Імплементація процедури превентивної реструктуризації у законодавство України є частиною Плану України (Ukraine Facility), який необхідний для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу. План України було підготовлено Урядом за координації Міністерства економіки з метою забезпечення ефективної ринкової економіки та сприятливого бізнес-середовища.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У Плані зазначено, що «провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) є ключовими показниками для оцінювання інвесторами, представниками бізнесу та фінансовими установами ефективності судової системи та рівня захисту прав власності. Удосконалення процедур банкрутства відповідно до фундаментальних принципів Директиви Європейського Союзу 2019/1023 від 20 червня 2019 року (далі — Директива ЄС 2019/1023) про рамки превентивної реструктуризації допоможе створити надійнішу систему банкрутства в Україні, а також сприятиме узгодженню законодавства України з acquis ЄС у секторі правосуддя. Створення ефективної правової та інституційної бази для превентивної реструктуризації також дасть змогу платоспроможним боржникам, які зазнають фінансових труднощів, зберегти свою економічну життєздатність і цінність для кредиторів у ланцюзі постачання і, отже, відіграватиме важливу роль у загальному економічному зростанні та відновленні».
Протягом 2024 року Верховною Радою України було докладено значних зусиль, спрямованих на удосконалення процедур банкрутства відповідно до фундаментальних принципів Директиви ЄС 2019/1023 про рамки превентивної реструктуризації. Так, 19 вересня 2024 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» №3985-IX (далі — Закон №3985-IX), який мав набути чинності 23 січня 2025 року, крім положень про превентивну реструктуризацію, що мали бути введені в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто 23 липня 2025-го.
Вказаним Законом вперше запроваджено в українське законодавство інститут превентивної реструктуризації та доповнено Кодекс України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ) новою книгою «Превентивна реструктуризація».
Реалізація норм Закону №3985-IX повинна мати наслідком надання доступу економічно активним підприємствам, які мають фінансові труднощі, до дієвих рамок превентивної реструктуризації, що забезпечать можливість продовжувати їхню господарську діяльність.
Здавалося б, шість місяців більше ніж достатньо для детального вивчення всіма суб’єктами, які можуть бути залучені до здійснення превентивної реструктуризації, механізму її реалізації, однак до моменту набрання чинності Законом №3985-IX Верховна Рада України внесла до нього зміни. Зокрема, 4 грудня 2024 року в другому читанні було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пріоритетного права деяких категорій внутрішньо переміщених осіб на отримання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна» №4114-IX, яким п.п. 1 і 2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону №3985-IX викладено в новій редакції. У результаті Закон №3985-IX, яким запроваджено норми про превентивну реструктуризацію, набуде чинності вже 1 січня 2025 року.
До 1 січня 2025-го Кабінет Міністрів України має забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Вказане свідчить про відсутність достатніх і завершених механізмів для реалізації положень Закону №3985-IX, оскільки виконання його норм ставиться у залежність від прийняття відповідних підзаконних актів. Зокрема, з прийняттям Закону №3985-IX було розширено повноваження державного органу з питань банкрутства у сфері запобігання неплатоспроможності, який:
- забезпечує розміщення на вебсайті державного органу з питань банкрутства інформації про інструменти раннього виявлення неплатоспроможності та процедуру превентивної реструктуризації;
- визначає та затверджує типову форму плану превентивної реструктуризації для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва;
- визначає порядок і строки подання боржником, щодо якого здійснюється процедура превентивної реструктуризації, або адміністратором превентивної реструктуризації (у разі його призначення судом) інформації, необхідної для розміщення на вебсайті державного органу з питань банкрутства;
- розробляє та затверджує типові документи щодо проведення процедури превентивної реструктуризації, методичні рекомендації;
- затверджує типову форму договору з адміністратором превентивної реструктуризації.
Відповідно до ст. 3 КУзПБ у редакції Закону №3985-IX на вебсайті державного органу з питань банкрутства розміщується така інформація щодо запобігання неплатоспроможності: про доступні інструменти системи раннього попередження неплатоспроможності; про процедури та заходи, що стосуються превентивної реструктуризації; інформаційні матеріали, методичні рекомендації та контрольний перелік умов для підготовки планів превентивної реструктуризації, адаптовані до потреб і специфіки мікропідприємництва та малого підприємництва.
Обов’язок відповідних органів державної влади надавати практичну допомогу суб’єктам малого та середнього підприємництва в питаннях проведення реструктуризації (розробка механізмів раннього виявлення неплатоспроможності боржників, типових документів, рекомендацій тощо) встановлено в Директиві ЄС 2019/1023.
Наразі типові форми документів, які є обов’язковими під час звернення до суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації, відсутні на вебсайті Міністерства юстиції України, але, як зазначалося, мають бути розроблені до 1 січня 2025 року.
Попри це, представникам бізнесу необхідно вже зараз враховувати положення КУзПБ зі змінами, внесеними Законом №3985-IX, оскільки за результатами подання звітності за 2024 рік можуть виникнути підстави, що свідчать про необхідність ініціювання процедури превентивної реструктуризації.
Для того щоб ефективно використати можливість запобігти банкрутству, варто розглянути загальні положення, що регулюють процедуру превентивної реструктуризації.
Що таке превентивна реструктуризація та хто може її застосувати
Під превентивною реструктуризацією розуміється система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов’язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.
Процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником — юридичною особою або фізичною особою — підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно КУзПБ, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги (процедура превентивної реструктуризації кредитної спілки та страховика не допускається).
Превентивна реструктуризація чи санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство
Законом №4114-IX від 4 грудня 2024 року було виключено з КУзПБ ст. 5, яка регулювала санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, що усунуло правову невизначеність з питань пріоритетності застосування норм ст. 5 КУзПБ чи Книги 3 КУзПБ у разі виявлення ознак неплатоспроможності.
При цьому процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, розпочаті до дня введення в дію Закону №3985-IX, здійснюються відповідно до положень КУзПБ в редакції, що діяла до введення в дію зазначеного Закону.
Цікавим є факт, що зміни до КУзПБ та Закону №3985-IX були запропоновані під час підготовки до розгляду Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пріоритетного права деяких категорій внутрішньо переміщених осіб на отримання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна» в другому читанні, що суттєво змінило початково сформовану концепцію Закону, положення якого в першому читанні взагалі не передбачали врегулювання суспільних відносин у сфері банкрутства.
Проте з 1 січня 2025 року зміни до КУзПБ, зокрема до норм, які регулюють превентивну реструктуризацію, можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства згідно з ч. 8 ст. 2 КУзПБ.
Обставини, за яких виникає необхідність у застосуванні процедури превентивної реструктуризації
Процедура превентивної реструктуризації боржника може бути розпочата у разі виникнення ознак неплатоспроможності чи її загрози.
Поняття «загроза неплатоспроможності» впроваджено Законом №3985-IX та означає фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов’язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Які саме господарські операції відносяться до звичайних, у КУзПБ не конкретизовано.
Одночасно в Директиві ЄС 2019/1023 наголошено, що чим раніше боржник зможе виявити свої фінансові труднощі та вжити відповідних заходів, тим вища ймовірність уникнути загрози неплатоспроможності, що зумовлює необхідність запровадити чітку, актуальну, стислу та зручну для користувача інформацію про доступні процедури превентивної реструктуризації, а також один або декілька інструментів раннього попередження, щоб стимулювати боржників, які починають відчувати фінансові труднощі, вживати ранніх заходів.
У Директиві ЄС 2019/1023 зазначається, що інструменти раннього попередження, які вказують, коли боржник не здійснив певні види платежів, можуть бути викликані, наприклад, несплатою податків або внесків на соціальне страхування.
Держави-члени повинні мати можливість адаптувати інструменти раннього попередження залежно від розміру підприємства та встановлювати спеціальні положення щодо інструментів раннього попередження для великих підприємств і груп, які враховують їхні особливості.
Проте в КУзПБ в редакції Закону №3985-IX не визначено жодних чітких інструментів раннього попередження неплатоспроможності залежно від виду боржника — суб’єкта мікропідприємництва, суб’єкта малого/середнього/великого підприємництва.
Суб’єкти, які можуть виявити ознаки неплатоспроможності боржника
У ч. 2 ст. 4 КУзПБ встановлено, що у разі якщо аудитором, бухгалтером, які надають послуги боржнику, або бухгалтером боржника за результатами складання податкової звітності виявлено ознаки неплатоспроможності або її загрози, такі особи протягом 10 днів повідомляють про це боржника.
У разі виникнення ознак неплатоспроможності чи її загрози, а також у разі отримання боржником повідомлення від осіб, зазначених у ч. 2 ст. 4 КУзПБ, керівник боржника зобов’язаний не пізніше 30 днів з дня отримання відповідної інформації надіслати засновникам боржника, власнику майна боржника відомості щодо наявності ознак неплатоспроможності чи її загрози.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності може здійснюватися безпосередньо власником або керівником підприємства, за винятком підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися, та бюджетних установ.
Отже, при складанні та поданні звітності за 2024 рік бухгалтерам, аудиторам, керівникам, власникам майна боржника необхідно враховувати вимоги ст. 4 КУзПБ в редакції Закону №3985-IX.
Які дії має вчинити виконавчий орган боржника у разі неплатоспроможності: ініціювати процедуру превентивної реструктуризації чи прийняти рішення про звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство
Це питання врегульовано в КУзПБ доволі неоднозначно, у зв’язку з чим його треба розглянути у світлі Директиви ЄС 2019/1023.
Виконавчий орган боржника, засновники боржника, власники майна боржника зобов’язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, серед яких здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника або у випадках, передбачених КУзПБ, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Рішення про ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника — юридичної особи приймається вищим органом управління, власником майна боржника.
Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов’язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним.
У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені ч. 6 ст. 34 КУзПБ, на такого боржника покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації.
У ч. 6 ст. 34 КУзПБ встановлено, що боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Отже, в ч. 6 ст. 34 КУзПБ імперативно встановлено обов’язок боржника звертатися саме із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності та передбачено майнову відповідальність для органів управління за невиконання відповідного обов’язку.
За яких умов боржник має право оминути відповідний обов’язок і скористатися можливістю відновити платоспроможність шляхом превентивної реструктуризації, КУзПБ не зазначає.
У заяві про відкриття процедури превентивної реструктуризації боржник має вказати інформацію про наявність обставин, передбачених ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Господарський суд за обґрунтованою заявою залученого кредитора, який голосував проти схвалення плану превентивної реструктуризації, постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації, якщо наявні очевидні підстави вважати, що план превентивної реструктуризації не має розумної перспективи бути виконаним і запобігти неплатоспроможності або забезпечити життєздатність боржника.
Питання, чи може бути застосовано до органів управління боржника солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у випадку, коли ними за наявності обставин, передбачених ч. 6 ст. 24 КУзПБ, було прийнято рішення про звернення до суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації, за результатами розгляду якої судом прийнято рішення про відмову в затвердженні плану превентивної реструктуризації, залишається неврегульованим.
Отже, алгоритм дій боржника у разі виникнення неплатоспроможності не є очевидним, оскільки ставиться в залежність від оціночного поняття щодо перспективи виконання плану превентивної реструктуризації та підвищеного стандарту доказування, критерії якого не деталізовані в КУзПБ.
Одночасно в Директиві ЄС 2019/1023 зазначено, що вона має на меті дозволити боржникам ефективно реструктуризуватися на ранній стадії та уникнути неплатоспроможності, що скоротить ризики непотрібної ліквідації життєздатних підприємств, допоможе запобігти втраті робочих місць, дасть змогу оптимально задовольнити вимоги кредиторів порівняно з тим, що вони можуть отримати у разі ліквідації активів підприємства.
При цьому превентивна реструктуризація повинна запобігати накопиченню непрацюючих кредитів. Наявність ефективних механізмів превентивної реструктуризації забезпечить вжиття заходів до того, як підприємства не виплатять свої кредити та вони стануть безнадійними, що мінімізує негативний вплив на фінансовий сектор.
За принципами Директиви ЄС 2019/1023 підприємства, які не мають перспективи на відновлення платоспроможності, мають бути ліквідовані якомога швидше.
Якщо боржник, який має фінансові труднощі, є економічно неспроможним, зусилля з реструктуризації можуть призвести до накопичення боргів на шкоду кредиторам, працівникам та іншим зацікавленим сторонам, а також економіці загалом.
З урахуванням Директиви ЄС 2019/1023 та КУзПБ під час з’ясування органами управління боржника питання щодо ініціювання процедури превентивної реструктуризації мають бути досліджені:
- перспективи виконання плану реструктуризації та відновлення платоспроможності;
- чи буде дотримано баланс інтересів боржника, працівників боржника, кредиторів;
- період виникнення заборгованості.
Суб’єкти, які можуть ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації
У разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації мають кредитори за зобов’язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника.
Виникає запитання, як про вказану інформацію, зокрема про загрозу неплатоспроможності, можуть дізнатися кредитори та представник працівників.
ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємства зобов’язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їхню вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом.
Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. Підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Варто зазначити, що Директива ЄС 2019/1023 містить багато положень, які спрямовані на забезпечення захисту прав працівників, що частково знайшло відображення в КУзПБ, відповідно до якого не можуть бути предметом превентивної реструктуризації вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами з боржником, щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Підсумовуючи, слід зазначити, що запровадження процедури превентивної реструктуризації в Україні покликане першочергово зберегти суб’єкти господарювання, відновити платоспроможних боржників, які внаслідок війни або релокації виробничих потужностей із зони активних бойових дій зазнали фінансових труднощів, допомогти зберегти робочі місця, що в перспективі матиме позитивні наслідки для кредиторів і країни загалом.
Попри те, що положення КУзПБ щодо превентивної реструктуризації набувають чинності 1 січня 2025, ефективність запровадження відповідної процедури наразі багато в чому залежить від Міністерства юстиції України, яке має забезпечити надання інформації про доступні інструменти системи раннього попередження неплатоспроможності, методичних рекомендацій, розробити типові документи, які є необхідними на етапі ініціювання процедури превентивної реструктуризації.