Навіть без детального аналізу статистики можна з упевненістю сказати, що 2020 р. призвів до певного сповільнення темпів не тільки роботи судів, але й, як наслідок, розвитку судової практики. Причиною цього стали у т. ч. обмежувальні заходи, спрямовані на протидію коронавірусній хворобі. Не став виключенням і розвиток практики земельних спорів. Та незважаючи на всі обставини, Великою Палатою Верховного Суду було сформовано ряд правових позицій, які матимуть вплив на подальшу практику правозастосування. Тож розглянемо окремі судові рішення Великої Палати Верховного Суду у сфері земельних відносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих порушує принципи справедливості, розумності та добросовісності
29.09.2020 р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №688/2908/16‑ц, у якій розглядався спір за позовом фізичної особи про визнання недійсними наказу, договору про надання у користування земельної ділянки державної власності, а також про скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки. Спір виник після того, як обласне управління Держгеокадастру передало у користування земельну ділянку особі, яка звернулась із заявкою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пізніше, ніж позивач.
За результатами розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що право на отримання земельної ділянки з земель державної або комунальної власності за зверненням зацікавленої особи (зокрема, про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою) становить правовий «інтерес», у праві на захист якого судом не може бути відмовлено. Разом з тим, розробка проєкту землеустрою щодо відведення вже сформованої земельної ділянки, а також його затвердження позбавлені сенсу.
За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної або комунальної власності в оренду право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Договір оренди землі, укладений без дотримання конкурентних засад, є таким, що спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому є нікчемним (ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України).
2. Справи, предметом спору в яких є ненадання відповіді на звернення з проханням про виділ земельної ділянки, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства
У справі №807/2306/16 Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 30.09.2020 р. дійшла висновку, що спір, предметом якого є вимога визнати протиправними дії районної державної адміністрації щодо залишення без розгляду та неприйняття рішення про виділення земельної частки, а також зобов'язати прийняти рішення про виділення земельної частки в натурі, має ознаки публічно-правового, а отже, має розглядатись відповідно до процедури, встановленої КАС України.
3. Орендар після утворення фермерського господарства не є належним позивачем
01.04.2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №320/5724/17 за позовом фізичної особи про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, наданої для організації та ведення фермерського господарства. Проаналізувавши обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що після того, як фізичною особою було використано надану їй в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства, належним користувачем такої земельної ділянки є саме фермерське господарство. Як наслідок, Верховний Суд у цій справі вирішив закрити провадження, оскільки фізична особа, яка звернулась із позовною заявою, не є володільцем того речового права, за захистом якого вона звернулась до суду. Відповідне порушене речове право в такому випадку належить фермерському господарству.
4. Вимога про зобов'язання органу місцевого самоврядування затвердити проєкт землеустрою та передати ділянку у власність є належним способом захисту
У постанові від 19.02.2020 р. у справі №591/5935/17 Велика Палата Верховного Суду встановила, що у випадку, коли питання щодо надання земельної ділянки з земель державної або комунальної власності не вирішується тривалий час, що виражається у неприйнятті жодного рішення з цього питання, належним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача затвердити своїм рішенням проєкт землеустрою земельної ділянки та передати її у власність позивача.
5. Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором
У постанові від 18.03.2020 р. у справі №904/968/18 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
На наше переконання, описані вище ключові позиції Верховного Суду матимуть значний вплив на практику правозастосування у 2021 р., а також розширять інструментарій для захисту прав та інтересів землевласників, землекористувачів та інших зацікавлених осіб.