26.10.2015 р. був поданий і зареєстрований у Верховній Раді України Проект Закону №3357 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації» (далі – Законопроект №3357), що репрезентував бачення Комітету Верховної Ради податкової реформи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В цілому Законопроект №3357 справляє досить позитивне враження, як спроба відшукати баланс між приватними інтересами (у вигляді зменшення податкового тиску на платників податків, реформації ідеології податкових органів, забезпечення механізму розвитку нових електронних сервісів у сфері адміністрування) та публічними (шляхом обмеження податкових преференцій для сільськогосподарських підприємств, встановлення більш жорстких правил для платників єдиного податку, значне підвищення ставок екологічного податку та відмова від скасування системи електронного адміністрування податку).
Зокрема, у Законопроекті №3357 пропонується чергова реформа Держаної фіскальної служби, що врешті має перетворити її з органу, який може формувати фіскальну політику (наприклад, завдяки праву самостійної розробки підзаконних нормативно-правових актів), на власне сервісну службу, яка надає публічні послуги у сфері адміністрування податків та забезпечує виключно реалізацію державної фіскальної політики. У цьому контексті досить розумним вбачається рішення про наділення виключно Міністерства фінансів України правом розробки підзаконної бази та надання йому повноважень останньої ланки адміністративного оскарження. Теоретично, такий підхід має нівелювати негативну практику «творчих актів» від ДФС, у яких контролюючі органи нерідко дозволяли собі виходити за рамки закону при його тлумаченні, та абсолютної неефективності для платників податків процедури адміністративного оскарження.
Позитивною новелою є також законодавче врегулювання статусу електронного кабінету платника податків – онлайн сервісу, що забезпечить доступ платників податків до управління особовим рахунком (облік платежів, авансів, переплат, заліки, податковий борг). Такий сервіс не лише достатньо спростить для платників податків сплату своїх зобов’язань, але й забезпечить можливість доступу до особової інформації з баз даних ДФС, що допоможе платнику податків захистити своє право на відображення достовірної інформації щодо себе.
Дуже прогресивним є запропонований проектом механізм адміністрування податку на прибуток через визначення об'єкту оподаткування у вигляді розподіленого прибутку та прирівняних до нього платежів. Це може стати для юридичних осіб привабливою альтернативою системі єдиного податку та певним чином вирішити проблему з виведенням інвестицій за кордон.
Водночас, законопроект №3357 не позбавлений недоліків, зокрема, вносячи технічні зміни до ст. 1281 Податкового кодексу України, яка встановлює відповідальність за порушення правил вивезення палива з акцизного складу, він не виправляє законодавчу помилку щодо відсутності визначення законодавцем суб’єкта правопорушення. Але найбільше викликає подив ініціатива стосовно встановлення розподілу сплачуваного ПДФО між місцевими бюджетами за місцем проживання та за місцем роботи платника податку, оскільки виконання такої вимоги для більшості податкових агентів передбачає залучення значного обсягу технічних та адміністративних ресурсів.