22 лютого 2024 року Верховна Рада прийняла, а Президент України підписав два закони, які суттєво змінюють регулювання ринків капіталу та товарних ринків:
- Закон України №3585-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках» (далі – Закон №3585-IX) – стосується інституційних змін у діяльності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та покликаний «оновити» фондовий ринок;
- Закон України №3586-IX «Про аграрні ноти» – запроваджує новий цінний папір (аграрну ноту) для залучення інвестицій в сільське господарство.
Обидва закони вносять зміни до Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Проте зміни неузгоджені між собою, що створює певні юридичні колізії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Двічі скасована норма
Обидва закони містять положення про виключення статті 196 ЦК України. Вочевидь, можна говорити про помилку та недогляд команд, які розробляли законопроєкти. Але спробуємо розібрати цю юридичну колізію.
Стаття 196 ЦК України буде виключена на підставі того закону, який набере чинності раніше.
Цим законом буде Закон №3585-ІХ, який набере чинності через один місяць із дня його опублікування. Опублікування в газеті «Голос України» відбулось 27.03.2024. Тобто з 27.04.2024 закон набуває чинності, а стаття 196 ЦК України з цієї дати виключається.
Закон про аграрні ноти було опубліковано в газеті «Голос України» раніше – 07.03.2024, – але набирає чинності він лише з 01.01.2025. Цікава виходить ситуація: офіційно ми вперше дізнались про виключення статті 196 ЦК України саме із Закону про аграрні ноти, але фактичне виключення норми відбудеться на підставі Закону №3585-ІХ. Тобто на момент набуття чинності Закону про аграрні ноти статті 196 в ЦК України вже не буде.
Про що ж йдеться у статті 196 ЦК України, яку депутати так прагнуть виключити? Ця стаття має назву «вимоги до цінного паперу» та складається з двох частин.
У першій частині йдеться про те, що обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Можливо, скасування цієї норми покликане лібералізувати правове регулювання цінних паперів та дозволити, наприклад, НКЦПФР встановлювати вимоги до форми та реквізитів цінних паперів на підставі власних нормативних актів, а не лише на підставі закону.
Друга частина норми встановлює правило, що документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. На сьогодні це правило можна вважати застарілим, адже частина цінних паперів існує в бездокументарній (електронній) формі, тоді як історично вони мали виключно документарну форму та посвідчували права лише при пред’явленні оригіналу.
Помилка із подвійним виключенням норми є не поодинокою, а є комплексною, оскільки і Закон України про аграрні ноти, і Закон №3585-ІХ також дублюють зміни до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» в частині:
- пункту 59 частини першої статті 2 щодо строку обігу емісійних цінних паперів;
- частини шостої статті 27 щодо особливостей емісії депозитних сертифікатів банків;
- частини четвертої й п’ятої статті 92 щодо емісії депозитних сертифікатів банків;
- щодо доповнення пункту 4 до частини другої статті 97.
Що є цінним папером?
Наступна колізія стосується змін до частини першої статті 194 ЦК України, де міститься визначення цінного паперу. Законодавець хоче викласти цю норму в новій редакції та змінити поняття цінного паперу. Але річ у тім, що Закон про аграрні ноти та Закон №3585-ІХ визначають цінний папір по-різному. Отже, тут відбувається не накладка, як у випадку вище, а послідовна зміна норми.
Згідно з чинним визначенням, цінний папір – це документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам
З 27.04.2024, коли набере чинності Закон №3585-ІХ, ЦК України визначатиме цінний папір як документ (електронний документ), що посвідчує майнові та інші права його власника, які виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного папера), та має грошовий вираз.
Однак редакція статті 194 ЦК України проіснує менш як 8 місяців, адже з 01.01.2025 набуде чинності Закон про аграрні ноти та визначення цінного паперу знову зазнає змін: цінний папір як об’єкт цивільних прав, форма існування якого встановлюється законом, посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) та особи, яка має права на цінний папір, передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі іншим особам прав на цінний папір та прав за цінним папером або обмеження такої можливості у випадках та порядку, передбачених законом.
Визначення цінного паперу, яке пропонується в Законі №3585-ІХ, виглядає досить сумнівним. Розуміння цінного паперу як об’єкту цивільних прав, а не як «документу», виглядає більш виправданим та узгоджується із виключенням статті 196 з ЦК України, про що зазначено вище. Дивним також виглядає запропоноване у новому визначенні співвідношення документа, що посвідчує права власника цінних паперів із правочинами із яких виникають ці права. До чого тут правочини?
Різні підходи втілились не тільки у змінах до ЦК України, але й до статті 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», що лише поглиблює проблему неузгодженості двох законів.
Важливо інше: навряд творці Закону №3585-ІХ надавали нове визначення цінного паперу тимчасово, знаючи, що воно проіснує до 01.01.2025. Отже, маємо різні підходи різних команд до розуміння, що таке цінний папір та факт неузгодженості між ними.
Як бути з цією колізією? Одразу спадає на думку ідея про внесення змін до одного з нових законів, аби скасувати дублюючі норми. Але враховуючи те, як зараз працює Верховна Рада, навряд чи потрібно на це сподіватись. Висока ймовірність, що все залишиться як є і ЦК України зазнає послідовних змін до статті 194.
Законність змін
Наведені вище колізії є чимось більшим, аніж недоліки юридичної техніки, і тому є неприпустимими, особливо якщо вони стосуються основного акту цивільного законодавства – Цивільного кодексу України.
Необхідно зауважити, що згідно зі статтею 4 ЦК України, зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України. Як бачимо, депутатів це правило не спинило, а ЦК України містить непоодинокі випадки, коли норми були внесені чи змінені не законом про внесення змін до Цивільного кодексу України, а іншим законами.
Можна зрозуміти, що поспіх із прийняттям тих чи інших законів може бути вимушеним, продиктованим зобов’язаннями держави щодо виконання програми євроінтеграції, необхідністю отримання фінансової допомоги від міжнародних партнерів тощо. Але ж, який би не був політичний тиск, дотримання законності є непорушним правилом діяльності законодавчого органу, і депутатам не потрібно про це забувати.