За правилами Цивільного кодексу правочин не може відбутися без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення. І це фактично є основним критерієм розмежування укладених та неукладених угод, коли існують сумніви у справжності підпису.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У цьому контексті важливим є розуміння понять «недійсний правочин» та «нікчемний правочин». За положеннями ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Але в окремих випадках нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. І такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК). Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Порушена тема неодноразово ставала предметом дослідження у Верховному Суду. В одних випадках правочин визнавався недійсним, а в інших — нікчемним. В останньому рішенні (постанова Великої Палати від 27.11.2024 у справі №204/8017/17) найвищій інстанції навіть довелося відступати від раніше висловлених правових висновків. Тож воно представляє найбільший інтерес.
Власниця квартири, в якій вона не проживала, дізналася, що туди без її відома, вселилися сторонні люди. З’ясувалося, що квартиру продали за підробленим на її ім`я паспортом. Власниця звернулася до суду з вимогами про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення.
Суд першої інстанції, з яким погодилася апеляція, задовольнив позов частково. Було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за володільцем, якому було спершу відчужено квартиру. Також скасували рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за теперішнім власником і витребували від відповідача квартиру. А нового власника квартири та зареєстрованих його членів сім’ї виселено без надання їм іншого житлового приміщення. Ухвалюючи таке рішення, суди зважали на те, що первинний договір купівлі-продажу квартири є нікчемним у зв`язку із встановленими обставинами непідписання його позивачкою.
Переглядаючи справу, Велика Палата наголосила, що основною правовою проблемою, яка підлягає розв’язанню, є визначення правової природи нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не підписаний його стороною (містить підпис сторонньої особи), при його нотаріальному посвідченні використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа.
Раніше викладені висновки щодо таких договорів купівлі-продажу зводилися до наступного:
- підписання договору купівлі-продажу невстановленою особою від імені продавця є підставою для визнання такого договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК (постанова КГС ВС від 27.05.2020 у справі №911/1693/18);
- наслідком непідписання письмового правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, його стороною є його неукладеність (постанови КЦС ВС від 11.11.2020 у справі №761/21897/16-ц, від 25.11.2020 у справі №727/8771/17, від 21.04.2021 у справі № 760/10998/18, від 05.10.2022 у справі №759/1692/18).
Колегія суддів Другої судової палати КЦС зазначила, що непідписання правочину однією з його сторін свідчить про недотримання як письмової форми договору, так і відповідно норм закону щодо нотаріального посвідчення правочину, укладеного між указаними в ньому сторонами, наслідком чого є нікчемність такого правочину. Адже подібні висновки висловлював КЦС у постановах від 22.06.2022 у справі №335/8468/18 та від 18.01.2023 у справі №753/15818/19.
Зважаючи на викладене, Велика Палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків ВС щодо визнання такого договору недійсним, а також щодо нікчемності правочину.
Високі судді вирішили, що наслідком непідписання письмового правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.
При цьому ВП підтримала раніше викладені висновки (постанова від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц) про те, що як у ч. 1 ст. 215, так і у ст. ст. 229 — 233 ЦК, ідеться про недійсність вчинених правочинів, тобто про випадки, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Також ВП погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності захисту права позивачки як законного володільця майна та витребування на її користь спірної квартири, але зазначила, що суди попередніх інстанцій помилилися щодо правової природи договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного від її імені. Відтак ВП ВС змінила мотивувальну частину оскаржуваних рішень.
Отже, підроблений підпис у договорі унеможливлює визнання правочину укладеним. Адже відсутнє волевиявлення принаймні однієї зі сторін. Такі договори не створюють юридичних наслідків, а майно може бути витребуване з незаконного володіння. За будь-яких обставин судова практика підкреслює важливість автентичності підписів і дотримання нотаріальної форми для захисту прав учасників відносин.