На сайті Федерації професійних спілок України з'явився проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників на своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати». Цей законопроєкт містить ряд змін, що стосуються заробітної плати та відповідальності за порушення строків її виплати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Зазнала змін ст. 175 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за невиплату заробітної плати, пенсії, стипендії чи інших установлених законом виплат. Порівняно з попередньою редакцією статті кримінальна відповідальність посилена — тепер розмір штрафу за такий злочин буде складати від 400 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Новим є й те, що штраф буде застосований за кожного працівника, у якого є заборгованість по зарплаті. Крім того, зі статті виключена умова, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до моменту притягнення до неї погасить заборгованість по заробітній платі, пенсії чи стипендії. Вважаємо, що посилення кримінальної відповідальності має позитивно вплинути на динаміку погашення заборгованості по заробітній платі.
2. Внесені зміни щодо строків виплати заробітної плати, надана можливість виплачувати її за період відпустки не лише до початку відпустки, а й у інший строк, про який домовляться сторони, наприклад, у період відпустки.
3. Виключені положення про індексацію заробітної плати у зв’язку з її затримкою. Очевидно, що індексація не була дієвим інструментом захисту права працівників та своєчасну виплату заробітної плати та вносила складність в її нарахування.
4. Дуже цікавими є ще два запропоновані нововведення. По-перше, пропонується встановити пеню за затримку виплати заробітної плати. Якщо така затримка складає більше 15 календарних днів, по закінченню місяця, за який здійснюється виплата, роботодавець зобов’язаний сплатити працівникові пеню в розмірах та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки Національного банку України у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки.
Ідея використовувати розвинений інструментарій цивільного законодавства для регулювання трудових відносини не нова, такі зміни пропонувались і раніше. На сьогодні законодавство дозволяє застосовувати Цивільний кодекс до регулювання трудових відносин за аналогією, якщо в трудовому праві відсутні необхідні норми, але судова практика в таких питаннях вкрай обережна. Тим більше, що існував механізм індексації заробітної плати, що унеможливлював застосування норм цивільного законодавства за аналогією.
Очевидно, проблемним моментом буде визначення розміру пені в трудовому або колективному договорі, оскільки сторони навряд чи зможуть про це домовитись. Також видається, що стягнути пеню працівник зможе лише в судовому порядку після звільнення, оскільки важко уявити виплату роботодавцем пені під час затримки поточної заробітної плати і погашення такої заборгованості.
5. Крім того, законопроєктом пропонується ввести в законодавство додатковий захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати. Зокрема, у разі затримки заробітної плати більш ніж на 15 днів пропонується після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, надати працівнику право тимчасово припинити виконання роботи за весь час затримки, письмово попередивши роботодавця про такий намір не пізніше, ніж за 2 дні. У цьому разі працівник звільняється від необхідності виконувати свої обов’язки та має право не з’являтись на робочому місці. Виконання працівником роботи поновлюється наступного дня після повного виконання роботодавцем своїх зобов’язань з виплати заробітної плати та письмового інформування про це працівника. Тимчасове припинення виконання роботи не може бути підставою для відсторонення працівника або притягнення до дисциплінарної відповідальності. Не допускається тимчасове припинення працівником виконання своєї роботи, якщо це створює загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, а також у разі оголошення надзвичайного чи військового стану.
Запропоновані зміни не є новими і часто пропонувались для внесення. У деяких країнах такий механізм впроваджений і успішно діє. В теорії трудового права такі дії відносять до самозахисту трудових прав, який реалізується безпосередньо працівником.
Видається доцільним закріпити в трудовому законодавстві як сам термін «самозахист трудових прав», так і право працівника на самозахист. Це допоможе адекватно й оперативно реагувати на незаконні дії роботодавця та інші обставини, що можуть спричинити негативні наслідки та порушують права й інтереси працівника.
Потрібно чітко регламентувати умови здійснення самозахисту, порядок та наслідки його здійснення, відповідальність роботодавця за перешкоджання працівникам у реалізації ними права на самозахист трудових прав.