«Мамо, коли ти будеш удома?» — це запитання чують усі жінки, які працюють, без різниці, на якій роботі та за якою професією. Материнство — це також робота, навіть більш виснажлива за звичайну. Держави вживають заходів, змінюють законодавство для спеціального захисту жінки-матері і врівноваження професійних і сімейних обов’язків жінок і чоловіків. Мета — чоловіків потрібно заохочувати брати на себе рівну частину сімейних обов'язків, що забезпечить участь жінки і чоловіка в трудових відносинах на рівних умовах та за рівних можливостей і не допускатиме дискримінації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не останню роль у захисті інтересів жінок відіграє Міжнародна організація праці, за позицією якої саме політика країн щодо врегулювання трудових і сімейних відносин сприяє реалізації основоположних прав жінок у рамках дотримання права людини на життя, вільне від дискримінації та переслідувань, а також прав дітей на дбайливе ставлення обох батьків, які в однаковій мірі несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини.
У 1999 р. Україна ратифікувала конвенцію Міжнародної організації праці № 156 «Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов'язками», метою прийняття якої стали:
- усвідомлення необхідності зміни традиційної ролі як чоловіків, так і жінок у суспільстві й у сім’ї;
- необхідність поліпшити становище трудящих з сімейними обов’язками прийняттям заходів, що відповідають їхнім особливим потребам, спрямованих на поліпшення становища трудящих взагалі.
Згідно ст. 3 згаданої конвенції, для забезпечення рівності ставлення і можливостей трудящих чоловіків і жінок одна з цілей національної політики кожного члена Організації полягає в тому, щоб особи з сімейними обов'язками, котрі виконують або бажають виконувати оплачувану роботу, могли здійснювати своє право на це, не зазнаючи дискримінації, і, наскільки це можливо, гармонійно поєднуючи професійні й сімейні обов'язки.
Якщо коротко, дитині потрібен батько, а жінці буде набагато легше з чоловіком, який буде дбайливим батьком і нагадуватиме дитині, що вона важливіша за все, в т.ч. за роботу.
Практика розвинутих країн
З позиції поєднання роботи з материнством цікавим є досвід розвинутих країн, які на законодавчому рівні скоротили тривалість робочого часу працівників у своїх країнах, в т.ч. для надання їм можливості виконувати сімейні обов’язки з виховання дітей. Як результат, продуктивність праці не знизилась, а працівники стали більш щасливими і здоровими.
Кожний член Міжнародної організації праці, що ратифікував конвенцію № 47 про скорочення тривалості робочого часу до 40 годин на тиждень, заявив про своє схвалення принципу 40-годинного робочого тижня, застосованого таким чином, щоб не спричинити зниження рівня життя працівників. Ця конвенція була підписана аж у 1935 р. і, напевне, скоро прийде час для її перегляду, враховуючи, що набагато більше жінок почали працювати нарівні з чоловіками і набагато більше дітей потребують належного догляду.
Аналізуючи дані, опубліковані Організацією економічного співробітництва та розвитку, можна побачити, що робочий час в Україні значно перевищує середню тривалість робочого тижня в інших європейських країнах. В Україні нормальною тривалістю робочого часу на тиждень вважається 40 годин, а от, наприклад, в Австрії люди працюють 35,7 години на тиждень, в Данії — 33,1, у Франції — 37,3, у Німеччині — 35, в Нідерландах — 29,3, у Великобританії — 36,6 години. У розвинутих країнах особлива увага приділяється підтримці балансу між роботою та особистим життям людини, і це важливо. Щастя на роботі та час на щастя в сім’ї з дитиною є тією самою стратегією успіху для успішної жінки.
Місія можлива
Знайти баланс між роботою та особистим життям — надскладне завдання для адвоката. В Україні про нормований робочий день судового юриста, незалежно від статі, можна тільки мріяти. Виїжджаючи на роботу, я, як і більшість колег, котрі працюють у практиці вирішення спорів, точно знаю, що вдома буду пізно. Специфіка мого напряму практики — гучні адміністративні і трудові спори. Лише протягом минулого року я захищала в суді інтереси українських національних виробників по результатам трьох антидемпінгових розслідувань, проведених Міністерством економіки України.
Судові справи щодо оспорювання рішень міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгового мита є складною категорією справ, адже потребують багато часу не тільки на опрацювання колосального переліку документів та розробку правової позиції захисту інтересів клієнтів. Наприклад, нам довірились і захистили свої інтереси виробники цементу в Україні — ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна», ПрАТ «Кривий Ріг Цемент», ПАТ «Подільський цемент», ПрАТ «Івано-Франківськцемент», виробник газобетону ТОВ «Аерок» та Всеукраїнська асоціація виробників автоклавного газобетону, виробник сталевих кріплень ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів».
У плані навантаження останні 12 місяців були найбільш напруженими за 15 років моєї роботи в «Ілляшев та Партнери». Однак, оглядаючись на пройдений шлях, можу констатувати, що «турборежим» на роботі не вплинув на життя нашої родини. Навпаки, материнство та пов’язані з ним додаткові обов’язки і навантаження допомогли мені розкрити свій потенціал та зробити кар’єру у компанії-лідері судової практики в Україні.
Ключові складові мого особистого шляху — це підтримка колег і родини та, як не дивно, додаткова мотивація, що, впевнена, притаманна усім молодим мамам.
По-перше, материнство загартовує. З появою дитини я стала більш стійкою, рішучою і витривалою, а тому й більш ефективним працівником на роботі. Материнство розвиває творчий потенціал, який не є зайвим для адвоката, адже фактично допомагає дивитись на звичні речі під іншим кутом. Планування завдань та їх виконання стало легшим, а тайм-менеджмент вийшов на рівень підсвідомості.
По-друге, сам роботодавець зацікавлений у тому, щоб його працівники незалежно від статі були максимально ефективні, а отже, реалізовані як на роботі, так і в особистому житті. Підтримка work-life balance співробітників з боку роботодавця — основна ознака здорової корпоративної культури та, як наслідок, високої лояльності співробітників до компанії.
По-третє, віра сім’ї та впевненість дитини, що мама найкраща, мотивують. Зі свого досвіду можу впевнено стверджувати: юристці, яка хоче реалізуватися у професії та зробити успішну кар’єру, у жодному разі не варто жертвувати заради цього особистим життям чи обирати між роботою і родиною. Будучи мамою і адвокатом, я не розділяю материнство з роботою, а поєдную, адже разом зі мною — моє натхнення, яке штовхає мене своєю вірою тільки вперед: мама зможе все!