13.01.2016 р. судова палата у цивільних справах Верховного Суду України прийняла постанову у справі №2925цс15. Ця справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, а Верховний суд затвердив правовий висновок щодо застосування положень про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суть спору зводилася до того, що позивач просив припинити його право власності на 1/3 частини 2-кімнатної квартири, якою він не користується, та зобов’язати двох інших співвласників виплатити йому грошову компенсацію.
У своєму висновку Верховний Суд, по суті, визначив обставини, які мають бути досліджені судом при визначенні можливості присудження грошової компенсації від інших співвласників позивачу, який має намір відмовитися від права власності на свою частку у майні. При цьому, суд розмежував випадки застосування ст. 364 і 365 Цивільного кодексу України (ЦКУ). Зокрема, у випадку, коли сам співвласник має намір відмовитися від своєї частки у майні, застосуванню підлягає саме ст. 364, а не 365 Цивільного кодексу.
Незважаючи на те, що цей висновок все ж встановлює певні орієнтири у застосуванні норм про спільну часткову власність, після нього залишається більше питань, ніж відповідей. Зокрема, у справі, яка розглядалась, позивач ставив питання саме про примусове присудження йому грошової компенсації від інших співвласників. Хоча й ст. 358 та 364 ЦКУ обидві передбачають присудження такої компенсації, вони містять дещо різні формулювання. Так, у ч. 3 ст. 358 ЦКУ йдеться про право співвласника вимагати від інших співвласників відповідної грошової компенсації у разі неможливості ним здійснювати володіння та користування його часткою. Натомість, у ч. 2 ст. 364 ЦКУ йдеться про право співвласника на одержання грошової або матеріальної компенсації у разі неможливості виділення частки. Тобто ст. 358 ЦКУ передбачає саме право вимагати отримання такої компенсації, у той час як ст. 364 ЦКУ містить дещо інше формулювання про право на її отримання. У цьому контексті було б доцільним отримати роз’яснення від Верховного Суду України в частині співвідношення наведених норм та можливості їх одночасного застосування.
Окрім того, у цих статтях йдеться про дещо різні ситуації. У ст. 358 ЦКУ мова йде про здійснення спільної часткової власності, водночас, у ст. 364 ЦКУ регламентовано порядок виділення частки з майна, що є у спільній частковій власності. У такому випадку постає питання: як саме мають доводитися вимоги особи про присудження їй матеріальної компенсації за її частку у майні? Іншими словами, якщо вимога сформульована за ст. 358 ЦКУ, тоді позивач має доводити неможливість користування своєю часткою, у той час як за ст. 364 ЦКУ особа має довести неможливість виділення належної їй частки.
Можливо, до вимог за ст. 364 ЦКУ положення ст. 358 ЦКУ застосовуються за аналогією, однак відповіді на це питання у Постанові Верховного Суду, на жаль, немає. У будь-якому випадку, на наше переконання, висновки Верховного Суду з подібних питань мають містити дещо ширше тлумачення норм, які неоднаково застосовуються, та відповідати на якомога більше запитань, які виникають та/або можуть виникнути при розгляді аналогічних справ.