Від початку повномасштабної збройної агресії рф проти України постраждало дуже багато наших громадян та бізнесу. Сьогодні у цій статті я спробую відповісти і дати алгоритм, що робити у випадку, коли постраждали активи, як зафіксувати збитки та що із цим робити далі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
I. Фіксація завданих війною збитків
Для того, щоб мати в майбутньому можливість компенсувати збитки, завдані російською збройною агресією, необхідно спочатку належним чином зафіксувати їх. Для цього необхідно слідувати наступному алгоритму:
1. Зберігати усі документи, які підтверджують наявність майнових прав на певні об’єкти (нерухоме та рухоме майно, права інтелектуальної власності іт.д.) – зокрема, документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно (наприклад, договір купівлі-продажу), документи, що підтверджують прийняття такого об’єкту в експлуатацію, дозволи на проведення будівельних робіт, дозволи на зберігання певних видів майна і т.д.
2. Якщо такі документи були втрачені, знищені або пошкоджені – отримати їх дублікати або належним чином посвідчені копії. Підтвердженням права на певне майно можуть бути витяги з відповідних державних реєстрів та судові рішення про встановлення відповідних фактів.
3. Те ж саме стосується документів, які підтверджують вартість пошкодженого або знищеного майна – наприклад, фінансова звітність компанії, первинна бухгалтерська документація, в т.ч. інвойси, акти виконаних робіт, чеки і т.д., а також звіти про оцінку майна або документи, в яких відображена його вартість (наприклад, договір застави або іпотеки).
4. Збирати та зберігати публічно доступну інформацію, яка підтверджує факт існування несприятливих подій, в результаті яких майно було пошкоджено або знищено, та/або факт його пошкодження або знищення, зокрема, здійснювати фото- та відеофіксацію пошкодженого майна, зберігати (за наявності у власника пошкодженого майна) та/або витребовувати у інших записи з камер відеоспостереження, на яких, наприклад, зафіксовано влучання ракети в об’єкт нерухомості, документувати свідчення очевидців (бажано у формі нотаріально засвідчених показів), збирати та зберігати релевантні повідомлення органів державної влади та місцевого самоврядування, а також матеріали, опубліковані в медіа (наприклад, щодо обстрілів, спричинених ними пожеж чи інших надзвичайних ситуацій).
5. Якщо збитки було завдано юридичній особі, варто створити робочу комісію, яка зафіксує факт пошкодження або знищення майна і, відповідно, настання збитків. В такому акті варто зафіксувати таке: (1) опис пошкодженого майна та його балансова вартість, (2) місцезнаходження такого майна, (3) встановлення причинно-наслідкового зв’язку між пошкодженням та діями рф (свідчення працівників, фотофіксація наслідків обстрілів і т.д.), посилання на технічну та бухгалтерську інформацію щодо такого майна.
6. За можливості, одразу після пошкодження або знищення майна, викликати поліцію та повідомити про скоєння злочину, зафіксувати факт знищення або пошкодження майна в протоколі. Злочини, пов’язані з порушенням законів та звичаїв війни, фіксує та розслідує СБУ.
7. Звернутися до ДСНС для отримання підтвердження того, що пошкодження настали в результаті бойових дій, а не з інших, не пов’язаних із війною, причин.
8. Звернутися до міської, сільської чи селищної ради або військової адміністрації із заявою про факт пошкодження чи майна та включення пошкодженого майна до переліку тих, які мають бути обстежені на предмет руйнування. Після включення такого об’єкту до вказаного переліку необхідно викликати фахівців, які обстежать технічний стан об’єкта та підготують звіт, який потрібно буде завантажити на сайт Міністерства розвитку громад і територій. Таку заяву, в тому числі, можна подати через Дію.
9. Після здійснення вищевказаних кроків, за можливості, звернутися за експертним висновком щодо розміру понесених збитків до фахівців з оцінки майна, які зможуть підрахувати прямі збитки від пошкодження майна та упущену внаслідок цього вигоду.
Загалом, з огляду на відсутність деталізованого законодавства про фіксацію та оцінку завданих збройною агресією рф збитків, рекомендується зібрати якнайширший перелік документів, який підтверджуватиме майнові права на це майно, факт понесення збитків, їх розмір та причинно-наслідковий зв’язок зі збройною агресією рф.
II. Подальша компенсація завданих війною збитків
Після того, як факт понесення збитків, їх обсяг та причинно-наслідковий зв’язок зі збройною агресією рф були зафіксовані, постає питання їх відшкодування. Наразі важко сказати однозначно, які механізми відшкодування збитків будуть доступні для бізнесу та громадян, оскільки війна все ще триває, її результат невизначений, а можливість застосування окремих механізмів залежатиме не лише від умов миру з рф, але й від дій інших держав та міжнародних організацій. Однак наразі можна виокремити такі вже або потенційно доступні механізми відшкодування:
1. Звернення в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) з позовом проти рф.
2. Звернення в інвестиційний арбітраж із позовом проти рф.
3. Звернення в український суд із позовом проти рф.
4. Звернення в іноземний суд із позовом проти рф.
5. Звернення до компенсаційної комісії, яка, ймовірно, буде створена по закінченню війни.
Далі я спробую коротко описати кожен із п’яти варіантів відшкодування.
(1) Звернення в ЄСПЛ
Звернення в ЄСПЛ є одним з найдоступніших способів отримання відшкодування з точки зору простоти і ціни процесу. Багато українських адвокатів мають успішний досвід представництва клієнтів в ЄСПЛ, а їх послуги обійдуться неспівмірно дешевше, ніж послуги юристів в інвестиційному арбітражі або судовому процесі закордоном. Водночас ЄСПЛ не стягує судових чи будь-яких інших зборів.
Перевагою ЄСПЛ, окрім низької вартості процесу, є широкий обсяг захисту майнових прав за ст. 1 додаткового Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, включаючи права інтелектуальної власності, права, що виникають із ліцензій та інших державних дозволів, комерційних договорів, а також права користування земельними ділянками та права на отримання соціальних виплат.
Ще однією перевагою є відсутність вимог щодо громадянства або національної приналежності позивача. Це означає, що кожен, хто зазнав збитків від збройної агресії рф, може звернутися з позовом до ЄСПЛ, у той час як звернення до інвестиційного арбітражу або іноземного суду може бути ускладнено необхідністю доводити їх юрисдикцію розглядати такі позови.
Однак звернення до ЄСПЛ як інструменту компенсації завданих збройною агресією збитків має і ряд недоліків. По-перше, ЄСПЛ має компетенцію розглядати спори виключно щодо порушення прав, які мали місце до 16 вересня 2022 року, оскільки в цей день росія була виключена з Ради Європи, що унеможливлює розгляд ЄСПЛ позовів проти неї, починаючи з цієї дати.
По-друге, для звернення в ЄСПЛ необхідно довести вичерпання всіх наявних засобів захисту порушених прав заявника на національному рівні або ж принципову відсутність можливості захисту таких прав на національному рівні. Для цього позивачеві необхідно доводити те, що українські та/або російські уповноважені органи не змогли або ж принципово не мали змоги захистити права заявника. Одним із способів довести це може бути вказівка на суверенний імунітет рф, який означає неможливість позиватися проти рф у судах, арештовувати та стягувати майно без її згоди, як на перешкоду до отримання компенсації в українських судах або ж на відмову росії виконувати рішення українських судів, які не визнають її суверенний імунітет та розглядають подібні позови.
По-третє, ЄСПЛ має дуже формалістичний підхід до розгляду позовів і визнає прийнятними та розглядає по суті лише їх невеликий відсоток. Це означає великий ризик того, що позов не буде розглянутий.
По-четверте, хоча ЄСПЛ й має репутацію незалежного та неупередженого суду, який задовольняє належно обґрунтовані позови, він традиційно присуджує в рази меншу суму коштів, ніж та, яка вимагалася позивачем, та відшкодовує лише частину витрат за рахунок держави-відповідача. Це робить отримання повної компенсації практично неможливим.
Наостанок рф, вочевидь, відмовлятиметься виконувати рішення ЄСПЛ проти неї. Наразі не існує жодних механізмів примусового виконання – залишається лише чекати встановлення в росії адекватного режиму, який буде готовий виконувати такі рішення.
(2) Звернення в інвестиційний арбітраж
Звернення в інвестиційний арбітраж є потенційно найбільш ефективним способом відшкодування завданих збройною агресією рф збитків із точки зору обсягу відшкодування та ефективності виконання рішення проти рф.
Хоча анексія Криму та чотирьох областей України й не була визнана міжнародним співтовариством офіційно, арбітражні трибунали в інвестиційних спорах (так звані «кримські справи») визнавали «ефективний контроль» рф над ними, що означало наявність обов’язку росії захищати іноземні інвестиції на таких територіях. Оскільки Україна та росія є сторонами двостороннього договору про захист інвестицій та Договору до Енергетичної хартії, це дає змогу українським компаніям звертатися з інвестиційними позовами проти рф. Іноземні компанії також мають право робити це на підставі Договору до Енергетичної хартії та аналогічних договорів про захист інвестицій, якщо держави, громадянами яких вони є/в яких вони зареєстровані, є їх сторонами.
Арбітражні трибунали, які розглядають подібні позови, надзвичайно скрупульозно підходять до аналізу доказів та зазвичай присуджують відшкодування повної суми заявлених збитків або як мінімум дуже близької до неї.
До того ж Нью-Йоркська конвенція дозволяє визнавати та примусово виконувати арбітражні рішення проти рф практично в будь-якій країні світу. Це означає те, що за умови перемоги у спорі та відмови рф виконувати рішення добровільно. Позивач зможе вимагати арешту банківських рахунків, повітряних та морських суден рф, корпоративних прав компаній, які належать російській державі та інших подібних активів практично будь-де, та, після отримання дозволів на виконання арбітражного рішення у відповідних судах, стягувати таке майно на свою користь.
Однак інвестиційний арбітраж має ряд недоліків. По-перше, він є дуже дорогим –витрати на юристів зазвичай складають від 2 до 5 млн доларів, не враховуючи значних (сотні тис. або навіть млн доларів) арбітражних зборів та/або гонорарів арбітрів. По-друге, процес є тривалим – у середньому від 3 до 5 років. Водночас далеко не всі держави є сторонами угод про захист інвестицій із рф, а російський парламент, ймовірно, вже скоро буде розглядати питання розірвання існуючих договорів із «недружніми державами», в тому числі й Україною. Це може завадити зверненню з інвестиційним позовом до рф через відсутність у відповідних арбітражних трибуналів юрисдикції.
(3) Звернення в український суд
Як і звернення в ЄСПЛ, звернення в український суд є одним із найпростіших та найдешевших способів відшкодування завданих російською збройною агресією збитків. До того ж, на відміну від ЄСПЛ, процес є дуже швидким, оскільки росія такі рішення не оскаржує, а відмова у прийнятті позову до розгляду є малоймовірною. Водночас ймовірність задоволення позовних вимог висока. Також можливо звертатися до правоохоронних органів із заявами про скоєння злочинів російськими військами, подаючи цивільний позов про компенсацію збитків у межах кримінального провадження.
Рішення українських судів у таких справах можна виконувати закордоном на підставі міжнародних договорів про надання правової допомоги або ж, за їх відсутності, на основі принципу взаємності, існування якої презюмується. На практиці правові підстави для виконання таких рішень українських судів закордоном існують в більшості країн світу.
Однак цей спосіб компенсації збитків все ж несе з собою певні ризики з огляду на наступні причини.
По-перше, рішення Верховного Суду про відсутність у рф суверенного імунітету в цілому не відповідає загальноприйнятому у світі розумінню міжнародного права та практиці застосування суверенного імунітету судами інших країн станом на зараз. У поєднанні з тим, що українські суди, з огляду на триваючу війну України з рф, не можуть вважатися незалежними і неупередженими в таких спорах, існує ймовірність того, що іноземні суди вважатимуть рішення українських судів проти рф неправосудним і політично вмотивованим та відмовлятимуть у виконанні відповідних рішень.
По-друге, оскільки дипломатичні відносини між Україною та рф наразі розірвані, і посольство жодної іншої держави не було уповноважене виконувати функції російського посольства щодо отримання процесуальної кореспонденції у судових спорах за позовами проти росії, українські суди фактично не можуть належно повідомити рф про наявність позову проти неї, надсилати процесуальні документи і т.д. Така ситуація дає підстави іноземним судам не дозволяти виконання рішень українських судів проти рф.
Зважаючи на вищевказані фактори, виконання рішень українських судів проти рф закордоном може бути ускладненим. Однак, зважаючи на очевидну несправедливість і неспровокованість російського вторгнення в Україну та все сильніше засудження такої збройної агресії, законодавство і підходи судів інших країн, передусім, Великої Британії, США та ЄС, ймовірно, будуть поступово змінюватися, стаючи сприятливішими для виконання таких рішень. Отже, з часом виконання українських судових рішень за позовами проти рф у дружніх Україні державах має ставати простішим.
Виконання ж таких рішень в Україні можливе, але варто відзначити, що українські суди вже розглядають кілька подібних позовів, і їх кількість лише зростатиме – тому з практичним виконанням судових рішень в Україні можуть виникнути проблеми через недостатність російського майна, яке можна стягнути в рахунок виконання подібних судових рішень. З огляду на це, якщо було прийнято рішення звертатися саме до українського суду, варто зробити це якнайшвидше задля підвищення шансів на реальну компенсацію збитків.
Наостанок, ще однією важливою перевагою звернення в український суд є значення таких судових рішень для підтвердження фактів настання збитків та їх причинно-наслідкового зв’язку зі збройною агресією рф для подальшого звернення до компенсаційної комісії, яка, ймовірно, буде створена по закінченню війни, та при застосуванні інших механізмів компенсації завданих війною збитків.
(4) Звернення в іноземні суди
Іншим інструментом відшкодування збитків є звернення з позовами проти рф у суди іноземних країн, в яких перебувають російські активи (наприклад, Велика Британія, США та країни ЄС). Наразі перспективи такого інструменту є більш туманними, ніж звернення в українські суди, ЄСПЛ або інвестиційний арбітраж.
Ключовою перешкодою для подачі позовів проти рф у судах інших країн є доктрина суверенного імунітету іноземних держав, яка суттєво ускладнює подання позовів проти рф, арешт її майна та звернення стягнення на таке майно за судовими рішеннями. У зв’язку з цим, суди можуть відмовлятися розглядати такі позови по суті, відмовлятися накладати арешт на майно рф у цих країнах та відмовляти в стягненні збитків за рахунок російських активів.
Звернення в суди США має гарні перспективи з огляду на те, що, на відміну від європейських країн, США не визнає доктрини абсолютного суверенного імунітету іноземних держав і надає змогу позиватися до них, арештовувати їх майно і стягувати з них збитки за чисельними виключеннями. Ключовим з них є виключення, передбачене для держав-спонсорів тероризму. На відміну від країн ЄС, де присвоєння рф такого статусу буде радше політичним кроком, у США це дасть реальну змогу позиватися до рф в американських судах та стягувати збитки за рахунок будь-якого майна рф в США.
У разі подальшої ескалації війни з рф, можливе внесення змін до законодавства іноземних країн про суверенний імунітет або ж укладення відповідних міжнародних договорів, які дозволять зняти його з росії повністю або частково і усунуть перешкоди до стягнення збитків завданих рф через іноземні суди. Однак у короткостроковій перспективі на це не варто розраховувати.
(5) Звернення до компенсаційної комісії
Наразі цей спосіб компенсації збитків є чисто теоретичним, оскільки війна триває і жодна подібна комісія ще не була створена, хоча розмови про це тривають давно.
Зважаючи на історичні прецеденти, можливі дві моделі створення подібних комісій – на підставі мирного договору між Україною та рф або ж під егідою ООН. У будь-якому разі, ймовірно, що такі комісії не будуть детально аналізувати правові аргументи сторін, скоріше зосереджуючись лише на питання того, чи були збитки завдані безпосередньо діями рф та на визначенні їх обсягу. Історичний досвід свідчить про те, що звернення до таких комісій, хоча буде доволі простим і дешевим, дозволятиме очікувати лише компенсації невеликої частини понесених заявниками збитків.
III. Висновок
Хоча механізми фіксації завданих війною збитків все ще не є усталеними, а перспективи їх стягнення з рф – чіткими й однозначними, цим питанням варто приділяти увагу вже зараз. Необхідно застосовувати всі доступні механізми фіксації понесених збитків, зокрема й ті, які прямо не передбачені чинним законодавством, задля уникнення потенційних проблем у майбутніх спорах щодо їх стягнення з рф.
При виборі механізму компенсації збитків треба звертати увагу, передусім, на те, яким є їх характер (час їх завдання та місцезнаходження пошкодженого майна мають важливе значення для доведення юрисдикції ЄСПЛ або арбітражних трибуналів в інвестиційних спорах розглядати відповідні позови), а також на їх розмір та наявність фінансової можливості застосування певного компенсаційного механізму (наприклад, інвестиційний арбітраж, хоча і є кращим способом із точки зору обсягу відшкодування і перспектив реального стягнення, через високу вартість доступний лише компаніям із великими бюджетами, які понесли збитки на десятки млн доларів; схожа ситуація з судами США та Великої Британії).
Для більшості громадян та українських компаній звернення в український суд буде кращим варіантом з огляду на простоту, швидкість та дешевизну процесу. Однак варто не баритися з подачею позовів, оскільки кількість російських активів в Україні обмежена, а бажаючих їх стягнути стає все більше.