 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для AVELLUM 2024 рік — це не лише ювілей, а й нова сторінка історії: компаніївиповнюється 15 років. За цей час вона стала одним із лідерів юридичного ринку України, вибудувавши свою репутацію на чесності, інтелекті та інноваціях, і сьогодні є прикладом для інших. Про те, як AVELLUM переживала глобальні кризи, впроваджувала автоматизацію, інвестувала у молоді таланти і запроваджувала західні стандарти управління, ми поговорили з керуючим партнером Миколою СТЕЦЕНКОМ. У розмові він поділився історією становлення компанії, викликами, що стоять перед нею, та принципами, якіформують її культуру і визначають напрям розвитку.
Серед нового покоління партнерів AVELLUM — Микита НОТА, Максим МАКСИМЕНКО, Антон ЗАДЕРИГОЛОВА, Андрій РОМАНЧУК і Андрій ФОРТУНЕНКО. В інтерв’ю вони розповіли про виклики, які постали перед компанією,та пріоритети роботи в умовах війни. Сьогодні AVELLUM не тільки активно співпрацює з міжнародними клієнтами,але й бере участь у регуляторних ініціативах і підтримує соціальні проєкти,залишаючи вагомий слід у юридичній сфері та професійній спільноті.
— Миколо, які основні етапи розвитку компанії ви б визначили за ці 15 років?
— Дякую, 15 років швидко пролетіли, і ми за цей час суттєво виросли. Було декілька етапів. Я би запропонував подивитися на розвиток фірми крізь призму партнерства.
Перший етап — від створення фірми і перші вісім років — це період становлення фірми та її розвитку. За цей час у нас поступово з’являлися нові партнери. У 2018 році у нас були перші призначення нових партнерів. Це велика віха у розвитку фірми, оскільки ми не наймали партнерів ззовні, а виростили власних. Перша когорта партнерів у цей час — це Юрій Нечаєв і Вадим Медведєв.
Другий етап фірми ознаменувався подальшим розширенням партнерства через призначення Максима Максименка партнером і повернення Костянтина Лікарчука до партнерського складу фірми. Крім того, у цей час відбувалося розширення дольового партнерства — Юрій Нечаєв, Вадим Медведєв і Микита Нота стали дольовими партнерами фірми.
І третій етап, який почався рік тому — це подальше розширення партнерства завдяки новому поколінню партнерів. Партнерами стали Антон Задериголова, Андрій Романчук та Андрій Фортуненко.
— Чому саме такий підхід до визначення етапів шляху компанії?
— Тому що юридична фірма — це передусім партнери, які її ведуть і представляють. Партнери є обличчям фірми та формують її в усіх аспектах, розвивають практики та індустрії, будують команди.
Я зараз пригадую слова покійного Філіпа Валя (Philipp Wahl з міжнародної фірми Allen & Overy), який сказав мені мудру річ: «Певним тестом на виживання й існування, мірою успіху фірми буде етап, коли ви серед своїх юристів зможете виростити нове покоління партнерів». Так воно і сталося, адже природне розширення партнерства і є найкращим мірилом успіху фірми.
Ми продовжуємо розвивати партнерство, і я думаю, що майбутні етапи ще попереду.
— Які етапи стали справжнім випробуванням? І, звичайно, цікаво дізнатися про часи, які ви вважаєте найсприятливішими для розвитку компанії.
— У певні періоди були великі потрясіння, через які проходила Україна, і вони впливали на життєдіяльність фірми. Наша компанія заснована у 2009 році, наприкінці світової фінансової кризи. І на цій хвилі ми збудували фірму, взяли багато цікавих клієнтів і проєктів, сильних юристів, і досить швидко зацементували своє ім’я як однієї з топових трансакційних фірм у перші роки нашого існування.
Революція гідності у 2014 році також стала значним випробуванням для нас і нашого персоналу. Ми гідно пройшли той період, і почався тривалий період росту, що тривав до повномасштабної агресії. У цей період фірма пройшла через випробування партнерства, коли один із засновників фірми Костянтин Лікарчук пішов від нас на державну службу, а потім відкрив офіс Kinstellar в Україні. Але вже у 2020 році Костянтин повернувся, і ми неймовірно щасливі, що він знову з нами. Ми мали цінний досвід об’єднання та мирного розлучення із фірмою AGA Partners, який дав нам краще розуміння нас самих.
Пандемія коронавірусу також стала сильним потрясінням. Унаслідок пандемії ми, як і решта світу, вийшли сильнішими. Віддалена або частково віддалена робота стала нормою. Ми стали гнучкими і більш готовими до різних ІТ-викликів.
Повномасштабне вторгнення у 2022 році — це найбільше випробування за історію фірми і за життя усіх нас. Завдяки попереднім стресовим ситуаціям ми були готовими до багатьох викликів і згодом адаптувалися. Наш персонал тут, у Києві, наші партнери так само у Києві, і ми продовжуємо працювати для наших клієнтів та рости.
— Які нововведення чи методики ви впроваджували, щоб адаптуватися до змін у правовому середовищі? Що саме з цього було ефективним і принесло очікувані результати? А які рішення, на вашу думку, не виправдали сподівань?
— Розпочнімо з неефективних. Це були наші спроби вирішити виклики росту фірми шляхом запрошення партнерів ззовні. У нас є своя сформована культура, і наймати спеціаліста на рівні партнера для нас надзвичайно складно. Ми зрозуміли, що для нас це точно не основний шлях і навіть не вторинний. Попри це, у нас залишилися теплі стосунки з нашими колишніми колегами, з Дмитром Марчуковим та з AGA Partners.
Переважно за цей час у нас були позитивні рішення, які вели до успіху фірми. Ми стали однією з перших юридичних фірм, яка почала активно впроваджувати автоматизацію документів. Це відомий факт, що AXDRAFT був заснований одним із наших випускників — Юрієм Зарембою та його братом Олегом Зарембою. І ми були ледь не першим клієнтом AXDRAFT, який почав ним користуватися й автоматизовувати свої процеси.
Крім того, ми були першою фірмою, яка почала стажування студентів за західними стандартами 10 років тому. Кожного року в один і той самий час ми оголошуємо стажування за стандартними правилами відбору. Це платне стажування, яке передбачає ротацію протягом стажування. Після стажування найкращі відібрані студенти стають нашими юристами-співробітниками. Ми дуже віримо у програму стажування і тішимося, що багато фірм на ринку підхопили цей тренд.
Ми також пишаємося нашою системою партнерства, яку ми побудували на кшталт західних юридичних фірм. Це так звана система managed lockstep, завдяки якій ми здатні утримувати найкращі таланти.
— Які принципи роботи чи підходи, на вашу думку, стали визначальними для репутації AVELLUM як одного з лідерів ринку? Розкажіть про це докладніше.
— Залюбки. По-перше, з дня заснування фірми і до сьогодні ми платимо офіційні зарплати нашому персоналу. У цьому сенсі нам пощастило, бо у нас була культура партнерів-засновників від Baker McKenzie, і ми знали, що можемо робити бізнес офіційно в Україні. У нашому щорічному звіті за 2023 рік ми були першими серед українських фірм, хто офіційно озвучив не тільки наші доходи, кількість юристів, але й суму сплачених податків за календарний рік. Ми бачимо, що інші фірми це також почали робити, і щиро вітаємо цю практику.
Ми проводимо оцінку колег у фірмі винятково на основі їхніх зусиль й досягнень. Тобто всі просування та премії базуються на реальних здобутках і зусиллях кожного співробітника. У нас не було жодних покровителів у державних структурах чи великому бізнесі. Ми створювали фірму з нуля завдяки нашим особистим зусиллям. І таку етику ми поширювали на решту персоналу, який знає, що ми живемо за принципом того, що цінуються інтелект і зусилля, а не зв’язки чи фаворитизм.
І третя відмінна риса — це інтелект. Ми знайшли своїх клієнтів і проєкти саме завдяки інтелекту наших партнерів та співробітників. Ми любимо працювати над складними транзакціями та знаходити вихід зі складних ситуацій. Іншими словами, ми готові використовувати наш досвід, знання й інтелект для того, щоби досягати найкращих результатів для наших клієнтів. Це не зв’язки, не корупційні методи, а саме інтелект.
— Які виклики стоять перед вашою командою сьогодні та як ви підтримуєте її ефективність за нових умов?
— Зараз головним викликом є війна і, як наслідок, невизначеність у нашому житті. Ми маємо великі надії на наступний рік, але не розуміємо, як все буде виглядати, тому складно будувати довгострокові плани. Але водночас ми намагаємося знайти за цих обставин певний фундамент. Адже робота і клієнти є, продовжуються інвестиції. Як сказав нещодавно один із моїх клієнтів: «Ми закладаємо війну як певний довгостроковий фактор у бізнесі». Ми продовжуємо рости і розбудовувати фірму, розвивати персонал, розуміючи, що, можливо, війна надовго.
Крім того, ми відчуваємо тренди, про які говорять зараз в усьому світі, наприклад, бажання молодших поколінь мати більший баланс між роботою і приватним життям. До речі, певною мірою це реально, оскільки технології суттєво полегшують нашу роботу. Але це також виклик, особливо для стилю роботи юридичних фірм на кшталт AVELLUM, де динамічно розвиваються транзакції та судові справи.
І останнє — це, звичайно, технології. Штучний інтелект примусив нас замислитися: це все-таки виклик для професії чи ні, як ним правильно користуватися, до якої міри контролювати. Це питання ще не розв’язане, але ми над ним працюємо.
— Які проєкти ви вважаєте найскладнішими з погляду інтелектуальних рішень? Чи є серед проєктів такі, що мають великий соціальний вплив або реалізуються на Pro Bono основі?
— Почну з наших соціальних проєктів, роботи Pro Bono. Ми працюємо вже не один рік над розбудовою Благодійного фонду пам’яті Романа Ратушного, який створив стипендію для талановитих студентів у сфері захисту прав людини. Третій рік ми допомагаємо партнерам у Лондоні, які започаткували цей Фонд, працюємо з трьома університетами, і вже багато студентів отримали ці стипендії.
Наш партнер Вадим Медведєв долучений до боротьби з росією на юридично-фінансовому фронті. Це допомога Міністерству фінансів України щодо включення рф до чорного списку FATF.
Ми також регулярно робимо різні проєкти-підтримки наших ЗСУ. Нещодавно у межах АПУ ми стали ініціатором підтримки збору для одного із напрямів ГУР.
Щодо великих комерційних проєктів, вони дуже різні, але я хотів би звернути увагу на те, що з 2015 року ми продовжуємо працювати з Міністерством фінансів України. Змінилося багато урядів, але нам продовжують довіряти цю роботу, яку веде наш старший партнер Гліб Бондар, що очолює фінансову практику. Ми працюємо над цим напрямом разом із White & Case. Це надзвичайно відповідальна робота, адже без фінансування, яке отримує Україна із різних джерел, держава не змогла би існувати. Один із останніх здобутків — це успішна реструктуризація суверенного боргу України.
Також важливою є наша робота для інституційних інвесторів в Україні. Наприклад, Ukraine-Moldova American Enterprise Fund (колишній Western NIS Fund) має програму фінансування для малих і середніх підприємств (МСП). Ми виступили юридичним радником UMAEF з питань українського права у зв’язку із запуском програми прямих інвестицій на суму 50 млн доларів США. Ця програма створена, щоби надавати малим і середнім підприємствам капітал, необхідний для масштабування та розвитку навіть в умовах економічних викликів. Таких програм в Україні бракує, і приємно, що вони з’являються.
— Які проєкти ви вважаєте найскладнішими з погляду інтелектуальних рішень?
— У кожній практиці є свої складні і прості проєкти. Наприклад, з погляду практики спорів у нас стає більше роботи, яка стосується корпоративних спорів у різних юрисдикціях. У нас нещодавно був гарний кейс у сфері телекомунікацій, коли до нас звернувся міноритарний акціонер, інтереси якого порушували мажоритарні акціонери у процесі продажу компанії. Йому потрібен був захист на корпоративному, антимонопольному та судовому рівнях в Україні та за кордоном. Ми успішно розв’язали завдання зі значним збільшенням прибутку від угоди продажу для нашого клієнта.
— Як ви налагоджуєте співпрацю з міжнародними юридичними фірмами? Які важливі переваги дає така співпраця для AVELLUM?
— Безумовно, ми працюємо з багатьма іноземними та міжнародними фірмами, і це важливий елемент нашої гордості й нашого бізнесу. Ми прагнемо розвивати різні проєкти й проводити спільні заходи для клієнтів на різні теми. Важливо бути чесними з ними, надавати якісний вчасний результат, бути з ними на одній хвилі.
— Чи помітні зміни у запитах і потребах клієнтів через війну та геополітичні зміни?
— Я би не сказав, що запити клієнтів суттєво змінилися. Інша річ, що клієнт змінився. У нас, на щастя, залишилося багато українських клієнтів, які вірять в Україну і продовжують інвестувати в Україну.
Щодо іноземних клієнтів, їх, звичайно, стало менше, а ті, які з’явилися — це більше оборонний сектор, сектор безпеки, а їхні запити стосуються ефективного ведення бізнесу в Україні, інвестицій, найму працівників тощо.
За останні п’ять років у результаті антикорупційної реформи з’явилося багато нових правоохоронних органів — НАБУ, САП, ВАКС та НАЗК. Звісно, вони роблять свою роботу, але це означає, що і робота для юристів, так звана White-Collar Crime practice, дуже швидкими темпами росте.
На щастя, судова реформа також дає свої результати, і, попри всю критику в ЗМІ, на практиці є багато позитивного. Інколи клієнт у першій і другій інстанціях не зміг своїми силами виграти судовий спір, але на етапі касації він звертається до нас, щоби ми допомогли із побудовою сильної інтелектуальної правової позиції.
— Як AVELLUM співпрацює з державними органами та професійними асоціаціями для покращення регуляторного середовища в Україні?
— Почну з бізнес-асоціацій. Ми є активними членами Американської торговельної палати в Україні, працюємо з U.S. Ukraine Business Council, робимо різні спільні заходи, беремо в них активну участь. І, звичайно, ми є членами та генеральним партнером АПУ. Ми беремо участь у межах АПУ в багатьох заходах і розвиваємо різні ініціативи. Окрім асоціацій, ми спілкуємося з державними органами щодо покращення регулювання різних аспектів життя бізнесу. Ще декілька років тому ми активно брали участь у підготовці нової версії Закону про акціонерні товариства, а до цього опікувалися просуванням інституту корпоративних договорів в Україні.
— Які ключові зміни ви спостерігаєте на ринку юридичних послуг в Україні за останні кілька років? Які нові вимоги або виклики постають перед юридичними фірмами?
— Ринок стоїть зараз перед цікавим моментом. Реформи, які відбуваються у правоохоронній, судовій та антикорупційній системах, суттєво впливають на юридичний ринок. І частина юридичного ринку все ще сподівається, що стиль ведення бізнесу залишиться, як у минулому. Тобто business as usual.
Це стосується не лише корупції, але й таких речей, як зарплати у конвертах, відсутність прогнозованого росту для співробітників, відсутність оплачуваного стажування, і системи управління даними й знаннями, прозорої системи росту в партнерстві тощо. Але є прогресивна частина ринку, яка давно зрозуміла, що за цим майбутнє. Тому коли ми говоримо про позитив, мені здається, фірм, які стають на шлях західних стандартів, стає більше з кожним роком.
Принагідно я вам зроблю комплімент: «Юридична Газета» нещодавно опублікувала рейтинг фірм на основі повністю публічних даних, а саме офіційних доходів. Це величезний успіх! Ми маємо рухатися далі у цьому напрямі й переймати найкращі практики у питанні рейтингів, запроваджувати більше кількісних прозорих рейтингів, зокрема по сплачених податках і прибутку на партнера. Ми маємо разом підштовхувати юридичний ринок до прозорості у зарплатах, податках і методах ведення бізнесу.
— Які ключові пріоритети розвитку практик у компанії на наступні роки?
— Я вже говорив, що планування бізнесу зараз складне. Це, мабуть, найбільший виклик для нас. Наше завдання — втриматися у цій турбулентності й бути фінансово успішними. Знаходити нові ніші й ставати у них лідерами.
Очевидно, боротьба за таланти при цьому також зросла через шалений відтік кадрів в усіх сферах. Тому інвестиції у талановитих людей стають пріоритетом. Це знаходити найкращих людей, вчити їх навичкам, які потрібні юридичній фірмі, і розвивати їх у межах юридичної фірми. Решта питань не менш важливі, але вони для нас не нові. Тобто розвиток нових практик, молодих партнерів, старших юристів — це все залишається важливою складовою нашої роботи.
— В які напрями ви готові інвестувати?
— Як і багато фірм, ми не оминули своєю увагою практику оборонної промисловості. Є великий попит в армії на розробки, є багато інженерів і підприємців, які зараз розвивають цей напрям, і, відповідно, з’являється юридична робота.
Ми також активно розвиваємо практику кримінальних спорів, податкову практику та практику інфраструктури.
— Якщо мислити стратегічно, якою ви бачите роль AVELLUM у розвитку юридичних послуг в Україні через 15 років?
— Я би сказав, що у нас продовжиться органічний ріст, і, відповідно, 10 партнерів перетворяться на 15–20. Ми залишимося лідером ринку, який активно долучається до розбудови законодавства та судової практики з розвитком суспільства, клієнтів і технологій.
І тут я зроблю невеличкий відступ. Весь розвиток AVELLUM до цього часу супроводжувався розвитком наших ключових клієнтів, наприклад, МХП та «Кернелу». Ми з ними проходили різні етапи їхнього розвитку як провідних корпорацій України.
Для нас велика честь спостерігати, працювати й отримувати цю цікаву роботу від таких клієнтів. Я сподіваюся, що у наступні 15 років буде так само. Ми побачимо, як ці й інші ключові клієнти стануть ще сильнішими на глобальній арені, а ми будемо супроводжувати їх і надалі. Я також думаю, що технології суттєво змінюють майбутнє. І тому так само, як всі ці роки, AVELLUM буде на вістрі технологічних змін.
Мені складно передбачити, як відбуватимуться зміни, але я прогнозую, що вже за декілька років у нас будуть повноцінні електронні асистенти, які багато речей допомагатимуть нам робити і з якими ми будемо спілкуватися. Але водночас я не вірю у те, що штучний інтелект забере у нас роботу. Я радше вірю, що ШІ забере у нас технічну роботу. Але ось емоційна людська робота не тільки залишиться, її стане більше. Тому що треба бути оператором цих усіх технологічних систем, вміти ставити запитання, інтерпретувати відповіді та доносити їх до наших клієнтів, які є людьми. І тому ми станемо ще більш людиноцентрованими. Це насправді дуже позитивна річ.
Якщо згадати, як у книжках описували юристів 80-х років — акули бізнесу, що дуже часто були жорсткими як люди. Ми зараз йдемо швидким кроком у новий світ, і це чудово. Акцент стає більше на людяності, на емоційному розумінні людей. І в поєднанні з інтелектом це, мені здається, win-win стратегія.
— Чи є у вас програми для розвитку молодих юристів? Як AVELLUM залучає і підтримує нові таланти на ринку?
— Наше стажування передусім передбачає обов’язкову ротацію стажера між усіма практиками фірми, що дає молодому юристу всебічне бачення юридичної практики. У нас також активно працює менторство і щоквартальний зворотний зв’язок на горизонтальному та вертикальному рівнях.
Ми започаткували інструменти, які дають співробітникам корисну інформацію не лише професійного, а й життєвого характеру, наприклад, щодо ментального стану людини, wellbeing тощо. Особливо у такі складні часи важливо, аби людина залишалася передусім людиною.
Ми продовжуємо робити традиційні заходи: святкування днів народжень разом, перегляд фільмів тощо, адже це важливо для спілкування у колективі. Ми наполягаємо на тому, щоб люди регулярно працювали з офісу навіть за гнучкого графіка.
— Як ви оцінюєте розвиток корпоративного права в Україні сьогодні? Яку роль відіграє AVELLUM у формуванні ринку корпоративних послуг?
— Протягом останнього десятиріччя ми долучилися до розробки та впровадження ключових законів у корпоративному праві. Зокрема, ми були одними зі співавторів Закону про товариства з обмеженою відповідальністю, Закону про акціонерні товариства, причому декількох його версій, а також Закону про корпоративні договори.
Ми активно просуваємо ідею про те, що корпоративні відносини мають вирішуватися переважно в українському правовому полі. На щастя, це підтримують багато наших клієнтів, колег з інших фірм і судова влада.
На мій погляд, майбутнє за подальшим розвитком корпоративного права та ринків капіталу. Я думаю, що ми ще побачимо дуже багато цікавих речей, які були закладені в Законі про товариства з обмеженою відповідальністю і пізніше в Законі про акціонерні товариства, але ще просто не з’явилися практичні справи та судові спори. Наприклад, питання фідуціарних обов’язків директорів лише починає виникати у судових рішеннях. Але у розвинених країнах це величезний пласт корпоративної роботи як трансакційної, так і судової.
Розвиток ринку цінних паперів, який є частиною корпоративного права, на жаль, трохи буксує, але за ним також майбутнє. І, я сподіваюся, ми будемо брати активну участь у його розвитку.
— Які реформи є найочікуванішими для іноземного та національного бізнесу, для інвесторів?
— Якщо ми говоримо суто про корпоративне право, то я б сказав, що найочікуванішою для мене є продумана приватизація, яка приведе до виходу лідерів бізнесу на українські фондові біржі, тобто до перших українських IPO. Щоби державні українські компанії не приватизувалися на 100% у руки стратегічному інвестору, а виходили на український ринок капіталу, випускали акції, робили свої IPO і ставали повноцінно публічними, що, зі свого боку, приведе до запуску пенсійної реформи в Україні. Це стане фантастичним проривом, який створить можливості для інвестування на десятиріччя вперед.
— Максиме, скажіть, будь ласка, які виклики ви прогнозуєте для юридичного ринку після великої війни саме у сферах нерухомості та інфраструктури?
— Мені здається, що виклики будуть притаманні не лише сфері інфраструктури та нерухомості, а й всьому юридичному ринку.
Якщо ми передусім розглядаємо післявоєнний період, то це питання дефіциту кадрів, що пов’язано як з мобілізацією, так і з виїздом значної кількості кваліфікованих спеціалістів за кордон. Не менш серйозний виклик — відчутне зниження рівня професійної підготовки спеціалістів, які залишаються в умовах переважно віддаленого навчання протягом останніх п’яти років. Це накладає великий відбиток не тільки на якість знань, а й на рівень соціалізації людей, які працюють зі своїх домівок.
У сферах нерухомості, інфраструктури та енергетики ми повинні фокусуватися не лише на відбудові як такій, а й на врахуванні принципів сталого розвитку, дотриманні стандартів циркулярної економіки, енергоефективності, відновлюваній енергетиці та запобіганні викидів парникових газів тощо. Однак на ринку юридичних послуг України наразі бракує фахівців, які мають достатній рівень компетенції у цих сферах.
В Україні лише за останнє десятиліття почали формуватися NGO, які зосереджуються на питаннях сталого розвитку і мають чітке бачення того, як ці процеси працюють у світі. Отже, сприйняття відбудови вийде за межі примітивного відтворення об’єктів до попереднього стану. Мета має бути більш амбітна — розбудувати країну майбутнього, зокрема в контексті нашого євроінтеграційного процесу.
Наведу простий приклад: ми не зможемо збудувати завод для енергетичної утилізації сміття, хоча це виглядало б логічно з огляду на поточні проблеми з електропостачанням і виправдано з економічного погляду. Однак враховуючи орієнтири ЄС, нашим пріоритетом має стати не стимулювання збільшення обсягів сміття для постачання на подібні заводи, а його сортування та зменшення. Це буде серйозним викликом.
І цей виклик, знову ж таки, буде масштабним для всього юридичного ринку. По-перше, ми достеменно не знаємо, чи витримають українські юридичні фірми той обсяг роботи, який виникне в процесі відбудови. По-друге, є ризик того, що великі міжнародні гравці зайдуть на наш ринок, створивши конкуренцію, яка може суттєво змінити перерозподіл позицій між провідними юридичними компаніями в Україні.
— Скажіть, будь ласка, а за ким зараз більша відповідальність саме в цьому напрямі: за бізнесом, державою, ГО?
— Якщо ми говоримо про зелений сталий розвиток, на мою думку, найбільша відповідальність лежить на лідерах, які очолюють усі згадані вами організації, та соціальних колективах. Важливо, щоб був симбіоз розуміння усіма мети й доцільності цього процесу. Для багатьох буде несподіванкою усвідомлення того, що сталий розвиток не лише передбачає додаткові витрати в процесі відбудови та будівництва, а й відкриває значні можливості для залучення зеленого фінансування, співпраці з провідними світовими компаніями, які вже давно прийняли ці принципи.
Якщо говорити суто про відбудову, я вважаю, що основну роль тут має відігравати держава. Є різні фонди та організації, які допомагають формулювати бачення відбудови України, визначати стратегічні сектори, пріоритезувати певні типи підприємств, а також розраховувати, як інвестиція одного долара в той чи інший проєкт впливатиме на ВВП. На мою думку, нам слід орієнтуватися на економічно високотехнологічні напрями. Якщо ми продовжимо залишатися країною, що фокусується тільки на експорті товарів без доданої вартості, чи досягнемо ми бажаного рівня економічного розвитку?
Якщо ми поглянемо на приклади Індонезії, Польщі, Туреччини чи Македонії, то зрозуміємо, що для того, аби стати економічно сильними та забезпечити високий рівень життя, а також стимулювати людей повертатися, працювати й жити в Україні, нам необхідно розвивати виробництво, і держава повинна активно підтримувати цей процес. По-перше, через державну стратегію, план і чітке бачення. По-друге, через законодавство та пільги, які заохочують як українські, так і міжнародні компанії відкривати тут свій бізнес.
— А які ключові зміни у сфері регулювання необхідно впровадити, що вплинуть на такі рішення та притік інвестицій, зокрема, або інших коштів до України?
— Гарним прикладом інвестиційного інструменту, який активно популяризується та діє в Україні, є індустріальні парки. Вони стали важливим рушієм економічного зростання Польщі ще на етапі, коли ми обговорювали вступ до ЄС. Хоча в ЄС заборонено надавати пільги через індустріальні парки, Польща домовилася про те, що протягом 10 років після вступу вона продовжить надавати податкові та інші пільги для інвесторів, що створюють додану вартість, через свої індустріальні парки.
Якщо в Україні закон про індустріальні парки передбачає звільнення на 10 років від сплати податку на прибуток при реінвестуванні, ПДВ і мита на імпорт обладнання і технологій, що використовуються в межах індустріального парку, то в Македонії, наприклад, інвестори не сплачують жодних податків ні на доходи фізичних осіб, ні єдиний соціальний внесок для працівників індустріальних парків тощо. Така система дала змогу створити робочі місця та виробництво, що в результаті привело до значного зростання ВВП, перевищуючи «втрати» держав у неотриманих податках від пільг.
Наразі Уряд активно впроваджує підтримку, зокрема через неавтоматичні пільги, які залежать від наявності коштів у державному або місцевих бюджетах, як-от співфінансування чи повне покриття витрат на будівництво необхідної інфраструктури для таких об’єктів, безвідсоткові кредити та інші механізми.
Також є інструмент проєктів зі значними інвестиціями, де пільги можуть варіюватися залежно від специфічних умов отримання. Наприклад, для індустріального парку необхідно оформити земельну ділянку, отримати титул, створити декілька компаній і подати в Мінекономіки план розвитку парку. Після реєстрації вже можна почати отримувати пільги.
Якщо ми говоримо про проєкти зі значними інвестиціями (а два перших таких проєкти, до речі, стартували цієї осені), то ти отримуєш пільги лише після погодження та підписання з Кабінетом Міністрів України спеціального інвестиційного договору. Розмір державної підтримки може сягати до 30% від вартості проєкту, який має становити не менше ніж 12 млн євро. Реалізація проєкту зі значними інвестиціями дає можливість отримати пільги, схожі на ті, що діють для індустріальних парків, але з різницею у сферах діяльності, які охоплюються цими інструментами.
— А які є інструменти і як ваша команда сприяє залученню сюди інвестицій від бізнесу?
— Найважливішим інструментом для відбудови після завершення війни з погляду міжнародних фінансових інституцій буде державно-приватне партнерство. Наша команда активно працює у цьому напрямі. Ще з 2017 року я вже не вперше співочолюю комітет інфраструктури AmCham, і ми працювали над змінами законодавства у сферах державно-приватного партнерства і концесій. Закон, який набув чинності у 2019 році, став основою для підписання перших концесійних угод щодо портів Ольвії та Херсону.
Згодом, навесні 2022 року, ми активно працювали з усіма стейкхолдерами над законопроєктом №7508, який вже декілька років очікує на друге читання у Верховній Раді через велику кількість правок Європейської комісії для врахування. Цей законопроєкт має на меті спрощення проєктів з відбудови, які фінансуватимуться через державно-приватне партнерство. Це один із основних механізмів майбутньої відбудови, але для його успішної реалізації нам необхідні приватні партнери, які готові інвестувати навіть попри ризики війни, водночас спираючись на механізми страхування та інші позитивні реформи, спрямовані на захист інвестицій, удосконалення судової системи та правоохоронних органів.
Ми з колегами з різних практик активно проводимо міжнародні зустрічі. За останні 2,5 роки я провів понад 500 зустрічей із партнерами провідних міжнародних юридичних фірм у таких країнах, як Англія, Франція, Німеччина, Польща, Південна Корея та Японія. Головною темою на порядку денному було те, що рано чи пізно механізми толерування ризиків інвестування в Україні почнуть працювати, і міжнародні інвестори прийдуть на цей ринок. Ми наголошуємо, що підготовку до майбутніх проєктів варто розпочинати вже зараз. З огляду на те, що протягом наступних 20–30 років Україна стане одним із найбільших будівельних майданчиків у світі, це створює унікальні можливості для довгострокового планування, і готуватися потрібно вже сьогодні. Йдеться про виконання техніко-економічних розрахунків, юридичні аудити, аналіз регуляторного поля, а також визначення можливих змін, які можна лобіювати для створення сприятливого інвестиційного середовища. Особливо актуальними ці процеси є в контексті підготовки України до вступу в ЄС. Виконання такої «домашньої роботи» вже зараз дасть змогу інвесторам заздалегідь адаптуватися до нових реалій та отримати конкурентні переваги.
Деякі клієнти або партнери міжнародних юридичних фірм, з якими ми співпрацюємо, чи клієнти, що відвідують наші заходи, присвячені інвестиціям і відбудові України, вже активно реалізовують свої проєкти. Тобто багато проєктів, пов’язаних із розвитком індустріальних парків, будівництвом госпіталів, за участі різних інвесторів із різних країн і юрисдикцій, вже в активній стадії імплементації. Усе це — результат наших комунікацій і спільної злагодженої роботи.
Ми також регулярно інформуємо майже всю нашу мережу контактів про актуальні події в Україні. Щомісяця розповідаємо про нові іноземні інвестиції, моделі структурування, механізми страхування ризиків, а також перспективи розвитку у сферах приватизації, концесій, індустріальних парків, аукціонів на ринку допоміжних послуг та інших напрямів. Ми постійно тримаємо їх руку на пульсі в контексті нових можливостей.
— Розкажіть, будь ласка, докладніше як вибудовувати стратегію захисту інвестицій зараз і як допомогти компаніям захистити свої проєкти від воєнно-політичних ризиків, про які ви говорили. Як ви допомагаєте клієнтам?
— Ми надаємо всі можливі варіанти страхування ризиків і пропонуємо суб’єктів, які здатні це забезпечити. Сьогодні серед ключових гравців — DFC та MIGA, які одними з перших почали страхувати воєнні та політичні ризики, зокрема ризики фізичного знищення об’єктів внаслідок ракетних ударів, дронів тощо. Один із найвідоміших прикладів — індустріальний парк М-10, який у Львові реалізує Dragon Capital у партнерстві з ЄБРР. У лютому цього року вони вже ввели в експлуатацію першу фазу площею 11 000 кв. м, і за один-два дні всі приміщення були повністю орендовані, зважаючи на те, що об’єкти застрахували від воєнних і політичних ризиків.
Сьогодні понад 50 експортно-кредитних агентств в усьому світі надають таку підтримку та страхування. Деякі працюють виключно з компаніями та фізичними особами зі своєї юрисдикції. Інші — з тими, хто бере участь у спільних інвестиціях із представниками інших країн. Декотрі, як DFC, розглядають заявки з усього світу, і для них не принципово, аби компанія, яка потребує страхування, була виключно американською.
З літа цього року українське Експортно-кредитне агентство також почало страхувати іноземні прямі інвестиції в Україні. Основна увага — на експортно-імпортних операціях, причому це стало можливим завдяки грантовому фінансуванню Центрального банку Японії, який активно підтримує цей напрям. Процес страхування не є швидким і може тривати від шести до дев’яти місяців, залежно від компанії, масштабів проєкту та якості підготовлених клієнтом документів. Це також передбачає додаткові витрати: вартість страхування становить від 1% до 4% від загальної суми інвестицій. Проте якщо оцінювати бізнес-модель з погляду очікуваного прибутку, ці витрати виправдовуються і стають важливим елементом управління ризиками.
— Скажіть, будь ласка, як ви підтримуєте інвесторів і, можливо, адаптуєте їх до нових змін у законодавстві, регуляторному полі? Саме що стосується землі, нерухомості, будівництва. Як ви співпрацюєте в цих напрямах?
— Це стандартна співпраця з клієнтами. Якщо говорити про ключові зміни у сферах нерухомості та землі, які відбулися після початку повномасштабного вторгнення, то до деяких із них ми безпосередньо долучилися, надаючи рекомендації Парламенту та Уряду. Зокрема, це спрощення процедур відведення земельних ділянок, скасування або спрощення вимог до розробки містобудівної документації, а також прискорення зміни цільового призначення земель для об’єктів, які є критично необхідними для держави. Сюди входять об’єкти інфраструктури, що необхідно відбудувати, енергетичні об’єкти, релокація бізнесів із тимчасово окупованих територій або територій поблизу лінії фронту. Окремий акцент — вирішення житлової кризи. Оскільки у країні зруйновано понад 50 млн кв. м житла, надзвичайно актуальними є будівництво тимчасового та постійного житла для внутрішньо переміщених осіб.
Усі ці питання ми активно артикулюємо та надаємо Pro Bono консультації, спрямовані на допомогу як громадянам, так і державі. Особливу увагу приділяємо розв’язанню проблем із забезпеченням житлом військовослужбовців. Ми працюємо над тим, щоб знайти дієві способи ліквідації черг, які існують десятиліттями, і забезпечити житлом тих, хто має на нього право.
Наші рекомендації спрямовані на створення ефективної системи, яка дасть змогу людям отримувати як службове, так і постійне житло без зволікань, забезпечуючи прозорість і справедливість у розподілі.
— Які зараз питання найгарячіші, найпроблемніші, які бізнес хоче розв’язати саме в аспекті нерухомості й інфраструктури? Чи є у вас досвід адвокації цих змін у регуляторний процес, регуляторний блок?
— Мені складно виділити окремі питання, адже їх багато, і більшість з них мають точковий характер. Наприклад, це можуть бути питання, пов’язані з тарифами на перевезення залізничним транспортом для певних видів продукції, наявністю локомотивів чи необхідністю продовження видобутку окремих природних ресурсів. Подібні теми ми розв’язуємо шляхом участі в робочих групах при центральних органах виконавчої влади, міністерствах та інших установах.
Також займаємося активною адвокацією інтересів бізнесу через АПУ та AmCham. Наприклад, нещодавно через комітети АПУ та AmCham ми надали коментарі до законопроєкту, що містив суперечливі положення щодо розпорядження приватною власністю в Ужгородському районі Закарпатської області. Наші зусилля разом із іншими представниками правової спільноти привернули увагу до цього контраверсійного законопроєкту, що мало наслідком його ветування.
Також у питаннях приватизації, оренди державного та комунального майна ми взаємодіємо з представниками Фонду державного майна шляхом організації спільних заходів, на яких порушуються актуальні проблеми, що турбують приватний бізнес.
— Коротко щодо енергетики та природних ресурсів. Як команда допомагає зараз просувати євроінтеграцію енергетичного ринку України, саме під час великої війни?
— Ми консультуємо наших клієнтів щодо реалізації законодавчих ініціатив, пов’язаних з тими зобов’язаннями України, які є євроінтеграційними як щодо Європейського Союзу, так і Європейського енергетичного співтовариства.
Можу згадати, що рік тому, коли прийняли Закон про «зелену» трансформацію, це викликало неабияку зацікавленість у наших клієнтів. Зокрема, механізм самовиробництва електричної енергії став актуальним для тих, хто прагнув, по-перше, зменшити свою залежність від наявних джерел постачання енергії з огляду на обстріли енергетичної інфраструктури і, відповідно, збільшити автономність забезпечення енергоживленням своїх приміщень, а деякі з них — забезпечити електрикою своїх орендарів. Наразі з того, що ми чуємо від клієнтів у контексті євроінтеграції, всіх дуже цікавить питання імпорту електричної енергії до України, через які країни він може здійснюватися, в яких країнах можна її купувати, які дозволи потрібно отримувати в межах кожної країни, яке оподаткування буде застосовуватися. Також неймовірно актуальним є питання маркет-каплінгу з енергетичними ринками Європейського Союзу. Ми також беремо активну участь у засіданнях Комітету енергетики Американської торгової палати з цих питань і висловлюємо свої думки і пропозиції щодо того, як можна вдосконалювати законодавство.
— А які зміни сьогодні ви бачите на ринку допоміжних послуг, збереження електроенергії та аукціонів?
— Я вважаю, що це було дуже гарне державне рішення проводити спеціальні аукціони на ринку допоміжних послуг з урахуванням того, в якому стані зараз перебуває наша енергетична система. Перші спеціальні аукціони відбулися влітку цього року. Вони залучили провідних гравців на ринку, і тепер ми чекаємо того, як ці гравці, які їх виграли, залучать фінансування для будівництва електроустановок. Особливістю цих аукціонів є те, що надання послуг відкладається на період від одного до трьох років залежно від умов аукціонів, які були проведені. Це означає, що бізнесу легше залучити фінансування на будівництво відповідних установок, маючи вже підписаний контракт із НЕК «Укренерго». За таким контрактом НЕК «Укренерго» зобов’язана у прив’язці до курсу євро оплачувати відповідні допоміжні послуги, коли вони будуть надаватися. З огляду на ті типи допоміжних послуг, які закуповувала НЕК «Укренерго», можна очікувати розвитку будівництва установок зберігання енергії.
Робити висновки про механізм ринкової премії наразі рано, оскільки перший аукціон на 11 МВт сонячної генерації на Лівобережжі України не відбувся через відсутність учасників, тому він не є репрезентативним.
Водночас очікуємо, що аукціон з уже більшою квотою — на 88 МВт для вітрової енергетики, все ж таки відбудеться, щоб оцінити перші результати. Проте є скепсис щодо активності потенційних учасників через непередбачуваність гарантованого покупця, який за останні 10 років показав, що може бути нестабільним у питанні фінансових зобов’язань перед контрагентами.
— Які ще гарячі питання національного та, можливо, глобального масштабів є в напрямі відновлюваної енергетики, природних ресурсів?
— Це, безумовно, відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, зокрема об’єктів генерації та розподілу, і головною потребою є залучення фінансування для цього. З одного боку, наші партнери розуміють критичність ситуації і готові надавати не тільки кредити, а й гранти. З іншого, з огляду на постійну загрозу знищення інфраструктури, бажаючих інвестувати у це під час активної фази війни мало.
Ще однією важливою проблемою є необхідність забезпечення стабільного фінансування для гарантованого покупця. Хоча насправді вона стосується не тільки гарантованого покупця, а й НЕК «Укренерго» та інших учасників ринку, де діє субсидіювання, неринкові тарифи та пільги для певних категорій споживачів. Все це призводить до зростання боргів цих компаній і впливає на їхню фінансову стійкість. Тобто, з одного боку, наша фінансова практика продовжує супровід угод із реструктуризації відповідних фінансових зобов’язань, довипуску облігацій, отримання додаткових кредитів для виконання своїх зобов’язань цих суб’єктів на ринку електричної енергії. Але з іншого боку, це не розв’язує глобальної проблеми — створеної ще до війни збиткової ситуації для більшості гравців ринку державного сектору, що мають значний вплив на ринок або зобов’язані розраховуватися з приватними контрагентами.
— Які стратегічні пріоритети є у вашої компанії саме в цьому напрямі у найближчі роки і чи є плани розширення присутності в індустріальному секторі?
— Якщо раніше ми працювали над 20–30 проєктами з будівництва об’єктів альтернативної енергетики, з угодами про розподіл продукції і вигравали аукціони та підписували договори на видобуток газу, нафти і точково займалися механізмом теплозбереження, то тепер охоплюємо майже всі питання енергетики. Ми прагнемо стратегічно підтримувати євроінтеграцію України, розвиток відновлюваних джерел енергії та супроводжувати такі проєкти, концентруючись на ESG.
— Микито, що змінилося в регулюванні за останні декілька років? Які основні питання зараз стоять перед компаніями в цій практиці?
— Варто зазначити, що відбулися суттєві зміни законодавства, зокрема в частині здійснення контролю за концентраціями. Відбулася наступна довгоочікувана частина реформи. Безумовно, подальше правозастосування буде мати вирішальне значення. Але, на мою думку, ці зміни є позитивними, довгоочікуваними. Український бізнес, юридична спільнота й інші стейкхолдери досить багато часу та зусиль доклали до того, щоб вона була реалізована. Це, напевно, є однією зі знакових подій.
Ми бачимо, що також є певні намагання щодо, так би мовити, зміцнення інституційної незалежності АМКУ. Зокрема, ті зміни, які відбулися у законодавстві та діють із 1 січня 2024 року, передусім стосуються проведення перевірок та інших додаткових повноважень Комітету під час їх проведення. Ми спостерігаємо тенденцію щодо підготовки бізнесу до таких потенційних перевірок, які АМКУ може проводити за новими правилами. Є широкий спектр повноважень Комітету, і тут дуже важливо, щоб у межах правозастосування з погляду досягнення тих публічних інтересів і завдань, які покладені на АМКУ як регулятора, вони все ж таки балансували з дотриманням прав бізнесу під час реалізації Комітетом своїх владних повноважень.
Попри те, що нові правила проведення перевірок діють з початку 2024 року, наразі не можна сказати, що почала формуватися якась практика, навіть початкова, вже не кажучи про усталену. Наразі бізнес перебуває в очікуванні цих перевірок, і ми, зокрема, допомагаємо деяким клієнтам адаптуватися до тих змін, які відбулися у законодавстві.
Також варто зазначити, що в результаті російської агресії велика кількість суб’єктів господарювання постраждали, і їхні виробничі потужності були зруйновані або суттєво пошкоджені. Внаслідок цього деякі конкуренти змушені розглянути варіанти поглиблення їхньої співпраці та співробітництва для забезпечення відновлення бізнесу та його подальшого сталого розвитку. І, звісно, з погляду конкуренційного законодавства це теж створює нові виклики, додаткові ризики, і їх оцінка набирає особливого значення для бізнесу.
Тому дуже важливо, що співробітники АМКУ роблять все для того, щоб регулятор, попри повномасштабну війну, всі виклики й обмеження, продовжував функціонувати, виконувати покладені на нього завдання та здійснювати свою діяльність у нормальному режимі. І це той меседж, який ми намагаємося донести до наших іноземних колег, інвесторів, коли вони питають, якою є зараз ситуація в Україні, чи працює, зокрема, АМКУ, чи продовжує він розглядати заяви на концентрації тощо. Тобто це важливо, тому що це правильний сигнал до того, що не треба виключати Україну з бізнес-мапи, з регуляторної мапи світу.
— Регуляторний процес активний, але наскільки активною є практика зараз? Наскільки часто бізнес звертається по допомогу саме у сфері конкуренційного права? Які найбільші виклики продовжують залишатися у цій сфері?
— Якщо, наприклад, дивитися на здійснення АМКУ контролю за концентраціями, то на початку повномасштабного вторгнення, безумовно, був момент, коли кількість цих звернень і відповідне завантаження АМКУ були мінімальними.
Зараз ми спостерігаємо, що поступово кількість заяв приблизно добігає до цифри, яка була до повномасштабного вторгнення, якщо ми говоримо про концентрацію. Якщо йдеться про розслідування, то, безумовно, є певний спад, але це зумовлено кількома чинниками, і треба визнати, що, мабуть, АМКУ не відрізняється від інших державних органів і бізнесу і що певна нестача кадрова та людських ресурсів, звісно, впливає. І щодо кількості нових розслідувань, то наразі ми не спостерігаємо тієї активності, яка була до повномасштабного вторгнення.
Також треба зазначити, що, безумовно, є певні пріоритети для держави загалом, для Уряду і для АМКУ, і одна з таких активних сфер, яка отримала досить активний розвиток у світі та Європі зокрема — це контроль за іноземними інвестиціями, так званий Foreign Direct Investment Screening. На жаль, в Україні цей напрям не отримав належної уваги. Є проєкт закону, але він застарілий і неактуальний. Варто зауважити, що з практичного погляду ці прогалини у правовому регулюванні контролю за іноземними інвестиціями впливають на розгляд заяв про концентрацію. Зокрема, іноземних інвесторів іноді дивує, що в АМКУ виникають певні питання під час розгляду заяв на концентрацію, які зазвичай притаманні саме процедурі скринінгу іноземних інвестицій, а не контролю за концентраціями.
За нинішніх обставин такі питання, мабуть, відображають намагання регулятора захистити публічний порядок і державні інтереси, попри прогалини у правовому регулюванні, але іноземний бізнес звик до того, що підходи європейських або світових регуляторів щодо здійснення контролю за концентрацією є порівняно однаковими та передбачуваними.
— Як розвивається практика конкуренційного права в AVELLUM?
— Якщо говорити про нашу практику, то з початком повномасштабного вторгнення, з об’єктивної причини, була певна стагнація, але зараз ми бачимо, що наша практика виросла в декілька разів, зокрема в частині команди.
Так само щодо кількості та якості роботи ми бачимо, що ми були залучені до дійсно видатних транзакцій, зокрема одна з нещодавніх — це велика транзакція, яку вже назвали інвестицією десятиріччя, щодо придбання європейським інвестором двох операторів — мобільного оператора lifeсell і телеком-оператора Datagroup.
Ми пишаємося тим, що працювали на багатьох знакових угодах для українського ринку, наприклад, це допомога «Укрнафті» з отриманням дозволів на концентрацію щодо придбання Glusko та деяких інших активів.
Також щодо кількості концентрацій, на яких ми працювали, ми були приємно вражені, коли подивилися статистику АМКУ за 2022-й, оскільки виявилося, що за результатами 2022 року Комітетом було надано більш ніж 379 дозволів на концентрацію, а наша команда працювала над проєктами щодо отримання більше ніж 150 дозволів на концентрацію. Це є свідченням не тільки якісного, але й кількісного росту нашої практики та здатності нашої відносно невеликої команди працювати над великою кількістю знакових і складних угод.
Хочу зазначити, що розвиток практики ми розглядаємо більш прагматично — як гармонійний розвиток фірми загалом. І ті рішення, які були ухвалені партнерами під час повномасштабного вторгнення, і підтримка всіх практик (безумовно, практика конкуренційного права є однією з них) дали свої результати. Це не тільки досягнення чи розвиток окремої практики, але все ж таки важливо, що стратегічно всі партнери дивляться в одному напрямі, й та синергія і підтримка, які йдуть від кожного партнера, дуже вагомі. Ми дивимося не на виключно розвиток або перспективи практики, а й зокрема крізь призму стратегічного розвитку всіх практик і фірми загалом, а також певних ключових секторів, які є важливими зараз.
Ми впевнені, що і збільшення кількості команди, і підвищення якості угод, над якими ми працюємо — це все ж таки досягнення фірми загалом і є результатом тих правильних рішень, які були нею ухвалені.
— Як зросла ваша команда?
— За ці роки з початку повномасштабного вторгнення наша команда зросла в декілька разів, і ми бачимо певний потенціал. Проте ми до цього ставимося обережно, і наш підхід щодо роботи залишається незмінним. Це великі, цікаві, складні транзакції, які нечасто виникають. У нас немає мети стати найбільшою фірмою або найбільшою командою, наша мета — збалансована команда, яка здатна виконувати цю складну роботу.
Тобто якщо говорити про розвиток, безумовно, ми намагаємося вибудовувати відносини і всередині фірми, і з клієнтами так, щоб вони відчували нашу додаткову вартість та експертизу, але при цьому ми не намагаємося стати найбільшою практикою за кількістю юристів. Має бути баланс і, звісно, люди — це ключове для нас — ми цінуємо людей і багато зусиль докладаємо до розвитку команди.
— Які ви можете визначити основні зміни, що найбільше вплинули на ці напрями, на цей ринок?
— Один із основних факторів, які вплинули на останні зміни в податковій практиці та практиці приватних клієнтів, пов’язаний насамперед з агресією країни-терориста проти України та її громадян з 2014 року.
Іншим ключовим фактором стали зміни в міжнародному оподаткуванні, пов’язані з реалізацією плану BEPS та інших міжнародних ініціатив, зокрема автоматичним обміном податковою інформацією.
Я би розділив зміни в оподаткуванні на два основні виміри:
- Особисте оподаткування приватних клієнтів.
- Оподаткування компаній.
Щодо особистого оподаткування я би виділив три такі тези:
Введення законодавства про контрольовані іноземні компанії (КІК) з 2022 року.
Автоматичний обмін податковою інформацією.
Вимушена зміна податкового резидентства українськими громадянами у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Далі коротко висвітлю кожну з цих тез.
Введення законодавства про КІК.
Першим звітним періодом для цілей правил КІК став 2022 рік. За звітний 2022-й є можливість звітувати в 2024 році відповідно до спеціальних норм Податкового кодексу України. Отже, звіт про КІК може одночасно подаватись за два звітних періоди: 1) за 2022-й та 2) 2023-й роки.
Частина звітів за 2022-й була подана в 2023 році. Але першим роком, у якому відбулася подача суттєвої кількості звітів про КІК, став саме 2024-й. Можна констатувати, що 2024 рік є першою повноцінною пробою пера для контролюючих органів і платників податків. Перший досвід подачі звітів про КІК неодноразово обговорювався на різноманітних круглих столах і форумах. Одним із найбільш професійних майданчиків для обговорення є щорічний форум Асоціації правників України.
Додам ще декілька слів про законодавство про КІК. Певні види іноземного доходу КІК (в основному пасивного) підлягають оподаткуванню так, ніби такий дохід було отримано податковим резидентом України напряму (як фізичною, так і юридичною особою). Для європейської континентальної системи (наприклад, Швейцарії та Австрії) та Великої Британії більш характерним є підхід, коли контролерами КІК вважаються лише юридичні особи. Хоча в континентальній системі, звичайно, є винятки (наприклад, у Німеччині). Підхід, коли контролерами КІК є і фізичні, і юридичні особи, характерний для США, де правила КІК були започатковані вперше у світі та діють з початку 1960-х років.
Автоматичний обмін податковою інформацією.
Щодо автоматичного обміну податковою інформацією, то він вперше запрацював для України у вересні цього року. Українські контролюючі органи отримали інформацію про деякі іноземні рахунки українських фізичних і юридичних осіб, які знаходяться за кордоном. Інформація, отримана контролюючими органами, є радше обмеженою і містить відомості про залишки на рахунках, обороти та кінцевого бенефіціарного власника рахунку. Проте це суттєво впливає на застосування правил КІК, оскільки дає можливість українській податковій системі виявляти факти недекларування іноземних компаній та іноземних рахунків українських фізичних осіб і оподатковувати такі доходи податками в Україні, якщо вони не були належним чином задекларовані й оподатковані.
Зміна податкового резидентства.
Щодо зміни податкового резидентства, то через повномасштабне вторгнення росії та переміщення центру життєвих інтересів в інші юрисдикції виникла проблема, яка полягає у тому, що податкові органи іншої країни також вважають (чи можуть вважати) українських податкових резидентів податковими резидентами у відповідних юрисдикціях. Тобто якщо особа перевезла, наприклад, сім’ю за кордон або провела за кордоном більше, ніж пів року, то іноземна юрисдикція має право відповідно до свого внутрішнього законодавства вважати таку фізичну особу податковим резидентом у певній юрисдикції. І це означає, що вона повинна подавати податкову декларацію, звітувати про свої доходи і сплачувати в ній податки. Це може призводити до того, що українські контролюючі органи також продовжуватимуть вважати таку особу податковим резидентом України, оскільки відповідно до українських правил, Податкового кодексу України відсутня чітка процедура виходу з українського податкового резидентства. У зв’язку з цим може виникати ситуація подвійного оподаткування. Також якщо особа є фізичною особою — підприємцем і надає якісь певні послуги, то як Україна може вважати ці послуги такими, що надані на території України українським ФОПом, так і інша юрисдикція може вважати, що це бізнес, який був фактично виконаний на території іноземної юрисдикції.
Щодо оподаткування компаній варто зазначити, що корпоративне структурування загалом в Україні слідує загальним трендам плану BЕPS, зокрема це посилення акценту на трансфертному ціноутворенні, обміні податковою інформацією, наприклад, подання звітів у розрізі країн великими групами компаній, сукупний дохід яких перевищує 750 млн євро на рік. І Україна також імплементувала ці положення щодо обміну в своє внутрішнє податкове законодавство.
Я б розділив корпоративне структурування також на два напрями:
- Холдингові компанії.
- Торгові компанії.
Коротко описую кожен напрям далі.
Холдингові компанії.
Якщо спрощено, то холдингові компанії — це компанії, основна функція яких — володіти корпоративними правами інших компаній, керувати стратегічними інвестиціями, розподіляти отримані дивіденди на різні інвестиції.
У структуруванні холдингових компаній зберігаються загальні тренди. Часто використовуються такі юрисдикції континентального права, як Нідерланди, Люксембург, Кіпр.
Використання цих юрисдикцій пов’язане насамперед з тим, що, по-перше, конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною і цими юрисдикціями містять сприятливі ставки податку на доходи нерезидентів (цей податок ще називають податком на репатріацію). По-друге, часто клієнти, і ми також це радимо робити, звертають увагу на наявність bilateral investment treaty, тобто угод про захист інвестицій. Найкращі положення з погляду захисту інвестора містять угоди про захист інвестицій між Україною та Люксембургом, а також між Україною та Нідерландами.
Відповідно до українського законодавства, якщо здійснюється продаж часток, більше ніж 50% з яких складається з української нерухомості, як прямо, так і опосередковано, у України є право оподатковувати продаж часток таких компаній 15%. У такому разі суттєві переваги може надати угода між Україною та Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, що дає змогу отримати звільнення від оподаткування такої транзакції при виконанні певних умов.
Торгові компанії.
Щодо торгових компаній, то це є популярним інструментом, який використовується великими українськими групами, що торгують біржовими товарами, тобто це зерно, рапс, олія.
Торгова компанія зазвичай застосовується як компанія, яка дає можливість переміщати й оптимально використовувати маржу і переносити її в ту юрисдикцію, в якій оподаткування має більш оптимальний характер і дає змогу групі реінвестувати, зокрема в Україну, більшу кількість коштів, розвивати бізнес, збільшувати кількість робочих місць в Україні. При цьому ціна між пов’язаними особами повинна відповідати ринковому рівню. За збереження ринкового рівня цін відповідають українські правила трансфертного ціноутворення.
— Щодо корпоративних клієнтів хотілося б зробити акцент на нових стратегіях для забезпечення ефективного податкового структурування. Що можна використовувати як у торгових, так і в холдингових компаніях? І які є запити приватних клієнтів у спадковому праві та як команда AVELLUM допомагає в цьому?
— Велика Британія, Люксембург, Нідерланди, Кіпр, Швейцарія є доволі популярними юрисдикціями як для холдингових, так і для торгових компаній. Якщо група веде бізнес із США, стандартною практикою на ринку є використання американських торгових чи холдингових компаній. Названі опції — це не виключний перелік, є також багато інших опцій. Іноземні компанії використовуються в основному українськими групами компаній, які ведуть бізнес за кордоном чи які планують розширення за кордон. Також іноземні компанії використовують міжнародні групи для оптимального управління своїм податковим навантаженням.
Питання спадкового структурування стає особливо актуальним, коли в українців є якісь активи за кордоном і в разі спадкового випадку наступає необхідність успадкувати активи одразу в декількох юрисдикціях. Оскільки українське спадкове законодавство не завжди є гнучким, для реалізації складних крос-юрисдикційних спадкових завдань можуть використовуватися трасти і фонди. Ці інструменти дають можливість спадкувати активи за кордоном без негативних податкових наслідків і передавати активи сім’ї від одного до іншого покоління в межах однієї правової системи.
Українські судові органи все частіше і більш прискіпливо вивчають питання іноземних трастів і застосовують концепцію «зняття корпоративної вуалі». В деяких випадках українські суди дивляться на структури українських фізичних осіб так, наче трасту чи фонду не існує, структура володіється фізичною особою напряму. Це може призвести як до задоволення вимог кредиторів до фізичної особи за рахунок активів, що контролюються трастом, так і до негативних податкових наслідків.
Тут дуже важливо застосовувати практику англійських судів та інших судів системи загального права (американських, канадських, австралійських) щодо трастів, яка є дуже розвиненою. Практика приватних клієнтів є доволі консервативною за своєю суттю. Тут краще, напевно, сказати про надійність і тяглість традицій.
— Скажіть, будь ласка, як ви оцінюєте стратегічне значення сфери мілтех для української економіки сьогодні? Які основні виклики зараз стоять перед цією галуззю відповідно до національного контексту і глобального?
— Значення мілтех-сектору для України загалом і української економіки зокрема складно переоцінити, тому що це передусім про національну безпеку й оборону. А без них не буде української економіки.
Військові технології, мілтех, інновації — це те, що дає змогу нашим Силам оборони битися проти ворога, у якого більше людей і зброї. Це також те, що дає змогу зберігати і рятувати життя наших захисників. Лише цих факторів достатньо, щоб розвивати сильний технологічний сектор в Україні.
Але якщо повернутися до релевантності для економіки, то тут можна назвати кілька факторів. Перше — наявність мілтех-сектору в тих умовах, які є сьогодні, в майбутньому дасть поштовх для ще більшого розвитку технологічного сектору України. Тому що більшість військових технологій можуть мати не лише військове призначення, а й цивільне.
Значну частину цих технологій можна буде адаптувати для цивільного використання або використати для подальших інновацій. Попри всі проблеми (умови, в яких зараз відбуваються військові інновації під тиском війни, дефіцит інвестицій і фінансової підтримки цього сектору в минулому), радикальні інновації впроваджуються, що дасть можливість українським інженерам отримати досвід і в майбутньому розвивати ринок інновації і сфери інновації в Україні.
В Україні повинно з’явитися і збільшитися локалізоване високотехнологічне виробництво, тому що значна частина українських компаній здійснюють виробництво в Україні. Це також дасть змогу залучати до роботи високоспеціалізованих експертів, спеціалістів, інженерів, які будуть мати можливість працювати над цікавими для них проєктами, що зі свого боку потенційно зменшить відтік інтелектуального капіталу з України. І, мабуть, ще один чинник, який би я назвав — це те, що наявність сильного сектору оборонних технологій (окрім багатьох інших факторів) — позитивний фактор при оцінці України як юрисдикції для інвестицій з боку іноземних інвесторів. Тому що в майбутньому наявність такого сильного сектору потенційно зменшуватиме ймовірність війни. Отже, є шанс, що іноземні інвестори будуть більш сприятливо оцінювати українську юрисдикцію, інвестувати сюди, і це допоможе в післявоєнному відновленні української економіки.
— Які реальні можливості є на ринку для розвитку саме цього напряму для національних компаній, стартапів та іноземних інвесторів?
— Український мілтех і Україна загалом не лише для українських компаній, а й для іноземних мілтех-компаній — це гаряча тема і для України як держави, і для наших партнерів, і для профільних інвестиційних фондів. Це виражається в тому, що, по-перше, в українських компаній є підтримка від держави через платформу Brave1, яка надає гранти розробникам оборонних технологій. Крім грантів, Brave1 надає досить широку підтримку, зокрема, через контакти із ЗСУ і з використанням мережі контактів іноземних інвесторів і створення такої платформи, де з одного боку зустрічаються українські компанії, а з іншого — ті інвестори, які потенційно зацікавлені в інвестиціях.
Другий плюс для українських компаній — це те, що українські компанії через допомогу держави мають доступ до ЗСУ і полігону та можливість випробовувати свій продукт, отримувати зворотний зв’язок і за результатами цього зв’язку відповідно покращувати цей продукт. Це дає змогу досить швидко рухатися вперед і створювати те, що буде справді корисним на фронті. Це дуже високо оцінюють, власне, іноземні інвестори, особливо венчурні фонди.
Але на тлі цього історично існувала низка проблем. За останній рік ми бачимо позитивну динаміку, однак повністю питання зараз ще не розв’язані.
Перша проблема для українських мілтех-компаній — це швидкість і можливості для залучення фінансування. Багатьом українським компаніям потрібно залучити фінансування для того, щоб здійснювати R&D, наймати команду і масштабувати виробництво. Це не завжди відбувалося так швидко і на тих умовах, як хотілося б.
Цьому є кілька причин. Одна з них — те, що історично загалом мало хто інвестував у цей сектор. З часом це почало змінюватися. Зараз все більше і більше професійних фондів приїжджають в Україну, щоб спілкуватися з українськими підприємцями. Тому ситуація покращується. Але при спілкуванні з українськими компаніями ми досі бачимо дефіцит капіталу.
Друга причина, чому залучення фінансування відбувається не так швидко — структурні елементи угод. Більшість венчурних фондів історично інвестують в ту юрисдикцію, яка їм комфортна. Це може бути США, Естонія, Сполучене Королівство тощо. Крім того, що вони інвестують в іноземну юрисдикцію, а не в Україну, вони ще й наполягають на тому, щоб права інтелектуальної власності на технології теж знаходилися в тій юрисдикції, яка комфортна інвесторам.
І для того щоб передати права інтелектуальної власності на військову технологію або технологію подвійного призначення з України, компанії потрапляють під регулювання експортного контролю. Тому що український експортний контроль застосовується не лише до експорту продукту, а й до будь-якої передачі відповідних технологій за кордон. Тобто наявна ситуація, коли в інвесторів є запит на те, щоб певним чином структурувати угоду, а українські компанії не завжди можуть швидко це виконати через регуляторні обмеження.
Попри описані проблеми, вже сьогодні є механізми структурування таких угод. І останній фактор у проблемності долучення венчурного капіталу — це те, що для багатьох фондів критичним комерційним фактором в оцінці того чи іншого стартапу є можливість виходу на міжнародні ринки. Експорт товарів також потрапляє під регулювання експортним контролем. Тому і без того складний сектор інвестицій в ранні технологічні компанії ще більше ускладнюється специфікою регулювання цієї сфери.
— Скажіть, будь ласка, як команда допомагає інвесторам і національному ринку саме в подоланні цих проблем, які є зараз?
— Ми зацікавлені в існуванні сильного сектору оборонних технологій в Україні. Тому ми працюємо як із підприємцями, інженерами, так і з фондами, інвесторами, які готові інвестувати у цю сферу. З підприємцями ми створюємо юридичний фундамент, основи бізнесу для того, щоб він був готовий до залучення інвестицій. Це передбачає створення корпоративної структури, оформлення відносин між засновниками, укладення корпоративного договору, який чітко регулюватиме і визначатиме обов’язки, відповідальність і права кожного засновника. Ми допомагаємо формалізувати права для того, щоб технологічне рішення було захищене. І консультуємо власне з регуляторних питань щодо експортного контролю: що дозволено, а що не дозволено, якщо дозволено, то в якому вигляді й що потрібно зробити.
Також ми допомагаємо в питаннях структурування бізнес-операцій в Україні, зокрема щодо законодавства про публічні оборонні закупівлі. В межах раунду фінансування ми допомагаємо в переговорах і погодженні трансакційної документації на залучення раунду фінансування.
Що стосується роботи на іншу сторону — на інвестора, то тут ми передусім надаємо послуги з аудиту українських компаній і за потреби долучаємося до погодження й написання трансакційної документації, щоб вона була справедлива і зрозуміла для всіх учасників процесу.
Щодо наших ініціатив з розв’язання регуляторних проблем, то ми були залучені до роботи з реформування процесу оборонних закупівель, вирішення тих наявних проблем, які є на період воєнного стану. Ми брали участь у тому, щоб прояснити деякі з цих питань, спростити підходи та зробити процес більш прозорим і зрозумілим для усіх сторін, як і для держави. Очікуємо побачити результати цієї роботи в 2025 році.
— Чи можуть міжнародні юридичні компанії створити конкуренцію у цьому секторі?
— У провідних міжнародних юридичних фірм однозначно є інтерес до цієї сфери. І загалом, і в контексті України зокрема. Значна кількість великих міжнародних фірм мають або розвивають практику Aerospace and Defense або практику National Security.
Тому цей тренд точно буде зростати і, ймовірно, буде більше угод і виходів на нові ринки, консолідацій наявних гравців. Однозначно складно прогнозувати, який стан сектору буде через три-п’ять років, але ми очікуємо динамічного зростання.
— Андрію, захист бізнесу — це нова для AVELLUM практика?
— Ця практика однозначно новіша, ніж, наприклад, корпоративна та банківська практики фірми, які існували з самого початку. Але я б не сказав, що практика захисту бізнесу кардинально нова для нас. Вона органічно з’явилася як окремий напрям у межах практики вирішення спорів ще п’ять років тому.
— Які основні цілі ви ставите зараз перед собою для розвитку цієї практики як окремого напряму?
— Наші цілі загалом відповідають завданням, які стоять перед практикою. У нас три основних напрями роботи у практиці, і ми їх поступово розвиваємо. Перший напрям роботи — це так звані справи антикорупційного спрямування, тобто справи, які підслідні НАБУ і розглядаються Вищим антикорупційним судом. Серед наших клієнтів є чинні й колишні народні депутати, міністри, топ менеджери державних підприємств, зокрема наразі ми здійснюємо захист у кримінальних провадженнях в оборонному секторі.
У цій практиці ми розвиваємося, у нас є і успішні історії, і декілька цікавих проєктів у роботі.
З огляду на активність НАБУ і САП цей напрям ми розглядаємо як пріоритетний, тому що, наприклад, НАБУ зараз планує збільшувати штат детективів на 100 осіб щорічно у найближчі три роки. Це свідчить про те, що для всього юридичного ринку вони і так, в принципі, генерують дуже багато роботи, а будуть генерувати ще більше. Всі кроки і законодавчої, і судової влади нині свідчать про те, що вони хочуть збільшити пропускну спроможність цієї системи, тому справ буде більше.
Другий напрям нашої роботи — це внутрішні розслідування. Ми захищаємо потерпілих від того, що називаємо корпоративним шахрайством — недобросовісних дій менеджменту, акціонерів або колишніх працівників щодо компаній.
Ми нещодавно провели внутрішнє розслідування у нашого клієнта (це досить відома IT-компанія). Зібрали доказову базу, разом із кіберполіцією встановили особу злочинця. Він під час війни зміг виїхати за межі України, і ось зараз, коли пройшло майже два роки, у нас є інформація, що він затриманий в одній з країн — членів ЄС і очікує на екстрадицію. Ми бачимо у другому напрямі велику перспективу.
Третій напрям, який ми теж дуже активно розвиваємо — це те, що називається транскордонні кримінальні провадження, до яких можна віднести й антикорупційні справи, і загалом те, що ми називаємо «білокомірцевою злочинністю».
Зараз у нас є декілька проваджень, у яких ми працюємо не тільки в Україні, а й одночасно над розслідуванням в іноземній державі. Наприклад, в Україні є кримінальне провадження щодо розтрати грошових коштів, скажімо так, якогось державного підприємства чи банку. Про це дізнаються правоохоронні органи у Швейцарії чи в якійсь іншій європейській державі — там, де знаходяться активи, грошові кошти фігурантів, і вони у себе теж відкривають розслідування щодо легалізації злочинних доходів, накладають арешти, проводять слідчі дії тощо.
— Трішки докладніше розглянемо ці напрями. Які основні запити від клієнтів саме в антикорупційному напрямі розвитку практики захисту бізнесу?
— Цей напрям можна умовно поділити на дві частини, тому що антикорупційна сфера передбачає і активний кримінальний захист, і консалтинг. Клієнти приходять радитися, особливо це стосується суб’єктів декларування.
Тут ми бачимо такий тренд: якщо раніше ми дивилися на правильність заповнення декларації чи коли вже йде повна перевірка — на якісь проблемні аспекти декларування, то зараз ми продовжуємо дивитися у декларації загалом все. Наші антикорупційні органи сьогодні більше схильні до того, щоб там, де вони бачать можливість, стягувати необґрунтовані активи у порядку цивільного судочинства або відкривати кримінальне провадження щодо незаконного збагачення.
Але і ті, й інші питання — і недостовірне декларування, і якісь підозри у незаконному збагаченні — призводять до кримінального провадження. І тут ми вже кажемо про нашу роль як адвокатів у кримінальному процесі. Це і досудове розслідування, і далі, коли справа передається до суду, представництво у ВАКС.
І цей другий блок ширший, ніж лише незаконне збагачення і декларування. Тут ще є низка цікавих статей, наприклад, перевищення службових повноважень або привласнення чи розтрата майна. І ми бачимо, що ці статті зараз дуже широко використовуються в оборонній сфері, та працюємо над такими провадженнями.
— Розкажіть, будь ласка, щодо внутрішніх розслідувань. Які нові підходи до розслідувань шахрайства стали актуальними останнім часом? Як ви інтегруєте їх у свою роботу?
— Складно уявити якесь внутрішнє шахрайство, до якого не можна зробити приставку кібер-. Це все або якісь онлайн-системи, або системи в обліку, або CRM-системи. Тобто у будь-якому разі лишатиметься цифровий слід, тому ми відповідно адаптуємо наші підходи.
Щоб наші юристи команди практики захисту бізнесу мали базове уявлення, що таке, наприклад, IP-адреса, як вони розподіляються, визначаються, як правильно зберегти метадані тощо, ми, по-перше, тренуємо персонал для того, щоб мати змогу проводити розслідування в цифровому світі.
По-друге, у нас є інфраструктура підрядників, які нам допомагають працювати з цифровими доказами, належним чином їх копіювати тощо.
— А як ви допомагаєте своїм клієнтам ефективно взаємодіяти щодо їхньої проблеми у випадках шахрайства або якихось конфліктів?
— Відверто кажучи, чим менше взаємодії, тим краще. І чим менше ви допускаєте в межах такої взаємодії правоохоронних органів до бізнес-процесів компанії, тим краще. Тому ми намагаємося максимально самостійно зібрати доказову базу як зовнішні юридичні радники.
Зрозуміло, що клієнт дозволяє нам «копатися» у своїх інформаційних системах більше, ніж правоохоронним органам. Тому рецепт взаємодії такий, що ми зменшуємо цю взаємодію. Наприклад, ми навчаємо експерта, проводимо комп’ютерну технічну експертизу самі й ділимося вже із правоохоронними органами її результатами. Тобто рецепт успішної взаємодії — це нормальна робоча взаємодія, але під контролем зовнішнього радника.
— З якими запитами від клієнтів найчастіше стикаєтеся?
— Україна — це на сьогодні повноправний гравець і в Європі, і у світі в межах того, що називається міжнародна правова допомога. Це співробітництво міжнародних, радше правоохоронних органів різних держав.
Причому у класичній моделі, уявімо, що є якісь наші клієнти, що є фігурантами цих розслідувань. Це або особи з високим рівнем капіталу, які мають закордонні активи чи якусь закордонну присутність, або великі корпорації, що структуровані, чи іноземні холдингові структури. Тому ми, власне, й отримуємо цей міжнародний масштаб, іноземний елемент. Навіть банальний приклад — банківський рахунок за кордоном — це вже розслідування з іноземним елементом.
І якщо раніше міжнародна правова допомога працювала за запитом (наприклад, українські правоохоронці знають, що десь у Великій Британії є банківський рахунок), то зараз навпаки панує принцип ініціативності. Тобто англійські правоохоронці чи частіше навіть служби фінансового моніторингу активно сканують публічний простір щодо кримінальних розслідувань, які можуть стосуватися, наприклад, клієнтів англійських банків. І натрапляють на інформацію, що в Україні відкрито досудове розслідування з якогось факту щодо такої особи. І вони ініціативно, не чекаючи запиту з України, заблокують цей рахунок і напишуть до Офісу Генерального прокурора або САП, чи потрібно заморозити такий рахунок. Це один із найпростіших прикладів.
З такими речами дуже складно боротися, тому що, як я вже сказав, Україна стала повноправним гравцем. Обмін інформацією відбувається швидко, і виконання запитів з України про надання документів, арешт активів, банківських рахунків теж відбувається дуже швидко. У наших провадженнях ми бачили, як українські правоохоронці замовляють оцінки іноземної нерухомості у колег за кордоном або вже навіть створюють міжнародні слідчі групи і виходять на обшуки із правоохоронцями інших країн. Арешти банківських рахунків теж, зрозуміло, бачили, так само й допити свідків за кордоном теж здійснюються, а їхні результати використовуються в українських провадженнях. Що для цього треба знати і розуміти?
По-перше, ми маємо мережу партнерських юридичних фірм. Тобто коли до мене приходить клієнт із проблемою, що в країні Європейського Союзу, наприклад, у нього арештували рахунок чи відкрита кримінальна справа, ми одразу знаємо, хто з кращих юристів відповідної країни може допомогти.
По-друге, у нас команда вже напрацювала досвід і методологію роботи з такими запитами про міжнародну правову допомогу. Не всі, наприклад, знають, але ці запити в деяких країнах не виконуються автоматично. Інколи його можна досить успішно оскаржувати.
І третє, я думаю, навіть на перше місце це можна поставити — вся наша команда спілкується англійською мовою. У цьому наша перевага, у нас будь-який юрист, будь-який партнер може і в письмовій, і в усній формі спілкуватися з іноземними колегами. Деякі наші партнери навіть виступають як експертні свідки в іноземних судах щодо застосування українського законодавства.
— Ще хотілося б окреслити перспективи розвитку цих трьох напрямів у практиці захисту бізнесу у 2025 році. Які перспективи саме White-Collar Crime, напряму практики розслідування і транскордонних кримінальних розслідувань або міжнародної правової допомоги в наступному році?
— Я вже сказав про антикорупційну практику, що це буде пов’язано з активністю роботи антикорупційних органів у контексті НАБУ. Тобто по антикорупційній сфері чіткий тренд на зростання.
Практика White-Collar Crime буде розвиватися у напрямі транскордонних розслідувань. Мені здається, що кожна велика справа у White-Collar Crime буде мати іноземний елемент. Вони здебільшого вже його мають, але я думаю, цього буде ще більше.
І щодо внутрішніх розслідувань — я не скажу, що ми спостерігаємо якусь особливу динаміку, але в умовах того, що ми звикли називати економічною невизначеністю, люди більш схильні до якихось необдуманих вчинків, протиправних дій тощо. Тому, на жаль, від таких речей бізнес теж продовжить потерпати і в 2025-му, і в 2026 роках. Нещодавно було прийнято Закон про кримінальну відповідальність юридичних осіб. І одним із чинників, який зменшуватиме чи виключатиме їхню відповідальність, буде наявність систем внутрішнього контролю, проведення антикорупційних тренінгів для персоналу тощо. Тому у сфері внутрішніх розслідувань, я вважаю, буде певне пожвавлення і щодо самих розслідувань, і щодо превенції.