Процес імплементації положень законодавства Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності є важливою складовою стратегії гармонізації внутрішнього правового простору України з європейськими стандартами. Протягом останніх років українська сторона вживає активних заходів для впровадження правових норм і принципів ЄС для зміцнення наших позицій на шляху до вступу до ЄС та наближення набуття повноцінного членства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Україна вже виконала всі вимоги щодо гармонізації у сфері авторського права та суміжних прав, передбачені Угодою про асоціацію України з ЄС 2014 року. Водночас отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі у 2022 році зобов’язує до подальшої ґрунтовної роботи над вдосконаленням законодавства. Зокрема, потрібно імплементувати положення низки директив і регламентів ЄС.
Використання творів, які опинилися поза комерційним обігом
Наразі Міністерство економіки України разом із Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій розробляють підходи для подальшої імплементації актів права ЄС. Це зумовить внесення змін до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про авторське право та суміжні права». Безперечно, однією з пріоритетних для імплементації є Директива про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку 2019/790 від 17 квітня 2019 року (далі — Директива DSM). З нею пов’язані заплановані нововведення щодо запровадження творів та інших об’єктів, що вибули з комерційного обігу (out-of-commerce works and other subject matter), механізму перегляду договорів у частині розміру винагороди, збільшення строків охорони для деяких об’єктів суміжних прав, розширення можливостей використання сирітських творів, врегулювання винятку щодо глибинного аналізу тексту і даних (text and data mining) тощо.
Так, у ст.ст. 8–10 Директиви передбачений правовий режим для творів або інших об'єктів, які вибули з комерційного обігу. Введення поняття out of commerce works спрямоване на створення механізмів для збереження та доступу до цих творів у цифровому форматі, особливо для цілей охорони культурної спадщини, навчання та досліджень. Твір чи інший об’єкт вважаються некомерційним, якщо після докладання розумних зусиль можна добросовісно припустити, що об’єкт не є доступним громадськості через загальновживані комерційні канали.
Як зазначається в параграфі 30 Преамбули, іноді отримати попередній дозвіл правоволодільців на деякі твори може бути дуже складно, наприклад, через вік творів чи інших об’єктів, їхню обмежену комерційну вартість або тому, що вони не були призначені для комерційного використання чи ніколи не використовувалися в комерційних цілях. Так виникає необхідність передбачити заходи для сприяння певним видам використання, зокрема оцифрування та поширення, некомерційних творів чи інших об’єктів, які постійно перебувають у колекціях установ зі збереження культурної спадщини (музеїв, архівів, бібліотек).
Передбачається, що такий дозвіл (невиключну ліцензію) установа щодо збереження культурної спадщини насамперед може отримати через організацію колективного управління, а в разі її відсутності щодо конкретних об’єктів та видів використання — на основі винятку чи обмеження, передбаченого у законодавстві.
Директива також покладає обов’язок передбачити загальнодоступність усієї необхідної інформації щодо цієї категорії об’єктів, зокрема, які саме твори отримали статус некомерційних, дані про сторони ліцензії, території, на які вона поширюється, та способи використання, а також розміщення цієї інформації щонайменше за шість місяців до розповсюдження, публічного сповіщення або доведення до загального відома публіки творів або інших об’єктів відповідно до ліцензії чи згідно з винятком або обмеженням. Це безпосередньо пов’язано із закріпленим за правовласником правом у будь-який момент вилучити твір чи інший об’єкт із цього правового режиму та отримати одноразову компенсацію за використання.
Перегляд розміру роялті в раніше укладених договорах
Ще одним важливим нововведенням є механізм зміни умов договорів щодо розміру винагороди задля додаткового захисту прав авторів, передбачений ст. 20 Директиви DSM, який вже діє у країнах ЄС. Оскільки не завжди можливо спрогнозувати «комерційний успіх» від подальшого використання твору, Директива DSM передбачає можливість перегляду розміру попередньо обумовленої сторонами винагороди в разі її невідповідності до подальших доходів, отриманих у результаті використання.
Отже, якщо літературний твір несподівано виявиться бестселером, за який автор отримав порівняно невелику суму разової винагороди, то законодавець наділяє його можливістю вимагати додаткову, належну і справедливу винагороду від сторони, з якою він уклав договір щодо використання його прав, або від правонаступників такої сторони.
Збільшення строків чинності майнових прав на виконання та фонограми
Актуальним є також узгодження строків чинності майнових прав на такі об’єкти суміжних прав, як виконання та фонограми. Тоді як в Україні права на відповідні об’єкти є чинними протягом 50 років, у країнах ЄС, відповідно до Директиви 2006/116/ЄС з урахуванням змін, внесених Директивою 2011/77/ЄС, у передбачених випадках строк чинності майнових прав становить 70 років.
Однією з цілей такого збільшення строків чинності суміжних прав у ЄС є підвищення добробуту виконавців, оскільки на момент прийняття цих положень статус зайнятості та умови для середньостатистичного європейського виконавця оцінювалися як «не дуже сприятливі». На думку Європейської комісії, така ситуація пояснювалася низкою причин: по-перше, враховуючи термін охорони, що діяв на момент прийняття Директиви (50 років), музиканти або співаки, які розпочали свою кар’єру на початку 20-х років, стикаються з розривом у доходах наприкінці життя, тому що їхні виступи стануть суспільним надбанням у віці близько 70 років. По-друге, розбіжності між доходами суперзірок, яких менше, і більшості маловідомих виконавців є ендемічним явищем для музичної індустрії. По-третє, окремі виконавці не мають достатніх переговорних позицій при підписанні контрактів із виробниками фонограм. У результаті виникають несправедливі ситуації, коли музиканти отримують фіксований гонорар за свій внесок у пісню, яка може мати величезний успіх і принести великі прибутки, або ж популярні артисти не отримують роялті через різноманітні витрати компаній звукозапису, що мають бути вирахувані з цієї суми роялті. По-четверте, виконавці перебувають у невигідному становищі порівняно з авторами (чиї твори захищені до 70 років після їхньої смерті), хоча є випадки, коли виконавці більше пов’язані з успіхом звукозапису, ніж автори.
Другою основною ціллю було підвищення конкурентоспроможності музичної індустрії ЄС та збільшення доступного музичного репертуару. Тут негативний вплив має явище цифрового піратства, внаслідок якого доходи загалом і прибутки зокрема зменшилися. За цих обставин європейська індустрія звукозапису, ймовірно, стикається з проблемою збереження стабільного потоку доходів, необхідного для інвестування в нові таланти. Крім цього, Комісія вважала, що виконавці та виробники фонограм у Європі перебувають у невигідному становищі порівняно з американськими.
Кінцевою метою Директиви про строк охорони 2011 року є сприяння музичному виробництву в ЄС.