Обсяги експорту за 2022 рік могли б стати рекордними для України за всю історію незалежності. У січні-лютому 2022-го український експорт демонстрував позитивну динаміку зростання, обсяги експорту зросли порівняно з аналогічним періодом 2021 року — приріст становив близько 37%. Проте статистичні дані за березень 2022-го вже засвідчили про суттєве падіння— скорочення становило понад 50%. Деяке відновлення експорту почалося з травня 2022 року — посприяло відновленню експорту розблокування українських портів. Загалом за 2022 рік експорт товарів становив 44 млрд доларів, що на 35% менше порівняно із 2021-м.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Під час війни відбулися зміни у напрямках постачання українського експорту. У 2021 році лідером серед країн— торговельних партнерів України був Китай (85% експорту до КНР становили залізна руда, кукурудза, металургійна продукція, ячмінь і соняшникова олія). За результатами 2022 року Китай займав четверту позицію у рейтингу імпортерів української продукції (після Польщі, Румунії та Туреччини). Це відбулося переважно через проблеми з логістикою аграрної продукції та значні втрати металургійного сектору України. За результатами п’яти місяців 2023 року Китай зайняв третю позицію, обійшовши Туреччину.
Лідерами серед імпортерів української продукції стали країни ЄС, зокрема Польща та Румунія, на які сумарно припадає близько 24% українського експорту у 2022–2023 роках. У регіональному розрізі за період 2022–2023 років спостерігається скорочення часток усіх інших регіонів світу на користь країн Європейського Союзу. У 2021 році ЄС також був найбільшим партнером України, проте його частка становила 41%. За результатами 2022 року частка ЄС зросла до 56%, а за п’ять місяців 2023-го вже досягла 62%. Поза межами ЄС найбільше експорту спрямовано до Туреччини, Китаю та Індії. Загалом за 2022–2023 роки частка Азії зменшилася з 32% до 26%, СНД— з 13% до 4%, Африки— з 9% до 4%, Америки — з 4% до 2%.
Під час війни відбулися суттєві зміни і в товарній структурі українського експорту. У 2021 році чорні метали займали перше місце серед експортних категорій товарів, а у 2022-му вони поступилися першістю зерновим культурам. Війна суттєво вплинула на українську металургію: скорочення експорту металопродукції у 2022 році становило 63% (в грошовому вимірі). Інші сектори також зазнали суттєвого падіння експорту у 2022 році: хімічна продукція — 47%, машинобудування — 40%, мінеральна продукція — 48%.
Динаміка українського експорту товарів у 2021–2023 роках, млн доларів
(Для перегляду натисніть на зображення)
Частка аграрної та харчової продукції в загальному експорті України збільшилася з майже 44% у 2021 році до 57% у 2022-му і до 62% за результатами п’яти місяців 2023 року (в грошовому вимірі). Загалом, за даними митниці, Україна у 2022 році експортувала агропродовольчої продукції (групи 1–24 УКТЗЕД) на суму $23,4 млрд, на 16 % менше, ніж 2021 року ($27,7 млрд у 2021-му). За п’ять місяців 2023 року Україна експортувала агропродовольчої продукції на суму 10,1 млрд доларів, що на 18% менше, ніж за аналогічний період 2022 року. Водночас майже 90% експорту агро- та харчової продукції припадає саме на продукцію агропромислового комплексу (групи 1–15 УКТЗЕД), зокрема зернові та олійні культури.
Під час війни зазнали змін напрямки експорту української агропродукції. У 2022 році регіон Азія вперше за понад 10 років втратив позицію основного імпортера української агропродукції та посів друге місце після Європи. Загалом до країн Азії у 2022 році було поставлено агропродукції на суму 6,8 млрд доларів, що на 45,7% менше, ніж у 2021 році, частка експорту агропродукції в ЄС у загальному експорті агропродукції з України становила 32,5%. У 2022 році обсяги постачань продукції АПК до країн-членів ЄС становили 11,7 млрд доларів, що на 77,6% більше, ніж у 2021 році, частка експорту агропродукції в ЄС становила 56%.
Обсяги постачань до країн Африки у 2022 році зменшилися на 55% — до 1,6 млрд доларів, забезпечивши регіону частку 7,6% українського експорту продукції АПК. Постачання української агропродукції до країн СНД зменшилося проти 2021 року на 67% — до 0,4 млрд доларів, забезпечивши регіону частку 0,6% в українському експорті агропродукції.
Структура експорту аграрної продукції у 2022 році за регіонами світу, млн доларів
(Для перегляду натисніть на зображення)
Загалом перелік топ-10 країн, які закуповували українську агропродукцію (групи 1–15 УКТЗЕД) у період війни (з березня 2022 року до травня 2023- го) є таким:
- Румунія — 3,5 млрд доларів, 13,9% в українському експорті агропродукції.
- Туреччина — 2,9 млрд доларів, 11,6% в українському експорті агропродукції.
- Польща — 2,3 млрд доларів, 9,4% в українському експорті агропродукції.
- Китай — 2 млрд доларів, 8,2% в українському експорті агропродукції.
- Іспанія — 1,3 млрд доларів, 5,2% в українському експорті агропродукції.
- Нідерланди — 0,9 млрд доларів, 3,7% в українському експорті агропродукції.
- Угорщина — 0,8 млрд доларів, 3,1% в українському експорті агропродукції.
- Болгарія — 0,8 млрд доларів, 3,1% в українському експорті агропродукції.
- Італія — 0,7 млрд доларів, 2,8% в українському експорті агропродукції.
- Німеччина— 0,6 млрд доларів, 2,5% в українському експорті агропродукції.
Ці 10 країн у період війни сформували для вітчизняних експортерів агропродукції приблизно 63% валютних надходжень. Ключовими продуктами вітчизняного аграрного експорту традиційно стали зернові та олійні культури, а також м’ясо.
Товарна структура експорту аграрної продукції у 2022–2023 роках, млн доларів
(Для перегляду натисніть на зображення)
Основним шляхом вивезення агропродукції були і є порти, інші шляхи загалом не перевищують третину від загальних обсягів експорту. Зазначене свідчить, що замінити морські шляхи постачання доволі складно і будь-які форс-мажори, пов’язані з морськими перевезеннями, одразу призводять до зниження постачання аграрної продукції.
Динаміка постачання аграрної продукції основними видами транспорту
(Для перегляду натисніть на зображення)
Завдяки деблокаді українських портів у 2022 році та налагодженню постачання залізничним і автомобільним транспортом стало значно простіше експортувати аграрну продукцію. Проте блокування росією морських шляхів («зернового коридору») у 2023 році суттєво вплинуло на скорочення обсягів експорту української аграрної продукції. Крім того, з топ-10 імпортерів української аграрної продукції вісім країн — це члени ЄС, при цьому чотири з них мають спільні кордони з Україною. Країни Європейського Союзу наразі відіграють критично важливу, а подекуди навіть вирішальну роль при збуті української аграрної продукції. Ембарго та інші обмеження на поставки з України, запроваджені у квітні-травні 2023 року Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Болгарією, також призвели до зниження кількісних і вартісних показників українського аграрного експорту.
Звісно, серед основних причин такого блокування, окрім політичних, можна виділити такі: залишення частини транзитного експорту в країнах ЄС, що призвело до порушення основних виробничих і торговельних ланцюжків цих країн, при цьому неготовність інфраструктури зазначених країн ЄС до значних обсягів українського експорту лише посилила проблему. Крім того, погіршили ситуацію і зміна кон’юнктури ринку, зниження цін на світових ринках, дешевизна українського зерна порівняно з європейським. Усі зазначені причини потрібно вирішувати комплексно, якщо подібні ситуації з раптовим блокуванням аграрного експорту періодично повторюватимуться, потенціал українського аграрного експорту і надалі буде падати.
Серед можливих шляхів усунення імпортних обмежень на українську аграрну продукцію в ЄС можна передусім виділити заходи з пришвидшення євроінтеграції України та протидії аграрному лобізму в Європейському Союзі. Враховуючи рівень дотаційності європейського сільського господарства та потенційні можливості українського аграрного сектору, Україна здатна повністю забезпечити продовольчу безпеку ЄС.
Водночас, окрім зовнішніх проблем, українські аграрії стикаються і з внутрішніми: втрата виробничих потужностей і основних засобів, налагодження логістичних каналів, зведення необхідної інфраструктури на кордонах, кадрові проблеми (відтік людського капіталу, мобілізація), доступність і високі ціни на енергоносії, перебої в електропостачанні та інші. Оскільки вже є орієнтація на західні кордони при експорті агропродукції, доцільно, з метою часткового вирішення внутрішніх проблем, активніше розширювати відповідну інфраструктуру (будувати логістичні хаби), ефективно планувати іформувати вантажі, нарощувати пропускні можливості на кордонах. Також зважаючи, що робота «зернового коридору» не є стабільною і залежить від дуже багатьох факторів, і передусім від дій росії, потрібно активніше розбудовувати портову інфраструктуру Дунаю.
Водночас, враховуючи, що за період дії «зернової угоди» Китай перетворився на основного покупця українського продовольства, доречно активніше залучати його до переговорів з повної деблокади портів, адже це сприятиме диверсифікації ринків збуту для аграрної продукції та нарощуванню поставок, насамперед у Китай. Частково проблеми з логістикою та експортом можливо вирішити за рахунок модернізації агропереробної галузі й забезпечення формування високої доданої вартості, зокрема, будівництва заводів із глибокої переробки зерна і виробництва продукції із високою доданою вартістю. Поглиблена переробка— це не лише висока додана вартість, а й зменшення обсягів транскордонних перевезень, оптимізація логістичних маршрутів і скорочення витрат на транспортування продукції.