У Києві 15 березня 2024 року Асоціація адвокатів України провела VI Судовий форум – наймасштабніший юридичний захід, який сприяє public discussion сучасного стану та перспектив судової системи України під впливом війни в країні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Під час заходу учасники, зокрема, розглянули актуальні питання судової практики. Головною метою створення такої незалежної платформи було об’єднання суддів, органів державної влади, адвокатів, правників задля обговорення актуальних питань, проблем у сфері судочинства та шляхів їх вирішення.
На початку заходу з вітальними словами виступили Ольга Дмитрієва, президентка ААУ, кураторка Law & Business Studio, керуюча партнерка АО «Dmitrieva & Partners», адвокатка, Зоя Ярош, голова Наглядової ради ААУ, керуюча партнерка, АО «Marshaller Group», адвокатка, а також Олег Маліневський, віцепрезидент ААУ, голова Комітету ААУ з судової практики, керуючий партнер EQUITY, адвокат.
Пані Дмитрієва подякувала Силам оборони України, учасникам, які прийшли на захід, а також партнерам заходу: «Важливо те, що кожного року, попри ситуацію, ми збираємося. Сьогодні вже шостий Судовий форум. Я дуже рада, що є такий майданчик, на якому можуть зустрічатися представники судової влади, адвокатури та говорити про ті проблеми, тенденції, які зараз є. Законодавство та практика останнім часом дуже змінюються – потрібно встигати все відстежувати, оскільки ми прагнемо бути кращими, гарно працювати, захищати своїх клієнтів. Ми прагнемо до того, щоб усе відбувалося згідно із законом, щоб судова система працювала так, як це передбачено Конституцією, нашими законами».
Зоя Ярош висловила впевненість, що всі учасники заходу розуміють важливість ролі суду, суддів: «Це не лише про захист прав громадян. Це про існування держави загалом. Останні роки дійсно це підтвердили».
Суди 2024
Перша сесія мала назву «Суди 2024: битва за незалежність». Її модерував Олег Маліневський, віцепрезидент ААУ, голова Комітету ААУ з судової практики, керуючий партнер EQUITY, адвокат, який вказав, що назва першої панелі заходу названа не просто так: «Це екзистенційна битва для всіх нас, яка є багатогранною. Основний та головний ворог ззовні, однак є й внутрішні загрози для як незалежності держави, так і судової гілки влади».
Першим на панелі виступив Микола Мазур, суддя Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС), к.ю.н., доцент. Він вказав, що дуже часто суди опиняються на вістрі юридичної боротьби, пов’язаної з агресією росії.
«Як і всі громадяни, суди також стали жертвами агресії. На сьогодні, якщо говорити про будівлі, статистика досить неприємна: станом на 10 січня 2024 року було пошкоджено або знищено 131 будівлю українських судів. З них 15 приміщень було вщент знищено… 116 приміщень судів було пошкоджено – це не лише ті суди, що розташовані поблизу лінії фронту, а й, зокрема, ті суди, які розташовані достатньо далеко. За попередніми підрахунками ДСА України, на відновлення цих будівель потрібно приблизно 2 млрд грн», – розповів суддя.
Микола Мазур навів також статистику на тему воєнних злочинів. За його словами, є приблизно 130 тисяч злочинів, пов’язаних з агресією (приблизно 123 тисячі – це воєнні злочини): «Ці справи мало того, що потрібно розслідувати, а й потім розглядати судами. На сьогодні ухвалено близько 70-и вироків, які стосуються воєнних злочинів. Тобто упродовж двох років, поки йде війна, судова система України продемонструвала здатність розглядати цю категорію справ. Це досить виняткова ситуація, оскільки в інших країнах якщо і створювалися такі процеси, то зазвичай уже після збройних конфліктів, коли ситуація є більш-менш стабільною. Ми продемонстрували спроможність працювати в таких нелегких умовах».
Юрій Бєлоусов, начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора, наголосив, що наразі в Україні є загальні обриси національної системи переслідування: є окрема спеціалізація прокурорів як у центральному апараті, так і в дев’яти регіонах.
Крім цього, відбувається робота з міжнародними партнерами: в Офісі Генпрокурора намагаються збільшити «парасольку правосуддя», залучаючи інші країни для переслідування у своїх юрисдикціях.
Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України, представник України у Міжнародному суді ООН, розповів, що на сьогодні залишається в Міжнародному суді ООН одна справа проти росії та одна проти Ірану.
«Міжнародний суд ООН – це найбільш консервативний судовий орган у світі. Більш консервативного органу не існує. Це означає, по-перше, що там багато паперу – і паперу більше, ніж у багатьох інших органах. Усе подається на папері, все читається на папері, все роздруковується. Але це також означає, що креативити потрібно, але розумно. Розуміючи, задля чого ти це робиш. Потрібно усвідомлювати, що будь-який креатив неодмінно стикнеться з тим, що МС ООН є консервативним органом. Тому мені видається, що зараз нам дуже важливо максимально відпрацювати у справі щодо звинувачення в геноциді (рф – ред.), а далі вже дивитися, як рухатися», – розповів Кориневич.
Читайте також: «Консерватизм Міжнародного суду ООН проти очікувань українцями справедливості».
Сергій Стасюк, суддя Господарського суду міста Києва, к.ю.н., вказав, що питання створення інвестиційних судів і загалом розгляду інвестиційних спорів не сьогоднішнього дня, однак із початком повномасштабного вторгнення воно набуло іншого забарвлення.
«Якщо раніше ми говорили про привабливість нашої держави в плані інвестування, то після війни ми вже говоримо, що інвестиція нам потрібна, щоб вижити, відновитися, відбудувати втрачені міста, надалі працевлаштувати наших військових тощо», – вказав він.
Також на панелі виступили Олена Фонова, суддя-спікер Господарського суду Луганської області, яка вказала, що основною рисою незалежності судді є відданість своїй справі, а безпека суддів є гарантією їх незалежності. Слово також узяли Олександр Новіков, голова Національного агентства з питань запобігання корупції (2020-2024), та Володимир Поліщук, голова КДКА Київської області, керуючий АБ «Поліщук та партнери», адвокат.
Виклики
Друга сесія форуму стосувалася нових викликів та особливостей судочинства, пов’язаних із воєнним станом. Її модератором був Олександр Лещенко, керуючий партнер Attorneys at law «Leshchenko, Doroshenko & partners», к.ю.н., адвокат.
Так, про особливості судових спорів та функціонування Великої Палати Верховного Суду в умовах війни розповів Олег Ткачук, д.ю.н., доцент, суддя ВП ВС, вчений секретар Науково-Консультативної ради при Верховному Суді.
Він розповів, що з початку війни та до сьогодні Велика Палата ухвалила майже 2800 судових рішень, понад 450 постанов і майже стільки ж окремих думок. Водночас у період з 1 березня 2023 року до 1 березня 2024 року було 1400 судових рішень і 257 окремих думок, а за 2,5 місяці цього року – 350 судових рішень.
«По цій кількості лише близько 30 постанов по суті, тобто таких, якими повністю задоволено вимоги та вирішено якусь правову проблему. Багато це чи мало? Можна сказати лише тоді, коли зважити, наприклад, на навантаження судді Києва, які за такий самий період ухвалили 160 000 різних судових рішень. Це ухвали про відкриття, закриття, підсудність тощо. Статистика неспівмірна, проте для ВП ВС як специфічного органу цю статистику порівнювати неможливо, адже сам орган, якого ніде немає, а також колегіальний розгляд справ (21 суддя) – це теж чудо, якого, мабуть, ніде у світі немає», – розповів він.
Читайте також: «Індекс справедливості (або ключові рішення Великої Палати Верховного Суду у 2023 році)».
Олег Ткачук також зазначив, що за минулий рік було ухвалено дуже багато потужних рішень, які «розвіюють туман юридичної невизначеності»: «У 2022 році ми ухвалили рішення щодо ковіду, вакцинування, відсторонення від посади. Така юридично-політична позиція Великої Палати, мені здається, відповідає тим завданням, які є, оскільки судді ВП ВС піклуються про здоров’я та безпеку населення України».
Далі з темою: «Процесуальний імунітет відповідача у спорах з державою» виступила суддя ВП ВС Ольга Ступак. Вона розповіла, що у квітні 2022 року Верховний Суд сформував критерії, коли ж і в якій категорії справ можна не зважати на імунітет країни-агресора, а відповідно національні суди мають юрисдикцію розглядати такі позови приватно-правових осіб про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією. Критерії наступні:
1. Предметом позову є відшкодування моральної або майнової шкоди, завданої фізичним особам-громадянам України внаслідок смерті.
2. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави, тобто України.
3. Шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені Статутом ООН щодо заборони військової агресії і вчиненої щодо іншої держави (відповідно України).
4. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав. «Тобто очевидно, що не на захист своїх прав вони вторглися в Україну, а, навпаки, вчиняючи протиправні дії, порушення всіх міжнародних норм і стандартів.
5. Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана на території України фізичній особі в результаті протиправних дій, будь-якої іншої особи, суб’єкта, може бути відшкодована за рішенням національного суду.
Тему «Діджиталізація правосуддя на часі? Застосування інформаційних технологій та можливості використання штучного інтелекту під час здійснення судочинства» розкрив Єгор Краснов, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, к.ю.н., доцент.
Він вказав, що, зокрема, є питання щодо зменшення певної сакральності судового розгляду: «Люди, коли під’єднуються та присутні на відеоконференції, то оце відчуття суду як певної установи стирається. Є така проблема, але не лише в нашій країні, а й у інших. Це певний виклик. Ми маємо переосмислити, що таке суд».
До того ж суддя наголосив на тому, що ШІ є лише допоміжним інструментом й аж ніяк не може замінити суддю.
Про судові експертизи в WCC-провадженнях (практичні нюанси) розповів Семен Ханін, керуючий партнер АМБЕР, к.е.н., адвокат, заслужений юрист України. За його словами, на практиці іноді виникає запитання: хто та які судові експертизи може виконувати?
Так, відповідно до ст. 7 закону «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених законом.
Водночас до державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Мін’юсту, науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи МОЗ України, експертні служби МВС України, Міноборони України, СБУ, Державної прикордонної служби України.
Читайте також: «Андрій Гайченко: Загалом на рік ми проводимо близько 120-130 тисяч експертиз».
«І хоча норми закону та інструкції чіткі: лише визначені законом державні експертні установи мають право проводити криміналістичні експертизи, іноді ці експертизи призначаються до недержавних експертних установ. Щодо цього, окрім відповідного закону та інструкції, звертаю увагу на ухвалу ВАКС у справі 991/8027/21 від 29 листопада 2021 року, де також підтверджено висновок, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних експертиз», – сказав Семен Ханін.
Він також розповів, що багато запитань виникає з можливістю залучення фахівців із відповідних галузей знань до проведення експертиз. Так, відповідно до ст. 9 закону України «Про судову експертизу»: «Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом».
За словами пана Ханіна, згідно з інструкцією (а саме п. 1 параграфу III) «Про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах» обов’язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Мін’юстом на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін’юсті, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.
З цього, зробив висновок керуючий партнер АМБЕР, випливає, що лише державні експертні установи можуть залучати фахівця як судового експерта.
Крім цього, з темою: «Воєнний стан як форс-мажор через призму судової практики» виступила голова Комітету ААУ з цивільного права та процесу, партнерка АО «YURISVEST» Надія Чухраєва. Вона зазначила, що українська правозастосовна практика переживала декілька «бумів» форс-мажорної проблематики, пов’язаних з угодами, виконанням зобов’язань за якими було ускладнено або унеможливлено через початок АТО, COVID-19, а також введення воєнного стану.
За словами Надії Чухраєвої, питання щодо застосування положень законодавства про форс-мажор сезонно досліджується судами під час вирішення спорів, пов’язаних з агропромисловими контрактами. Тому в Україні вже існує усталена практика та сформовані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, якими регулюється питання застосування наслідків впливу форс-мажорних обставин.
(для перегляду натисніть на зображення)
Також на панелі виступили Микола Максимов, адвокат, керівник судової практики, партнер ЮК «RIYAKO & PARTNERS», із темою «Банківська гарантія: актуальна судова практика»; Юлія Бездоля, суддя Господарського суду Одеської області, голова Правління Асоціації розвитку суддівського самоврядування України, а також Сергій Заянчуковський, адвокат Attorneys at law «Leshchenko, Doroshenko & partners», із темою: «Процесуальні строки та позовна давність: проблеми розрахунку та поновлення».
Питання збитків і санкцій
Третя сесія мала назву «Воєнні злочини. Компенсація збитків. Санкційні справи. Особливості окремих категорій справ». Її модерував Володимир Ващенко, партнер VB PARTNERS, керівник практики Dispute Resolution, адвокат.
На тему: «Воєнні злочини. Відповідальність та компенсація збитків» виступила Світлана Яковлєва, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Вона зазначила, що термін «воєнний злочин» увійшов у життя українців із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України.
«Тобто саме з цього періоду всі ті дії, що вчиняє росія до громадян України, руйнуючи майно та забираючи життя тощо. Чому я кажу про те, що відлік саме з початку повномасштабного вторгнення? Тому що з 2014 року агресивні дії росії кваліфікувалися трішки інакше. Мова про те, що це воєнні злочини, лунала серед фахівців-юристів, а вже з 24 лютого 2022 року – й серед простих громадян. Це свідчить про те, що ці злочини та інші кримінальні правопорушення є досить жорстокими та важкими», – розповіла вона.
За словами судді, з 2014 року правоохоронні органи реєстрували переважно воєнні злочини, які пов’язані з роз’язанням і веденням агресивної війни, закликом повалення територіального ладу України. Однак із лютого 2022 року переважна більшість злочинів кваліфікується як порушення правил і звичаїв війни.
«Це трішки інше. І воно ускладнюється тим, що така категорія злочинів, як воєнні, відрізняється від стандартних кримінальних правопорушень. Насамперед, щоб доводити факт вчинення особами воєнного злочину, потрібно звертати увагу на предмет доказування. Недостатньо вказати, наприклад, що російські солдати вчинили вбивства цивільного населення або пошкодили якесь майно, тому що всі ці дії підпадають під ознаки кримінальних правопорушень. Необхідно доводити, що такі дії відбулися під час збройних конфліктів, а також, що особа, яка вчиняє такі дії, знала про те, що відбувається цей збройний конфлікт. Це досить важко», – сказала пані Яковлєва.
Про необґрунтовані активи та санкції як нетиповий правовий режим приватного права розповів Євген Петров, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, д. ю. н., професор. За його словами, в українському законодавстві делалі частіше використовується термін «активи».
Суддя розповів про загальні підходи в регулюванні активів:
1) з одного боку активи і є об’єктом, а з іншого лише посвідчують об’єкт;
2) з одного боку активи вибирають у себе все майно, в т.ч. цінні папери та грошові кошти, а з іншого існують паралельно;
3) з одного боку законодавець розмежовує поняття майнових та нематеріальних активів, а з іншого об’єднує їх.
Євген Петров зазначив, що у світовій практиці сформулювалися такі різновиди конфіскації:
1) проти особи (особиста конфіскація, in personam) – застосування в кримінальному судочинстві;
2) проти речі (речова конфіскація, in rem) – застосування в цивільному судочинстві. В рішенні ЄСПЛ від 12.08.2015 у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» зазначив, що in rem спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити та яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню.
На думку судді, якщо говорити про стандарти доказування, то для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом», а для in rem використовується стандарт «баланс імовірностей».
Крім цього, він навів приклад застосування стандарту доказування, а саме рішення від 10.12.2010 у справі «Трепашкін проти Росії». Так, суд вирішив використати простіший стандарт доказування з причин, які повсюдно виникатимуть у справах із визнання необґрунтованими активів, – небажання однієї зі сторін надавати докази, які є важливими для винесення рішення. Як зазначається, за загальним правилом ЄСПЛ не визнає цивільну конфіскацію активів поза кримінальним провадженням порушенням права власності, якщо держава дотримується принципів законності, легітимності та пропорційності та на практиці забезпечує процесуальні права власників активів.
Тему «Санкційне законодавство: ключові зміни та механізми реалізації» розкрив Денис Шкаровський, партнер VB PARTNERS, адвокат. Серед іншого, він розповів про закон «Про санкції», зазначивши, що за ним було запроваджено новий вид, а саме стягнення активів у дохід держави.
Також було передбачено захист осіб, які повідомили про активи підсанкційних осіб, і визначено підстави та умови застосування:
1) до особи після 24.05.2022 застосовано санкцію «блокування активів»;
2) створено загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України;
3) особа є прямим або опосередкованим власником активів.
Також пан Шкаровський розповів, чого очікувати далі в цьому контексті. Зокрема, це врегулювання реєстру НАЗК, відповідальність за порушення та обхід санкцій, прозора процедура перегляду/скасування/продовження санкцій.
Про практику Суду ЄС щодо судових реформ та незалежності суддів в окремих країнах ЄС розповів Антон Монаєнко, д.ю.н., професор, заслужений юрист України, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Зокрема, він навів рішення Суду ЄС від 16.11.2021 в об’єднаних справах С-748/19 - С-754/19 «Кримінальні провадження проти WB та інших (щодо незалежності суддів у Польщі)», де вказано, що право ЄС «забороняє чинний у Польщі режим, відповідного до якого міністр юстиції може відправляти у відрядження суддів до вищих кримінальних судів та відрядження яких цей міністр, який також є Генеральним прокурором, може припинити в будь-який момент без зазначення причин».
У рішенні також ідеться про те, що вимога щодо незалежності суддів означає, що правила, які стосуються таких відряджень, повинні забезпечувати необхідні гарантії для запобігання будь-якому ризику використання цих відряджень як засобу здійснення політичного контролю над змістом судових рішень, у т.ч. у кримінальних справах.
Суд ЄС, зокрема, вказав, що хоча той факт, що міністр юстиції не може відряджати суддів без їх згоди, є важливою процесуальною гарантією, однак існує низка факторів, які, на думку Суду ЄС, уповноважують цього міністра впливати на цих суддів і може викликати сумніви щодо їх незалежності.
Водночас про особливості судового контролю за досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України розповів Опанас Карлін, партнер ESQUIRES, адвокат (виступав онлайн). За його словами, реєстрація в «податкових органах», здійснення господарської діяльності та сплата «податків», у т.ч. із «л/днр», залежно від бажання ініціатора може кваліфікуватися за:
1) ст. 110-2 КК України як «Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України»;
2) ч. 4 ст. 111-1 КК України як «Колабораційна діяльність»;
3) ст. 111-2 КК України як «Пособництво державі-агресору».
Адвокат вказав на те, що КК України не надає визначення держави-агресора, хоча, беручи до уваги Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974 Верховна Рада України визнала росію державою-агресором. Водночас білорусь офіційно державою-агресором не була визнана: зареєстрований проєкт постанови ВРУ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Республіки Білорусь державою-агресором» №9397 від 16.06.2023 наразі не прийнятий.
Водночас Європейський парламент у Резолюції від 13.09.2023 про відносини з білоруссю (2023/2041 (INI)) (п. 16) визнав і засудив, зокрема, використання території, повітряного простору та інфраструктури білорусі як плацдарму для початку вторгнення й продовження нанесення ракетних ударів по військових і цивільних цілях в Україні. Таким чином, зазначив Опанас Карлін, дії білорусі формально підпадають під визначення «акту агресії» (ст. 3 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (Визначення агресії) від 14.12.1974).
Крім цього, на панелі виступили Анжеліка Момотюк, адвокатка практики вирішення спорів MITRAX, із темою: «Захист права власності vs потреби оборони. Конфіскація майна громадян рф на території України»; Олексій Степаненко, радник EQUITY, адвокат, на тему: «Як бізнесу отримати відшкодування (компенсації) за збитки, заподіяні воєнними діями. Поради адвоката»; Андрій Гусак, партнер ULYSSES, адвокат, на тему: «Особливості нового розгляду справи», а також Олена Бузунко, суддя Козелецького районного суду Чернігівської області, членкиня АРССУ.