Поради для громадян, які потрапили до правоохоронної системи
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Допит — це базова слідча дія, без якої не обходиться жодне кримінальне провадження, незалежно від того, який саме орган здійснює досудове розслідування.
У цій статті ми надаємо поради, дотримання яких допоможе мінімізувати ризики для особи, яку викликали для участі у допиті як свідка.
Метою проведення допиту є отримання показань, тобто відомостей щодо обставин, які відомі свідку і які мають значення для кримінального провадження. Показання свідка — це процесуальне джерело доказів. Інколи — ключове у матеріалах справи.
У професійній термінології правників США для визначення терміну «допит» замість класичного interrogation нерідко вживається термін questioning (з англ. question — запитання). Вдале визначення, враховуючи форму і дух такої слідчої дії.
Допит полягає у спілкуванні слідчого зі свідком, в ході якого слідчий формує запитання й отримує відповіді по суті поставлених запитань.
Комунікація зі слідчим майже завжди передбачає емоційні та логічні прийоми отримання інформації. Слідчим притаманно створювати враження двосторонньої зацікавленості, апелювати до позитивних рис особистості свідка, активно застосовувати методи маневрування інформацією. Створення враження глобальної поінформованості та вербальні маніпуляції — це «друзі» слідства.
Нейтралізувати такі прийоми ведення допиту допомагає присутність адвоката, завдання якого, перш за все, полягає у підтриманні негласного бар’єра між його клієнтом і допитливим співробітником правоохоронного органу.
Оскільки адвокат не наділений правом давати покази замість свого клієнта і відповідати на запитання доведеться саме вам, рекомендуємо провести «тренувальний» допит. Адвокат спробує передбачити питання, які потенційно цікавлять слідчого і прибрати елемент несподіванки при постановці питань слідчим.
Звісно, ваш представник не вправі давати вказівки, які можуть спотворити зміст показань чи призвести до надання завідомо неправдивих показань. Але ви зможете спільно оцінити наслідки надання тих чи інших показань і встановити у яких випадках у вас виникає право відмовитись від надання таких показань.
1. Уникайте проведення допиту у форматі «вільна розповідь», за винятком випадків, коли інше рекомендується адвокатом.
Запитання слідчого повинні формуватися так, щоб вони були зрозумілими свідку, а постановка питання не повинна містити спекуляцій чи навідних словосполучень. Користуйтеся кожною можливістю уточнити зміст питання, просіть слідчого перефразувати питання, якщо воно незрозуміле.
2. Не варто відповідати на питання одразу щойно слідчий його озвучить. Пауза у 5–10 секунд перед наданням відповіді дозволить обміркувати мету запитання слідчого та спрогнозувати наслідки надання відповіді. Крім того, ви продемонструєте розсудливість і зможете задати потрібний вам темп допиту. Вказане дозволить ментально знизити значущість слідчої дії та забезпечить спокійну обстановку у кабінеті слідчого.
Вам не потрібно видати себе за людину, якій «нічого приховувати». Вам потрібно дотримуватись паузи. Щоразу.
3. Відповіді на запитання повинні бути якомога лаконічними. Не розкривайте більше відомостей, аніж про це запитує слідчий. Достатній мінімум — це ваш принцип. Ви зможете внести доповнення та свої пояснення до протоколу допиту у відповідній графі, але вже після того, як питання слідчого будуть вичерпані.
У результаті проведення допиту всі учасники слідчої дії виходять більш інформованими, ніж були до того. Слідчий отримує показання, а ви — відомості про те, які саме обставини становлять справжній інтерес для слідства. Зауважте зміст питань, їх черговість і ключові акценти слідчого. Така інформація може знадобитись у майбутньому.
Свідок зобов’язаний надавати свідчення, але лише щодо фактів, які він сприймав особисто. Якщо ви не були очевидцем події, то не вдавайтесь до здогадок. Це завдання слідчого.
Ви маєте право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Ба більше, ви повинні скористатись таким правом, коли це можливо.
Варто зауважити, що на свідка покладено обов’язок давати лише правдиві показання. За порушення цього обов'язку передбачена кримінальна відповідальність.
Відтак альтернативою для свідка є або надання правдивих показань, або відмовитися від давання показань, якщо для цього існують відповідні умови. Тож за яких умов свідок може скористатися правом, передбаченим ст. 63 Конституції України?
Пояснимо на прикладі. Фабула наступна: слідчий намагається з’ясувати обставини передання однією особою іншій особі теки у якій, ймовірно, знаходилась неправомірна вигода.
Диспозиція №1. Свідок працює секретарем Іваненка І.І.
Питання: «Ви бачили як Петренко П.П. передавав Іваненко І.І. теку білого кольору у приміщенні кабінету №23?»
У разі, якщо Іваненко І.І. чи Петренко П.П. не входять до кола осіб, список яких визначених законом, а сам свідок не був безпосереднім учасником події, свідок повинен відповісти на таке запитання. Відповідь: «Так, бачив», або «Щось передавав, але я не звернув увагу», або «Я не певен, не можу стверджувати точно».
Диспозиція №2. Свідок є особою, яка передавала теку білого кольору Іваненку І.І.
Питання: «Ви передавали теку білого кольору Іваненку І.І. у приміщенні кабінету №23?»
Відповідь: «Користуючись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, я відмовляюсь від надання відповіді на це запитання».
В чому різниця? У другій ситуації допитуваний також був учасником обстановки, яку сприймав особисто, але при цьому подія стосувалась його особисто, а відповідь на питання може стати підставою для підозри у вчиненні злочину.
Якщо ви вагаєтесь в оцінці наслідків надання відповіді, ви можете відповісти так: «Мені потрібно скористатись порадою адвоката». Вам буде забезпечено конфіденційне спілкування з адвокатом.
Якщо ви не готові ствердно відповісти, то наголосіть на цьому. Якщо не можете пригадати обставини минулого — не проблема. Відсутність у особи фотографічної пам’яті не є підставою для притягнення до відповідальності.
Під час допиту може застосовуватися відеозапис. Це стрес-фактор, будьте готові. Слідчому набагато важче допитувати свідка, який не демонструє явних реакцій не подразники.
Врахуйте, що більшість слідчих скептично налаштована стосовно достовірності будь-яких отриманих свідчень. Воно і зрозуміло, адже співробітники органу досудового розслідування повинні вжити заходів на перевірку отриманих показань, «підкріпити» їх доказами, чи, хоча б, показаннями інших свідків.
Тому, якщо у вас складається враження про те, що слідчий не висловлює вам довіру авансом, — не дивуйтесь. Тримайтеся узгодженої з адвокатом лінії поведінки.
По завершенню допиту слід уважно вивчити протокол. Якщо показання записані невірно або вжиті лексичні форми, які додав слідчий від себе — наполягайте на виправленні. Ви не зобов’язані підписувати протокол, допоки показання не будуть викладені правильно.