Питання захисту трудових прав працівників, які призиваються до військової служби, є постійним предметом розгляду в судах. Це пов’язано як з щорічним призовом, так і з особливою ситуацією в нашій країні, зважаючи на яку, зростає кількість громадян, які виявляють бажання проходити військову службу за контрактом для захисту Батьківщини. У випадку, коли роботодавцю необхідно зберігати робоче місце та середній заробіток за працівником через гарантії, передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю України, зазвичай починаються пошуки шляхів «легального» звільнення «відсутнього» працівника. Це обумовлено тим, що у приватному секторі далеко не кожен власник розуміє, чому саме на нього покладено обов’язок нести фінансові витрати у вигляді виплати заробітної плати працівнику, який насправді відсутній на робочому місці та не приносить жодного фінансового результату для компанії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Незаконна хвиля звільнень
Як свідчить судова практика, переважна кількість справ про оскарження звільнення осіб, призваних на військову службу, вирішуються не на користь роботодавця. Однак це жодним чином не впливає на подальшу практику незаконних звільнень.
З урахуванням особливих умов, в яких знаходиться Україна, кількість мобілізованих працівників може зрости в геометричній прогресії в будь-який момент. І навантаження на роботодавців суттєво збільшиться, що може викликати хвилю незаконних звільнень. Знизити ризик цього допомогла б завчасна розробка державою шляхів підтримки роботодавців у питаннях забезпечення фінансових гарантій для мобілізованих працівників.
Трудові права та гарантії працівників
Фактично дотримання трудових прав та гарантій, наданих законодавством мобілізованим працівникам, є невід’ємною складовою корпоративної соціальної відповідальності роботодавців. І лише з її розвитком питання дотримання трудових прав та гарантій працівників перестане вирішуватися в судах.