Останнім часом національне податкове законодавство країн Європи набуває рис транскордонного права, яке має несуттєві регіональні особливості. Уніфікація норм національних податкових систем залишається питанням часу. Поштовхом до активних дій у цьому напрямку стало оприлюднення даних в результаті Люксембурзького витоку інформації (Luxleaks), «Панамських паперів» (Panama papers) та «Райського досьє» (Paradise papers). Усвідомивши масштаби відтоку прибутків, які мали б оподатковуватися в країні походження прибутку, європейські країни, які найчастіше і є джерелом походження прибутків, що осідають в офшорних юрисдикціях, вдалися до активних дій з формування вектору розвитку податкового права.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основний напрямок цього вектору – протидія розмиванню податкової бази та виведенню прибутків з-під оподаткування (далі – BEPS). Результатом спільних зусиль в цьому напрямку стала поява так званого Плану протидії BEPS, розробленого Організацією з економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР). План протидії BEPS складається з 15 Заходів, які хоча і мають рекомендаційний характер, проте чітко висвітлюють недоліки чинного транскордонного податкового законодавства, якими найчастіше користується бізнес для зниження податкового навантаження.
Задля контролю над недоліками, які можуть бути не враховані у процесі імплементації Плану протидії BEPS, у Директиву ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (2011/16/EU) були внесені зміни, відповідно до яких податкові консультанти, які залучені до процесу розробки та/або запровадження корпоративних структур із залученням іноземного елемента, внаслідок використання яких платник податку досягає неправомірної податкової вигоди (тобто використовує так зване «агресивне транскордонне податкове планування»), зобов’язані подавати звіт до національних податкових органів щодо таких структур. Планується, що в такому звіті буде зазначена інформація про платника податку, його поточну та нову структуру грошових потоків.
Незважаючи на те, що 2011/16/EU передбачає низку критеріїв, лише за умови дотримання яких конкретна схема податкового планування повинна бути розкрита податковим органам, існує ризик того, що на початкових етапах, задля уникнення штрафів, консультанти будуть повідомляти національні податкові органи про переважну більшість проектів, пов’язаних з податковим плануванням.
Поширенню інформації, яка була зібрана від податкових консультантів, сприятиме автоматичний обмін податковою інформацією за стандартом CRS, який не є новим інструментом, однак після імплементації 2011/16/EU та приєднання інших країн до Багатосторонньої угоди про обмін податковою інформацією він вийде на зовсім інший рівень. Україна почне здійснювати обмін інформацією з 2020 р. за результатами 2019 р.
Вищезазначені міжнародні тенденції не залишаються осторонь для України, яка намагається балансувати між розробкою власної ефективної податкової системи та імплементацією основних міжнародних ініціатив у сфері оподаткування. Всі законодавчі ініціативи у сфері оподаткування в Україні можна поділити на дві великі групи:
- Ініціативи, спрямовані на впровадження в Україні міжнародних тенденцій (які були описані вище). Такі ініціативи впроваджуються внаслідок проактивної позиції кредиторів України, які «змушують» Україну робити кроки до співпраці у сфері оподаткування;
- Ініціативи, що розробляються Міністерством фінансів України (далі – Мінфін) та профільним комітетом Верховної Ради України (далі – ВР), а також є баченням українських законодавців розвитку податкової системи України. До таких можна віднести законопроекти щодо податку на виведений капітал, створення служби фінансових розслідувань та національного бюро фінансової безпеки України.
Першим вагомим кроком (не варто забувати законопроекти №4380 і №4381 щодо податкового суверенітету України та офшорних компаній, зареєстровані на початку квітня 2016 р., які досі залишаються на розгляді профільного комітету ВР) на шляху України до імплементації світових тенденцій став підписаний Президентом України у квітні 2016 р. Указ №180/2016, який створив робочу групу для підготовки законопроектів з питань BEPS.
Проте наразі Україна не зробила жодних суттєвих кроків до імплементації міжнародних ініціатив, зокрема:
- Мінімальний пакет Плану протидії BEPS, до якого Україна приєдналась у листопаді 2016 р., досі не формалізований як законопроект;
- Законопроект щодо оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній (Захід 3 Плану протидії BEPS) зареєстровано у ВР та було надано для ознайомлення профільному комітету ВР ще 29.05.2017 р., проте відтоді не вживалося жодних заходів для прийняття такого законопроекту хоча б за основу;
- Міністру фінансів України досі не надані повноваження на підписання Багатосторонньої Угоди (Захід 15 Плану протидії BEPS) тощо.
Таким чином, Україна ризикує залишитися в міжнародній «податковій ізоляції». Існує, хоча і віддалений, ризик, що у разі не підписання Багатосторонньої Угоди до кінця 2018 р. Україну буде включено до переліку офшорних юрисдикцій Європейського Союзу.
Ініціативи, які пропонують українські законодавці, також протягом тривалого часу залишаються без прогресу. Ідеї щодо створення нових контролюючих органів вимагають детального аналізу та прискіпливого вивчення. Їх ефективна інтеграція в систему фіскальних і контролюючих органів, які вже існують, а також чітке розмежування відповідальності між окремими відомствами залишається поза увагою законотворців.
Зважаючи на всі нюанси, викладені вище, важко передбачити майбутнє України, однак можна стверджувати, що якими б не були майбутні податкові зміни, швидкими та безболісними для України вони точно не будуть.