Захист прав інтелектуальної власності уцифрову епоху переживає глобальний перелом. Нові технології та програмні продукти з’являються швидше за закони, тому роль судової практики вцій сфері набуває великого значення. Рівень правосвідомості бізнесу в галузі охорони інтелектуальної власності зростає завдяки роботі судів. Наразі практику застосування законодавства усфері інтелектуальної власності визначають Касаційний господарський і Касаційний цивільний суди у складі Верховного Суду України, амісцеві загальні та господарські суди орієнтуються на їхні правові позиції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У довоєнний період кількість судових справ усфері захисту прав інтелектуальної власності постійно зростала. В 2017 році згідно з Указом Президента України №299/2017 було навіть заплановано утворити Вищий суд з питань інтелектуальної власності (ІР-суд), до компетенції якого мали бути віднесені справи щодо встановлення та порушення прав інтелектуальної власності, недобросовісної конкуренції, пов’язаної з використанням прав інтелектуальної власності, а також справи щодо оскарження рішень ідій органів влади у сфері інтелектуальної власності, однак реалізацію цього задуму постійно відкладали. На сьогодні ж у зв’язку зі зменшенням кількості відкритих протягом 2022–2023 років судових проваджень, нестачею суддів та іншими факторами, зумовленими воєнним станом, утворення ІР-суду не є пріоритетним завданням.
Що являють собою ІР-спори?
ІР-спори (Intellectual property disputes)— це суперечки, що виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання іфізичними особами, пов’язані зпорушенням прав інтелектуальної власності (ІВ), недобросовісною конкуренцією, невиконанням ліцензійних або інших договорів у сфері ІВ та з інших причин.
Найпоширенішими підставами виникнення ІР-спорів є:
- незаконне використання авторського права, патенту, промислового зразка, торгової марки або комерційної таємниці;
- використання схожої торгової марки, введення в оману щодо походження товару або послуги, імітація дизайну продукту;
- порушення ліцензійних договорів, договорів про передачу прав ІВ або договорів про нерозголошення;
- спори щодо авторства, дійсності прав ІВ та спори, пов’язані з розподілом доходів від використання ІВ.
Інтелектуальна власність, як і будь-який інший вид власності, може стати об’єктом протиправних дій як збоку контрагента, так ітретіх осіб, тому вона потребує належного правового захисту. При реалізації свого права на захист інтелектуальної власності першочерговою умовою єнаявність документів, що підтверджують ваше право на ІВ, зокрема: ліцензії, свідоцтва, патенту тощо. Лише у випадку, коли право інтелектуальної власності підтверджене, ви зможете ефективно його захистити та успішно врегулювати спір.
Способи захисту прав інтелектуальної власності
Чинне законодавство передбачає різні способи забезпечення охорони прав інтелектуальної власності, наприклад, реєстрація торгової марки, винаходу (корисної моделі) тощо. Зазначені способи запобігають порушенням, але не гарантують абсолютний захист. Узв’язку зцим можна виділити два основних способи захисту:
1. Врегулювання спору в досудовому порядку. Досудове врегулювання спору передбачає, що сторони намагаються вирішити спір самостійно або з допомогою посередника, не звертаючись до суду. Спір може бути врегульований шляхом переговорів або із залученням медіатора. Основна мета медіації полягає у досягненні згоди та прийнятті спільного рішення, яке влаштовуватиме обидві сторони конфлікту. У разі, якщо досудові механізми не забезпечили врегулювання спору, власник ІВ має право звернутися з позовом до суду.
2. Вирішення спору в судовому порядку. Судовий порядок вирішення ІР-спору полягає в поданні позовної заяви до господарського чи загального місцевого суду в порядку, встановленому відповідними процесуальними кодексами. В судовому процесі, окрім заявлення вимоги про захист прав інтелектуальної власності, можна також вимагати відшкодування завданих збитків, витрат, пов’язаних із розглядом справи, встановлення правового захисту або інших санкцій проти порушника.
Розвиток сфери IP-права вимагає постійного вдосконалення інструментів захисту івикористання сучасних правових практик, тому важливо враховувати актуальні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, які забезпечать сильну позицію у судовому спорі.
Актуальні ІР-практики Верховного Суду
- Відмова в реєстрації авторського права на твір має бути обґрунтованою та містити конкретні підстави для відмови.
У Постанові Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі №757/519/20-ц, розглядаючи питання щодо законності відмови заявнику в реєстрації авторського права на твір, Суд дійшов висновку, що посилання відповідача при відмові вреєстрації авторського права лише на ст.433 ЦК України і ст.8 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» без посилання на конкретні вимоги Порядку №1756 є необґрунтованим і немотивованим рішенням, тому підлягає скасуванню.
- Визнання недійсним договору про передачу суміжних прав.
У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 15 серпня 2019 року (справа №910/14843/18) наголошується на важливості правильного формулювання предмета ліцензійного договору. Так, Суд зазначає, що згідно зч.2ст.1113 ЦК України укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Дія цієї частини статті поширюється на договори, укладені з дотриманням норм чинного законодавства, та не може поширюватися на договори, укладені хоч і раніше, проте за відсутності, зокрема, цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин (тобто з порушенням ст. 215 ЦК України).
- Відтворення твору, запис і публічне сповіщення є окремими самостійними способами використання твору.
Розглядаючи справу про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на музичний твір, Суд постановив, що неправомірне (без дозволу позивача) відтворення відповідачем на власному сайті у складі аудіовізуального твору, музичного твору позивача є порушенням авторських прав. КГС ВС у своїй Постанові від 28 січня 2020 року у справі №910/10951/17 також зазначив, що відтворення твору, запис (звукозапис, відеозапис) та публічне сповіщення (доведення до загального відома) є окремими самостійними способами використання твору.
- Право оскаржити рішення НОІВ не може ставитися в залежність від подання заперечень проти заявки.
Верховний Суд у складі колегії суддів КГС, розглядаючи спір про припинення порушення прав інтелектуальної власності, встановив, що предметом спору була реєстрація відповідачем торговельної марки MIRONOFF, яка є схожою зі знаком Nemiroff. Позивач намагався оскаржити таку реєстрацію, однак суд апеляційної інстанції йому відмовив, посилаючись на неподання позивачем заперечень на заявку.
Верховний Суд у Постанові від 9 лютого 2023 року (справа №910/5028/21) не погодився з такою позицією, зазначивши, що право оскарження рішень Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) не може ставитися в залежність від подання заперечень. Крім того, в цьому самому рішенні ВС висловив цікаву позицію щодо врахування думки пересічних споживачів щодо сприйняття торгової марки. Суд зазначив, що висновок експерта базується на думці пересічних споживачів, тому їхнє сприйняття торгової марки відіграє вирішальну роль у їх порівнянні та оцінюванні.
Окрім цивільного та господарського судочинства, одним із найефективніших способів захисту прав ІВ єкримінально-правова відповідальність. Так, ст.176 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за незаконне відтворення, використання та розповсюдження об’єктів ІВ. Головною умовою настання відповідальності є завдання матеріальної шкоди власнику ІВ у значному, великому або особливо великому розмірі, тобто від 30280 грн івище.
Сума збитку обчислюється на підставі кількісних показників, тобто за кожним фактом розповсюдження об’єкта ІВ. Суми збитків додаються, що може вплинути на кваліфікацію злочину та відповідно на тяжкість покарання. Позиція щодо сумування збитків також підтримана і у Постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 серпня 2023 року у справі №265/3994/13-к.
Загалом загроза застосування кримінальної відповідальності має сильний превентивний ефект на потенційних порушників прав інтелектуальної власності, адже вона передбачає більш суворі санкції, ніж адміністративна.