У повсякденному житті ми повсякчас стикаємося з рекламою. Без перебільшення можна сказати, що ми просто оточені нею! Вона вітає нас з рекламних банерів, лунає з радіоприймачів та телеекранів, ми навіть бачимо її у соціальних мережах, якими користуємось. Але так чи інакше, кожен вже з власного досвіду зрозумів, що далеко не вся реклама є чесною і корисною. Тож що ми маємо знати про рекламу, коли обираємо, зокрема, фінансову послугу? Саме час розібратись з правовими аспектами цього питання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зараз питання реклами фінансових послуг стає як ніколи актуальним не тільки для споживачів, але й для самих рекламодавців — банків та небанківських фінансових установ. Адже вже ні для кого не секрет, що діяльність небанківських фінансових установ, як і банків, зараз пильно контролюється новим регулятором — Національним банком України (далі — НБУ), який перейняв на себе у т. ч. повноваження щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. 20.09.2019 р. був прийнятий Закон України №122‑IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» (далі — Закон №122‑IX), згідно положень якого НБУ було наділено відповідною функцією. Інша складова функцій нагляду в частині дотримання суб'єктами господарювання, що надають фінансові послуги, вимог законодавства про захист економічної конкуренції залишається за Антимонопольним комітетом України.
Отже, що контролюється зараз? Які вимоги висуває законодавець до фінансових установ при здійснення ними рекламування своїх послуг? На що саме звертає особливу увагу контролюючий орган? Коротко опишу загальні вимоги та зміни, які відбулися.
Законодавчі вимоги до реклами фінансових послуг зазнали суттєвих змін у зв'язку з прийняттям 20.09.2019 р. все того ж Закону №122‑IX, який змінив у т. ч. Закони України «Про рекламу» №270/96‑ВР від 03.07.1996 р. та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664‑III від 12.07.2001 р. Основоположною зміною є введення такого поняття, як «добросовісність», а точніше, «недобросовісність» та її недопущення в рекламі по відношенню до клієнтів фінансових установ. Відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про рекламу», «недобросовісна реклама у сфері фінансових послуг забороняється». Введення такого поняття обіцяє всім споживачам фінансових послуг світле майбутнє, запевняючи, що віднині (з дати введення в дію цих змін, 19.01.2020 р.) вони не будуть введені в оману недобросовісною рекламою, а умови надання фінансових послуг стануть для них прозорими і зрозумілими (навіть для геть необізнаного споживача).
Однак що це поняття несе фінансовим установам, які ставлять собі на меті надавати якісні фінансові послуги та слідувати букві закону у рекламуванні послуг, що ними надаються? Звернемось до положень законодавства, де визначаються відповідні зміни.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», «недобросовісною рекламою є реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження». А у випадку рекламування саме фінансових послуг недобросовісною рекламою вважається:
- реклама фінансових послуг без набуття особою, що їх надає, статусу фінансової установи чи без одержання нею відповідного дозволу або ліцензії, якщо законом для провадження діяльності з надання таких послуг передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання відповідного дозволу або ліцензії;
- реклама фінансових послуг, надання яких на території України заборонене законом;
- реклама фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг відсутня або:
– зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначена назва фінансової послуги, що рекламується;
– оголошується більш як на 25 відсотків швидше за оголошення назви фінансової послуги, що рекламується;
– зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначене найменування фінансової установи, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги);
– зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначений знак для товарів і послуг (торговельна марка), що використовується фінансовою установою, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги та найменування фінансової установи);
– зазначається у спосіб, який ускладнює її візуальне сприйняття;
- інша реклама у сфері фінансових послуг (у т. ч. реклама фінансової послуги), яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до Закону України «Про рекламу». (ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про рекламу»).
З зазначених критеріїв визначення недобросовісної реклами питання виникає лише до останнього абзацу, адже критерії оцінки складності візуального сприйняття реклами оцінити дуже складно. Більше того, законодавець уточнює, що «перелік ознак, які можуть свідчити, що спосіб викладення інформації про умови надання фінансових послуг ускладнює її візуальне сприйняття, визначається органом, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг» (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про рекламу»).
Саме тут для фінансової установи і починається найскладніше. Рекламодавцю кожного разу потрібно самостійно визначити зрозумілість, легкість візуального сприйняття реклами та доступність викладення інформації про умови надання послуг. Перелік таких ознак контролюючим органом не окреслений. Отже, у кожному такому випадку реклама може оцінюватись суб'єктивно, що для рекламодавця несе певний ризик отримання негативного судження з боку контролюючого органу.
Що ж стосується вимог до реклами споживчих кредитів, то у цьому випадку визначається, що реклама споживчого кредиту, яка містить інформацію про процентну ставку чи будь-які дані, що стосуються загальних витрат за кредитом, додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, обов'язково повинна містити стандартну інформацію про кредит.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» №1734‑VIII від 15.11.2016 р., у стандартній інформації визначаються:
1) максимальна сума, на яку може бути виданий кредит;
2) реальна річна процентна ставка;
3) максимальний строк, на який видається кредит;
4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстрочкою або розстрочкою платежу — розмір першого внеску.
До реклами споживчих кредитів, зокрема стандартної інформації у такій рекламі висуваються ті самі вимоги щодо способу викладення інформації: вона повинна бути зрозумілою і точною та не вводити споживача в оману. «Якщо стандартна інформація викладається в письмовому вигляді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами» (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування»).
Інша визначальна вимога до реклами споживчого кредиту обмежує рекламодавця у можливості окреслення додаткових переваг, таких як можливість отримання кредиту без надання довідки про доходи та кредиту, у якому наявний пільговий (дисконтний) період нарахування відсотків. Адже «у рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється зазначати, що споживчий кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності споживача (позичальника), або що кредит є безпроцентним чи надається під нуль процентів, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію» (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування»).
Слід розібратись, яку мету ставив законодавець, передбачаючи таку норму. Очевидно, надати споживачу можливість реально оцінити переваги чи недоліки послуги, що надається, і не бути обманутим чи, точніше кажучи, осліпленим привабливими та водночас неоднозначними її умовами. Водночас для рекламодавця це створює певні перепони у просуванні своїх послуг, оскільки саме пільгові (дисконтні) періоди, різноманітні акції та особливі пропозиції розробляються з метою зацікавлення споживача. Вони не спрямовані на введення в оману, а дійсно по факту пропонують отримання кредиту, наприклад, під 0,01% на місяць за умови вчасного повернення коштів по завершенню визначеного пільгового періоду. Може бути навіть так, що споживач, який потребує отримання такої фінансової послуги на короткий строк, не матиме можливості оцінити переваги одного надавача послуг порівняно з іншим, який надає можливість отримати послугу за пільговою ставкою, але не має можливості зазначити таку інформацію у рекламі.
Розглядаючи вимоги до рекламування саме фінансових послуг, не слід забувати і про загальні вимоги, які передбачає законодавець до реклами в цілому. При створенні реклами, окрім іншого, слід керуватися принципами законності, точності, достовірності, недопущення завдання споживачеві шкоди, порушення принципів етичності, гуманності, моральних норм та пристойності, а також в обов'язковому порядку враховувати особливу чутливість до реклами дітей.
Піднята вище тема акційних пропозицій відсилає нас до вимог, які висуваються до реклами акцій. Відповідно до загальних вимог до реклами, які містяться у ст. 8 Закону України «Про рекламу», зокрема її ч. 3, передбачене обов'язкове інформування споживача про строки та місце проведення акцій з посиланням на джерело, де можна ознайомитися з правилами та всіма умовами їх проведення.
Хочеться також звернути увагу, що реклама може бути різною. Залежно від виду рекламного матеріалу, будь то рекламний банер, ролик на телебаченні чи радіо чи, наприклад, реклама в соціальних мережах, наведений у ній юридичний текст може відрізнятись. Наприклад, у випадку, якщо в основному тексті реклами не розкривається інформація про умови надання послуг та вказується мінімум інформації про послугу та фінансову установу, яка її надає (що часто буває з рекламними банерами в інтернеті), рекламодавцю варто окремо зазначити повний юридичний текст, або вставлений у сам рекламний банер, або за допомогою анімаційної картинки, «прив'язаний» до банера, з дотриманням при цьому вимог до шрифту, яким він має бути зазначений. У випадку, якщо у основному тексті реклами інформація про умови надання послуги розкривається досить широко (реклама на ТВ та у соціальних мережах), але інформація про саму установу недостатньо розкрита, варто окремо донести до споживача інформацію про ліцензію фінансової установи, дату її видачі та строк дії, а також ким вона була видана. У випадку, якщо у рекламі йде посилання на окремі кредитні продукти, або інформація зазначається із застосування іноземних слів або часто вживаних фразеологізмів, рекламодавцю варто зробити виноску, де чітко розтлумачується поняття, яке зазначалося, що саме малося на увазі.
Окремо про мову
Як відомо, мовою реклами в Україні є державна мова, і це стосується і телебачення та радіомовлення (ст. 32 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» №2704‑VIII від 25.04.2019 р.). Виключення становить реклама, яка розміщується у засобах масової інформації, що видаються однією з мов Європейського Союзу або розповсюджуються телерадіоорганізаціями закордонного мовлення, телерадіоорганізаціями, які здійснюють мовлення однією або кількома офіційними мовами ЄС («особливості використання в рекламі кримськотатарської мови, інших мов корінних народів, національних меншин України встановлюються законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України», — ч. 3 ст. 32 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).
Висновок
Підсумувати все зазначене хочеться наступним. На даний час в Україні, безперечно, спостерігаються позитивні тенденції та зрушення у бік чесності та справедливості реклами (в т. ч. фінансових установ та фінансових послуг), яка доноситься до споживачів. Законодавчі зміни, які мали місце, у першу чергу спрямовані на захист прав споживачів такої реклами. Умови, які були створені, унеможливлюють зловживання фінансовими установами необізнаністю споживачів за допомогою недобросовісної реклами.
Отже, все, що зараз потрібно робити споживачу, щоб не бути введеним в оману рекламою, — це пильно і максимально уважно її читати! Не тільки яскраві оголошення, що в першу чергу кидаються в очі, але й менш примітні за виглядом, але не менш важливі за суттю тексти, що містять умови надання послуг. Все у наших руках! А за тими установами, які відверто нехтують вимогами законодавства щодо реклами, пильно спостерігають відповідні контролюючі органи.