В умовах воєнного стану українські сім’ї потерпають від криз, які супроводжуються проживанням у різних містах та навіть країнах, розлученнями та виникненням спорів щодо місця проживання, виховання та утримання дітей.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На сьогодні окремою категорією сімей є родини, де один із членів є військовослужбовцем, що породжує додаткові питання при проходженні процедур припинення шлюбних відносин, врегулювання питань опіки над дітьми та аліментів.
Для прикладу наведу особливості, які супроводжують процес розірвання шлюбу у сім’ї, в котрій є неповнолітні діти, дружина з дітьми перебувають за кордоном через війну, а чоловік — військовослужбовець.
Перед командою AGA Partners було поставлено задачу супроводити процедуру розірвання шлюбу одночасно із підготовкою нотаріальних договорів про місце проживання, участь у вихованні та утриманні (аліменти) дітей та поділу майна подружжя. Для учасників процесу складність, з їх погляду, полягала у тому, що дружина не матиме змоги приїхати в Україну для підписання та посвідчення договорів у нотаріуса. Своєю чергою, чоловік не мав змоги виїхати за кордон, зважаючи на проходження військової служби.
Так само подружжя не мало змоги взяти особисту участь у процесі розірвання шлюбу судом, бути присутніми під час судових засідань.
Таких ситуацій наразі величезна кількість, в окремих випадках військовослужбовці мають певні обмеження навіть прибути до нотаріуса на території України, зважаючи на характер проходження військової служби.
Втім, алгоритм дій, який є застосовним та був успішно втіленим у цій ситуації, полягав у наступному.
По-перше, розірвання шлюбу було запропоновано здійснити на підставі спільної заяви подружжя, яке має дітей, про розірвання шлюбу. Цей варіант був найбільш застосовним для ситуації у парі, оскільки: (1) подання такої заяви може здійснюватися виключно адвокатами. При цьому співпраця з правником може бути оформлена із будь-якої точки світу, шляхом підписання договору про надання правової допомоги, який не потребує нотаріального посвідчення; (2) пара мала намір укласти договір про місце проживання, участь у вихованні та утриманні дітей, а це дозволяє розірвати шлюб на підставі спільної заяви подружжя, яке має дітей. Водночас, хоча ця процедура і передбачає звернення до суду, втім розгляд справи відбувається набагато швидше, дозволяє завершити процедуру розлучення приблизно впродовж двох місяців; (3) чоловік мав змогу прибути до нотаріуса на території України, що вимагало організації процесу видачі довіреності для укладення договорів виключно від дружини.
По-друге, підготовка договорів про місце проживання, участь у вихованні та утриманні дітей, а також поділу майна подружжя здійснювалася у віддаленому режимі. Це стало можливим зважаючи на те, що переговори між подружжям мали мирний характер, комунікація у парі здійснювалася із залученням адвокатів з обох сторін та включала листування за допомогою електронної пошти із додатковими обговореннями окремих положень договорів у режимі відеоконференцій у месенджерах.
Після погодження усіх умов договорів було підготовлено проєкти довіреностей для дружини, які надавали повноваження її адвокатам на території України підписати від її імені договір про місце проживання, участь у вихованні та утриманні дітей та договір про поділ майна подружжя.
Непоодинокими є випадки, коли подружжя не обізнане про те, що має право здійснювати підписання таких угод саме на підставі довіреності. Виключенням угод, що виникають із сімейних відносин, які не можуть бути укладені представником на підставі довіреності, є шлюбний договір, про що зроблено відповідний висновок Верховним Судом.
Втім, важливою складовою довіреності, на підставі якої представник має право укласти договір про місце проживання, участь у вихованні та утриманні дитини (так само як і договору про поділ майна подружжя), є відображення повного тексту договору, який укладатиметься. Ця теза має підґрунтям практичний досвід та сформована на основі аналізу ризиків, які можуть надалі виникнути при конфлікті між сторонами.
Адже, уявімо, що договір про поділ майна подружжя було підписано адвокатом дружини на підставі довіреності, яка надавала повноваження на укладення «будь-яких договорів, в тому числі договору про поділ майна подружжя» без зазначення змісту такого договору. Надалі може виникнути ситуація, за якої дружина гіпотетично може ініціювати спір щодо оскарження такого договору, мотивуючи це тим, що зміст договору не відповідав її інтересам та помилково був підписаний її адвокатом без достатніх для того повноважень. Водночас у разі, якщо довіреність містить повноваження на укладення «договору про поділ майна подружжя наступного змісту …» і далі зміст договору, такі ризики мінімізовані.
Надалі після того, як дружиною буди видані довіреності (по одній для кожного правочину), адвокатами було роз’яснено необхідність їх легалізації (проставлення апостиля) та їх перекладу на українську мову на території України. Переклад є необхідним у частині написів іноземною мовою, які містить довіреність, а також апостилю.
Після видачі довіреностей дружиною за кордоном та проставлення апостиля на них, вони були надіслані в оригіналі адвокатам на території України, що уможливило подальше підписання договорів, які стосуються дітей та майна подружжя.
Далі адвокатами сторін було підготовлено спільну заяву подружжя, яке має дітей, про розірвання шлюбу та самостійно, без участі подружжя, подано до суду. Розгляд справи про розірвання шлюбу здійснювався без особистої участі чоловіка та дружини, виключно за участі їх адвокатів.
Після спливу місячного строку з дати подання цієї заяви до суду, шлюб між сторонами було розірвано. Ще через місяць рішення набрало чинності та було передано адвокатами сторін до відділу РАЦС для проставлення відмітки про розірвання шлюбу у реєстрі актів цивільного стану.
Для дружини додатково було одержано рішення суду про розірвання шлюбу для проставлення апостиля та здійснено його легалізацію та переклад для використання за кордоном.
Отже, попри перебування дружини та дітей за кордоном, а також проходження військової служби чоловіком у ЗСУ, між сторонами не тільки було розірвано шлюб у судовому порядку без їх особистої участі, а й укладено договори, які стосуються прав та інтересів їхніх дітей і майнових питань.
Загалом, попри те, що ця процедура є доволі швидкою, вона потребує кропіткої підготовки та злагодженої взаємодії між адвокатом та клієнтом, що досягається шляхом конструктивної комунікації між усіма учасниками процесу.