Нормативну регламентацію питань, пов'язаних з доменними іменами, в Україні не можна назвати досконалою. Вона обмежується лише Законом України «Про телекомунікації» і «Правилами забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах», затвердженими постановою КМУ № 373 від 29.03.2006 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Поняття домену визначене в Законі України «Про телекомунікації» як частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Проте жодним нормативно-правовим актом не врегульовано процедуру делегування доменних імен. Такі правила відображені в «Регламенті особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA» та «Регламенті публічного домену», які розроблені безпосередньо адміністратором домену .UA ТОВ «Хостмайстер», а також у «Правилах реєстрації і користування доменними іменами в домені .УКР».
Можливо, саме недостатнім нормативним регулюванням можна пояснити велику кількість доменних спорів в Україні. Взагалі для позначення правопорушень, які виникають у сфері доменних імен, існує міжнародний термін «кіберсквотинг», якому властиві наступні ознаки:
• діяльність особи в мережі Інтернет має бути спрямована на реєстрацію певного позначення —доменного імені;
• дії особи, спрямовані на реєстрацію відповідного доменного імені, мають бути неправомірними (здійснюватися за відсутності будь-яких прав на відповідне ім'я);
• дії такої особи мають бути умисні та спрямовані або на отримання прибутку від можливого перепродажу зареєстрованого доменного імені, або на привернення уваги до ресурсу, який ідентифікується з відповідними доменним ім'ям, або ж на заподіяння репутаційної шкоди конкуренту шляхом розміщення недостовірних (негативних) відомостей на ресурсі.
Якщо ви зіткнулися з кіберсквотингом, для захисту порушених прав інтелектуальної власності можете обрати один з наступних механізмів:
1. Переговори або медіація
Та як свідчить практика, у доменних спорах цей механізм не є достатньо дієвим і не призводить до відновлення порушених прав.
2. Звернення до Арбітражного суду із застосуванням процедури «Єдиної політики вирішення спорів про доменні імена» (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy, UDRP)
Варто зазначити, що домен .UA не входить до переліку доменів, стосовно яких може застосовуватись процедура UDRP. У свою чергу, «Правила реєстації і користування доменними іменами в домені .УКР» передбачають можливість звернення до Комісії з досудового вирішення доменних спорів, яка створюється адміністратором домену .УКР, із застосуванням порядку досудового вирішення доменних спорів, який розроблений з використанням основоположних принципів і засад процедури UDRP.
3. Звернення до суду
Обираючи цей механізм, необхідно, перш за все, визначитися з підвідомчістю та підсудністю спору. Для цього необхідно визначити коло учасників судового процесу. Фактично в реєстрації доменного імені в домені .UA беруть участь 3 особи: реєстрант, реєстратор і адміністратор. Організацією, уповноваженою на здійснення функцій адміністратора в Україні в домені .UA, є товариство з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер», яке діє на підставі договору з корпорацією ICANN (інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів). Реєстраторами, у свою чергу, виступають суб'єкти господарювання, які діють на підставі договорів з адміністратором та виконують функції посередника між адміністратором та реєстрантом.
Найскладнішим є встановлення саме реєстранта доменного імені. У разі, якщо реєстрантом виступає юридична особа, відповідні дані можна встановити за допомогою, зокрема, бази who.is. Цей сервіс є джерелом публічної інформації, яка доступна через мережу Інтернет на веб-сайті адміністратора доменної зони com.ua ТОВ «Хостмайстер». Та якщо реєстрантом є фізична особа, зважаючи на вимоги законодавства про захист персональних даних, відомості про неї мають обмежений доступ. Наприклад, у базі who.is відомості про такого реєстранта надаються в знеособленому вигляді. При цьому непоодинокими є випадки, коли доменне ім'я реєструється на осіб, які фактично не існують.
Належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Таким чином, визначивши коло осіб, які будуть залучені до участі в справі, необхідно встановити їх процесуальний статус. Як вбачається з усталеної судової практики, належним відповідачем у таких спорах є саме реєстрант відповідного доменного імені.
Досить часто позивачі зазначають як співвідповідачів адміністраторів доменів. Це виглядає не зовсім логічним з огляду на те, що дії адміністратора є похідними від дій осіб, які безпосередньо використовують доменне ім'я. Тому доречним вбачається залучати адміністратора в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Що стосується залучення реєстратора як відповідача в доменному спорі, така судова практика непоодинока, особливо у випадках, коли заявляються вимоги про переделегування доменного імені.
Особливу увагу також слід приділити формулюванню позовних вимог. На практиці позивачами висуваються досить різноманітні вимоги, та усталена судова практика свідчить про те, що способом захисту, який відповідатиме нормам матеріального та процесуального права, буде саме заборона використання в доменному імені знаку для товарів і послуг або комерційного найменування.
Окрім того, для повного відновлення порушених прав та інтересів позивача доречним вбачається пред'явлення позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, а саме припинити делегування доменного імені, в якому протиправно використовується об'єкт права інтелектуальної власності, та перереєструвати (передати) доменне ім'я на позивача. Про можливість пред'явлення саме таких позовних вимог свідчить судова практика, наприклад, постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 р. у справі № 910/17738/18.
Незалежно від того, який саме спосіб захисту буде обрано, необхідно, перш за все, зібрати доказову базу, яка буде свідчити про те, що дійсно має місце порушення прав інтелектуальної власності, і що саме позивачеві належить право використання знаку для товарів і послуг або комерційного найменування. У протилежному випадку в задоволенні позовних вимог буде відмовлено.